Постанова № 11146363, 07.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 вересня 2010 р. № 16/7 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Кривди Д.С.

Полянського А.Г.

за участю представників:

позивачане з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачаКліновський Є.В. –дов. від 08.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКомунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року

у справі№ 16/7 господарського суду міста Києва

за позовомКомунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"

доАкціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

прозобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

          Комунальне підприємство Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" про зобов’язання Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" привести в попередній стан планування квартири № 1 по вул. Червоноармійська, 17 згідно поповерхневого плану будинку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року (суддя Ярмак О.М.) у справі № 16/7 позов задоволено повністю. Зобов’язано Акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" привести в попередній стан планування квартири № 1 по вул. Червоноармійська, 17 згідно поповерхневого плану будинку. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" на користь Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за результатами проведеної позивачем перевірки житлового будинку № 17 по вулиці Червоноармійській у м. Києві, було встановлено факт здійснення перепланування та самовільного зайняття частини сходової клітки і кладової у приміщені № 1 за вказаною адресою, що зафіксовано у складеному акті від 25.08.2009р. Також комісією було встановлено, що до приміщення квартири № 1 влаштована прибудова. Враховуючи те, що відповідачем не надані докази правомірності здійснення перепланування та добудови квартири № 1 по вул. Червоноармійській, 17 в м. Києві, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року (судді: Ропій Л.М. –головуючий, Кондратова І.Д., Попікова О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 16/7 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.Стягнуто з Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" на користь Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" 42,50 грн. державного мита з апеляційної скарги.

Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що позивач звернувся до суду за відсутності обставин, які обумовлюють виникнення у нього права на судовий захист власних прав або охоронюваних законом інтересів у обраний ним спосіб, крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не довів належними засобами доказування обставини, які покладені в основу заявлених вимог, що зумовлює відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою суду, Комунальне підприємство Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявником зазначено, що Комунальне підприємство є належним позивачем у справі, оскільки саме до його компетенції віднесено контроль за недопущенням самовільних ремонтних робіт по переобладнанню, переплануванню квартир, прибудов, балконів власниками, наймачами та орендарями.

Відзив на касаційну скаргу не надано, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом, 28.03.2008 р. на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний номер 651, відповідач придбав та набув права власності на квартиру № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноарміська, будинок № 17. Право власності зареєстровано Київським міським бюром технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 16.04.2008 р., що підтверджується реєстраційним посвідченням № 004253.

Також судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу відповідач придбав квартиру загальною площею 41,7 кв.м, при цьому договір містить посилання на довідку-характеристику БТІ, згідно якої визначена площа приміщення. Проте, згідно Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями вбачається, що станом 12.04.2007 р. загальна площа квартири № 1 становить 74,6 кв.м.

Матеріалами справи встановлено, що 25.08.2009 року комісією у складі працівників позивача було здійснено обстеження житлового будинку №17 по вул. Червоноармійській, 17 у м. Києві і виявлено факт здійснення перепланування та самовільного зайняття частини сходової клітки і кладової у приміщенні №1 за вказаною адресою, що зафіксовано в акті від 25.08.2009 року.

На підставі викладеного, позивач звернувся до відповідача із вимогою про надання проектно-дозвільної документації на прибудову до приміщення за вказаною адресою, що підтверджується приписом-попередженням на ім'я відповідача від 25.08.2009 року, відповідь на яку позивач не отримав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що необхідною умовою для приведення у первісний стан приміщення саме власником нежилого приміщення у жилому будинку є наявність факту порушення ним конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, натомість, наслідком погіршення технічного стану будинку та порушення прав інших споживачів в результаті перепланування або переобладнання є виконання робіт з приведення у первісний стан приміщення виконавцем послуг.

Крім того, судом зазначено, що позивач звернувся до суду за відсутності обставин, які обумовлюють виникнення у нього права на судовий захист власних прав або охоронюваних законом інтересів у обраний ним спосіб, Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.

Відповідно до статті 13 Конституції України власність зобов'язує.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Водночас, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції).

Згідно статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу (частина 1 статті 8 Кодексу).

Колегія зазначає, що переведення жилих приміщень в нежилі може здійснюватися за рішенням органу місцевого самоврядування за умов виконання власником такого приміщення низки певних вимог щодо обладнання і користування приміщенням.

Матеріалами встановлено, що відповідач придбав саме жилу квартиру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно положень статей 3, 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, відповідач повинен був проявити обачність та, принаймні, оглянути приміщення, яке придбавається, а також ознайомитись з правовстановлюючими документами на неї.

При цьому колегія зауважує, що згідно пункту 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України "Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках".

Коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що власник, наприклад, житлового будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди.

Отже, ризик незаконного переобладнання приміщення, про яке не було повідомлено нотаріуса, покладається на власника квартири, яким на момент звернення з позовом є відповідач.

Відповідно до статті 10 Житлового кодексу України переобладнання житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п. п. 4, 7 Правил користування приміщенням житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків. Переобладнання в перепланування жилих і підсобних приміщень власниками квартир може провадитись лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян. Не допускається виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщення, підвищений шум чи вібрацію, порушують умови проживання громадян.

Відповідно до статті 154 Житлового кодексу України контроль за утриманням будинків, що належать на праві приватної власності, здійснює виконавчий комітет місцевих Рад народних депутатів.

Будинок по вул. Червоноармійська,17 у м. Києві знаходиться в комунальній власності територіальної громади Печерського району м. Києва та перебуває на балансі КПУЖГ "Хрещатик" на праві оперативного управління згідно розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 05.11.2007 р. № 503-р.

Як зазначено судом, рішенням Печерської районної в м. Києві ради від 31 січня 2002 року № 25 делеговано балансоутримувачам будинків, які належать до територіальної громади району, представляти та захищати інтереси громади в разі порушення власниками жилих приміщень порядку утримання і користування зазначеними приміщеннями.

Відповідно до статті 24 Житлового кодексу України житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утриманням житлового будинку та прибудинкової території.

Позивач забезпечує обслуговування будинку, здійснює контроль за утриманням приміщень, місць загального користування.

Так, відповідачу було направлено припис-попередження з вимогою надати відповідну проектно-дозвільну документацію або привести приміщення у відповідність до поверхового плану будинку, але відповідач проігнорував вимоги позивача.

Отже, обов'язок доведення відповідності перебудови вимогам санітарних і протипожежних вимог покладається на відповідача, оскільки саме він повинен мати дозвільну документацію на проведення перепланування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанцій, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

В той же час рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та підлягає залишенню без змін, відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року у справі № 16/7 господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (юр. адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, факт. адреса: 01004, м.Київ, вул..Червоноармійська, 17 кв.1, код ЄДРПОУ 03121566) на користь Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"(01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, ЄДРПОУ 35534430) 42,50 грн. державного мита за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий О.Муравйов

Судді Д. Кривда

А. Полянський