Рішення № 11147482, 02.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10 Справа № 7/129/10

Суддя

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ, Запорізька область

суддя Кутіщева Н.С.

за участю представників:

Від позивача Чопяк В.М., довіреність № 01/159 від 26.07.2010 р.

Від відповідача не зявився

03.06.2010 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (РВ ФДМУ по Запорізькій області) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (ПП ОСОБА_2.) про стягнення 589,29 грн. заборгованості з орендної плати та 9 356,85 грн. неустойки за договором № 1758/д від 21.12.2005 р. оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства “Бердянський морський торгівельний порт”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2010 р. порушено провадження у справі № 7/129/10, судове засідання призначено на 19.07.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представників відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 02.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2010 р. судом, за клопотанням сторін, продовжений на один місяць процесуальний строк вирішення спору, з метою надання сторонам додаткового часу для проведення звірки взаєморозрахунків розгляд справи відкладався до 18.08.2010 р. За клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. В судовому засіданні, продовженому 18.08.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 02.09.2010 р.

Розгляд справи закінчено 02.09.2010 р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Відповідач чи його представник в судове засідання, продовжене 02.09.2010 р., не зявився. 27.08.2010 р. на адресу суду від відповідача надійшла заява, якою відповідач повідомив суд про неможливість явки особисто або уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 02.09.2010 р., та просив суд розглянути спір по суті за відсутності відповідача.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача чи його представника.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 785 ЦК України, ст., ст. 216, 284 ГК України та ст., ст. 17, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і полягають в тому, що 21.12.2005 р. позивачем та відповідачем був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства “Бердянський морський торгівельний порт”, № 1758/д, за умовами якого відповідачу було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі ДП “Бердянський морський торгівельний порт”, розташоване за адресою: м. Бердянськ запорізької області, вул. Димитрова, 42. Строк дії договору закінчився 23.12.2008 р. Відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Згідно з п. 2.5 договору сторони передбачили, що у разі припинення договору майно повертається відповідачем позивачу або балансоутримувачу (за вказівкою позивача) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна відповідачу. Умовами договору оренди № 1758/д від 21.12.2005 р. сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (пункт 9.1 договору). Зокрема, згідно з п. 9.3 договору, за відмову відповідача на вимогу позивача повернути орендоване майно балансоутримувачу у разі припинення дії договору, відповідач відшкодовує позивачу неустойку у розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна. Відповідно до постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.20009 р. у справі № 11/264/09 за позовом РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП ОСОБА_2 про виселення та стягнення неустойки з відповідача стягнуто неустойку за період з 23.12.2008 р. по 27.04.2009 р. Згідно з актом прийму-передачі від 18.12.2009 р. фактично орендоване за договором № 1758/д від 21.12.2005 р. майно повернуто відповідачем позивачу 18.12.2009 р. У звязку із цим, за період з 28.04.2005 р. по 18.12.2009 р., відповідачу нарахована неустойка в розмірі 9 356,85 грн. Відповідно до п. 5.2 договору відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату. На момент припинення договору за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати в розмірі 589,29 грн., яка до теперішнього часу не погашена. На підставі зазначеного, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ПП ОСОБА_2 589,29 грн. заборгованості з орендної плати та 9 356,85 грн. неустойки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.08.2010 р., зазначив, що відповідно до п. 3.4 договору оренди державного нерухомого майна № 1758/д від 21.12.2005 р. орендна плата спрямовується: 70 % від розміру орендної плати за кожний місяць до Державного бюджету, 30 % розміру орендної плати балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Як зазначив відповідач, протягом періоду з дати закінчення дії договору (23.12.208 р.) по дату фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі (18.12.2009 р.) балансоутримувачем майна йому виставлялися рахунки на сплату 30 % суми орендної плати, сплату ПДВ з 70 % орендної плати, сплату ПДВ з 30 % суми орендної плати, які відповідачем оплачувалися своєчасно та в повному обсязі. Таким чином, за період з 19.12.2008 р. по 18.12.2009 р. за рахунками балансоутримувача було сплачено 1 267,77грн. ПДВ з 70 % орендної плати; 2 969,75 грн. 30 % орендної плати та ПДВ з 30 % орендної плати. Крім того, протягом січня грудня 2009 року за рахунками балансоутримувача сплачено 6 016,92 грн. 70 % орендної плати. Відповідно до п. 3.8 договору зайво перерахована до Державного бюджету та балансоутримувачу сума орендної плати зараховується в рахунок наступних платежів. За таких обставин, відповідач вважає, що у нього відсутній борг перед позивачем, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005 р. РВ ФДМУ по Запорізькій області (позивачем у справі) та ПП ОСОБА_2 (відповідач у справі) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства “Бердянський морський торгівельний порт”, № 1758/д (далі за текстом договір) з наступними змінами та доповненнями, внесеними відповідними договорами про зміни.

За умовами договору, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване в перший поверх гуртожитку нежитлове приміщення № 20, літ. А, загальною площею по внутрішньому обміру 55,50 кв.м., розташований за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Димитрова, 42, що перебуває на балансі ДП “Бердянський морський торгівельний порт” (балансоутримувач).

Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з цільовим призначенням під офіс.

