Рішення № 11147518, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/29525.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»

до Приватного підприємства «Ацерола»

про стягнення 5290,71 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Прокошина В.І. (дов. б/н від 20.04.2010р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Ацерола»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 5290,71 грн. заборгованості за договором зберігання №37 від 01.03.2010 року, з яких 5000,00 грн. основного боргу, 225,40 грн. пені, 18,87 грн. інфляційних втрат, 46,44 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 25.08.2010 року.

Заявлені позовні вимоги позивач підтримав, обґрунтовує їх неналежним виконанням умов договору зберігання №37 від 01.03.2010 року у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 19.07.2010 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі, а саме: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договорі №37, за яким відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання продукти харчування згідно прибуткових накладних протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.6.4. договору відповідач оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими п.7.1. даного договору.

Згідно з п.7.1. договору вартість зберігання складає 2083,33 грн. та 416,67 грн. ПДВ, загалом 2500,00 грн. в місяць. Оплата проводиться до 5 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується рахунком фактурою №СФ-0000580 від 23.03.2010 року на суму 2500,00 грн. та актом виконаних робіт №ОУ-572 від 31.03.2010 року (у березні 2010 року), №СФ-0000580 від 23.03.2010 року на суму 2500,00 грн. та актом виконаних робіт №ОУ-04784 від 30.04.2010 року (у квітні 2010 року).

Відповідно до видаткової накладної №РН-0004 від 30.04.2010 року позивачем було повернуто відповідачу майно з відповідального зберігання на суму 16886,50 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.3 договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 225,40 грн. пені, 18,87 грн. інфляційних втрат, 46,44 грн. 3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Ацерола»(03151, вул. Молодогвардійська, 11; код ЄДРПОУ 34617620) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(03151, м. Київ, вул.. Молодогвардійська, 32; код ЄДРПОУ 34353218) 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 40 коп. пені, 18 (вісімнадцять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 46 (сорок шість) грн. 44 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 10.09.2010 року