Рішення № 11147515, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/22819.08.10 За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 129908,65 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Резнікова В.О. (дов. б/н від 01.12.2009р.)

Від відповідача не з"явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі по тексту позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) про стягнення 129908,65 грн. заборгованості за договором №02.1.2-25-124 від 17.09.2008 року, з яких 115333,28 грн. основного боргу, 7859,16 грн. пені, 1153,48 грн. 3% річних, 5562,73 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 19.08.2010 року представник позивача подав уточнений розрахунок позовних вимог в якому просить суд стягнути 115333,28 грн. осново боргу, 7859,16 грн. пені, 1153,48 грн. 3% річних, 5562,73 грн. інфляційних втрат.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує не належним виконанням відповідачем зобовязань за договором №02.1.2-25-124 від 17.09.2008 року у звязку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва віл 07.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 19.08.2010 року.

Відповідач у судове засідання 19.08.2010 року не з"явився, вимог суду, викладених в ухвалах від 07.07.2010 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином з повідомленням про вручення.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ, яка надана позивачем щодо відповідача, станом на 17.08.10р. місцем проживання відповідача є м. Київ, вул. Гарматна, 16, кв. 26., тобто тією самою на яку направлялась позовна заява.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали, оцінивши наявні докази повно, обєктивно, керуючись внутрішнім переконанням, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №02.1.2-25-124, за яким позивач надає послуги зі створення умов для влаштування та можливості функціонування в терміналі «В»двох точок мобільного обладнання для пакування багажу, а відповідач оплачує отримані послуги.

Оплата послуг, згідно з Додатком № 1 від 31.10.2008 року до договору, здійснюється з моменту встановлення на території терміналу «В»обладнання для влаштування умов експлуатації, згідно акту встановлення обладнання на території позивача. Акт розміщення обладнання в терміналі «В»був підписаний Позивачем та Відповідачем 24.11.2008 року.

Відповідно до п. 3.2. Договору, позивач щомісяця виставляє відповідачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання-передачі виконаних послуг.

Згідно з п. 3.2. договору відповідач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії позивача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг, та до 20-го числа того ж місяця здійснює його сплату. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий позивачу, він вважається підписаний сторонами.

09 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 від 09.09.2009 року до договору, за якою позивач надає відповідачу можливість здійснювати зарядку акумуляторів обладнання та споживати електроенергію.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що обсяг спожитої відповідачем електроенергії визначається за показниками розрахункового засобу обліку електричної енергії.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується наступними документами: актами приймання-передачі наданих послуг від 30.11.09р., від 31.12.09р., від 31.01.10р. щодо наданих послуг (підписані тільки з боку виконавця), а також актами приймання-передачі щодо наданих послуг електропостачання від 30.09.09р., від 30.09.09р., від 31.10.09р., від 30.11.09р., від 31.12.09р., від 31.01.10р. (підписані тільки з боку виконавця), а також виставленими Рахунок-фактура № 61/819 від 30.11.2009 p. на суму 60000,00 грн., оплатити до 20.12.2009 p.; Рахунок-фактура № 61/1023 від 31.12.2009 р. на суму 60 000,00 грн., оплатити до 20.01.2010 р. ( з них сума в розмірі 30 001,20 грн. сплачена 18.12.2009 p., що підтверджується картковим рахунком: 361.61); Рахунок-фактура № 62/642 від 30.09.2009 р. на суму 7 171,74 грн., оплатити до 20.10.2009 p.; Рахунок-фактура № 62/693 від 30.09.2009 р. на суму 241,21 грн., оплатити до 20.10.2009 p.; Рахунок-фактура № 62/708 від 31.10.2009 р. на суму 594,64 грн., оплатити до 20.11.2009 p.; Рахунок-фактура № 62/800 від 30.11.2009 р. на суму 607,63 грн., оплатити до 20.12.2009 p.; Рахунок-фактура № 62/898 від 31.12.2009 р. на суму 554,94 грн., оплатити до 20.01.2010 p.

При цьому відповідачем частково погашена сума основного боргу у розмірі 30001,20 грн. по рахунку-фактурі № 61/1023 18.12.2009р., що підтверджується картковим рахунком 361.61.

Відповідно до п. 1.3 договору договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2008р. Як встановлено п. 1.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на кожний наступний місяць на умовах договору.

23.11.2009 року позивач направив відповідачу лист №01-22-4257 щодо припинення дії договору, в якому повідомив відповідача про припинення договору з 31.12.2009 року та просив звільнити термінал «В»від обладнання для пакування багажу не пізніше 31.12.2009 року.

28.12.2009 року позивач звернувся до відповідач листом №01-22-5005 в якому повідомив про припинення надання електричної енергії з 01.01.2010 року.

05.01.2010 року позивач звернувся до відповідача листом №01-22-22 в якому повідомив останнього що договір вважається припиненим з 31.12.2009 року у звязку із закінченням строку його дії та просив відповідач терміново звільнити термінал «В»від обладнання для пакування багажу.

За таких обставин, оцінюючи умови договору, з огляду на небажання виконавця продовжувати дію договору, яка полягає в направленні повідомлень замовнику (відповідачу), суд приходить до висновку, що договірні відносини між сторонами припинили свою дію 31.12.2009р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).т

Враховуючи те, що договірні відносини між сторонами припинилися між сторонами 31.12.2009р., суд вважає, що нарахування відповідачеві заборгованості поза межами дії договору є неправомірним.

Судом не може бути задоволено позовні вимоги в повному обсязі з підстав того, що з договір №02.1.2-25-124 від 17.09.2008 року вважається припиненим з 31.12.2009 року (про що позивач повідомив відповідача листами), а тому заборгованість за актами приймання-передачі за січень 2010 року та рахунки-фактури за січень 2010 року, судом не може бути стягнута за січень 2010р. як договірна по вищевказаному договору, а відносини між сторонами у січні 2010р. мають регулюватися законодавством, що регулює позадоговірні відносини сторін.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 99169,04 грн.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.3. договору у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у звязку з чим виникла заборгованість, а отже з відповідача підлягає стягненню пеня, передбачена умовами договору у розмірі 7632,81 грн. ( судом не нараховується пеня на заборгованість, що виникла у січні 2010р.)

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню без нарахування цих мір відповідальності на суму заборгованості, що виникла у січні 2010р.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з 99169,04 грн. основного боргу, 7632,81 грн. пені, 1044,56 грн. 3% річних, 5110,13 грн. інфляційних втрат.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розмірі задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код ЄДРПОУ 20572069) 99169 (девяносто девять тисяч сто шістдесят девять) грн. 04 коп. основного боргу, 7632 (сім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 81 коп. пені, 1044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 56 коп. 3% річних, 5110 (пять тисяч сто десять) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 1129 (одна тисяча сто двадцять девять) грн. 55 коп. державного мита та 205 (двісті пять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 10.09.2010 року