Відповідно до п. 2.1 договору, вступ відповідача у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акту прийому-передачі майна.

Факт передачі відповідачу в оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП “Бердянський морський торгівельний порт”, підтверджується актом прийому-передачі від 21.12.2005 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. у справі № 11/264/09 за позовом РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП ОСОБА_2 про повернення державного майна та стягнення 4 393,18 грн. неустойки, яка залишена без змін постановою Вищого Господарського Суду України від 11.03.2010 р., встановлено, що сторонами в п. 10.1 Договору оренди було передбачено, що договір укладений з 21.12.2005 р. по 18.12.2006 р. (тобто, на 363 дні).

Договором про зміни № 2 від 23.08.2007 р. сторони змінили п. 10.1 договору оренди та встановили термін його дії до 18.12.2007 р., отже, строк дії договору встановили з 19.12.2006 року по 18.12.2007 року, тобто, на один рік.

На 2008 рік договір оренди був пролонгований (за відсутності заяв обох сторін про його припинення), тобто, був продовжений на 1 рік, до 18.12.2008 р.

Листом № 13-13-00189 від 14.01.2009 р. позивач повідомив орендаря про припинення дії Договору оренди 18.12.2008 р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та вимагав повернути орендоване майно шляхом підписання акту прийому-передачі протягом 3-х днів з моменту отримання. Відповідач обовязок повернення майна з оренди не виконав.

У звязку із цим, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. у справі № 11/264/09 з відповідача стягнуто неустойку за період з 23.12.2008 р. по 27.04.2009 р. в сумі 2 773,69 грн.

В ході судового вирішення даної справи судом встановлено, що фактично державне нерухоме майно, а саме: вбудоване в перший поверх гуртожитку нежитлове приміщення № 20, літ. А, загальною площею по внутрішньому обміру 55,50 кв.м., розташований за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Димитрова, 42, що перебуває на балансі ДП “Бердянський морський торгівельний порт”, повернуто відповідачем позивачу лише 18.12.2009 р., про що свідчить акт прийому-передачі від 18.12.2009 р. до договору оренди від 21.12.2005 р. № 1758/д, який складений за участю позивача, відповідача і балансоутримувача.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найма наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір оренди № 1758/д від 21.12.2005 р. укладено на нерухоме майно, що знаходиться в державній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 226-ХІІ від 10.04.1992 р., про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обовязки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Аналогічні умови сторони передбачили пунктом 9.3 договору, яким встановили, що за відмову відповідача на вимогу позивача повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, відповідач відшкодовує позивачу неустойку у розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У звязку із невиконанням відповідачем обовязку щодо повернення орендованого майна, йому, за період з 28.04.2009 р. по 18.12.2009 р., нарахована неустойка в розмірі 9 356,85 грн.

Відповідач факт повернення майна, орендованого за Договором оренди № 1758/д від 21.12.2005 р., тільки 18.12.2009 р. підтвердив, про що вказав у відзиві на позовну заяву, доказів сплати неустойки за користування державним нерухомим майном після припинення дії договору № 1758/д від 21.12.2005 р. суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про стягнення з ПП ОСОБА_2 неустойки в розмірі 9 356,85 грн., за період з 28.04.2009 р. по 18.12.2009 р., є обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата спрямовується таким чином: 70 % від розміру орендної плати за кожний місяць до Державного бюджету, 30 % розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати здійснюється відповідачем самостійно.

Згідно з п. 3.5 договору сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться відповідачем щомісячно до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що за період дії договору оренди № 1758/д від 21.12.2005 р. за відповідачем рахується 589,29 грн. заборгованості з орендної плати.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору № 1758/д від 21.12.2005 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

На час розгляду спору в суді відповідач факт оплати орендної плати позивачу в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 589,29 грн. заборгованості з орендної плати предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. спростовані поясненнями представника позивача. Так, відповідач безпідставно враховує в оплату орендодавцю орендної плати і податки (ПДВ), оскільки це не відповідає умовам договору оренди № 1758/д від 21.12.2005 р. та суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, предметом розгляду у даній справі є стягнення лише виплат, що стосуються 70 % від розміру орендної плати за кожний місяць. Отже доводи відповідача, що ним своєчасно та у повному обсязі сплачені рахунки балансоутримувача на оплату 30 % суми орендної плати, сплату ПДВ з 70 % орендної плати та сплату ПДВ з 30 % суми орендної плати не стосуються фактичних обставин даної справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані ним в обґрунтування його правової позиції, суд визнав хибними.

Відповідно до ст., ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення в доход Державного бюджету України з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 759, 762, 785 ЦК України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, ст., ст. 22, 33, 35, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ОСОБА_2, (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (одержувач: державний бюджет м. Бердянська, 22080300, код ЄДРПОУ 34676953, банк одержувача: УДК в Запорізькій області, на р/р № 31117094700011, МФО 813015) 589 (пятсот вісімдесят девять) грн. 29 коп. заборгованості з орендної плати та 9 356 (девять тисяч триста шістдесят пять) грн. 85 коп. неустойки. Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280). Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства ОСОБА_2, (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного підприємства ОСОБА_2, (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С.Кутіщева