Ухвала суду № 11135678, 20.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-а-7236/09/8/0170

20.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" - Мальченко Майя Василівна, довіреність № б/н від 10.01.09

представник відповідача, Державної податкової інспекції Сімферопольського району АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Сімферопольського району АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 31.08.09 у справі № 2-а-7236/09/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" (вул. Бессонова, 66, с.Скворцово, Сімферопольський район, 97544; вул. Семашка, 19, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95026)

до Державної податкової інспекції Сімферопольського району АР Крим (вул. Белова,2,с.Мирне, Сімферопольський район, 97503)

про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від31.08.2009 (повний текст складено та підписано 07.09.2009) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" до Державної податкової інспекції Сімферопольського району АР Крим про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій, задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою Державна податкова інспекція Сімферопольського району АР Крим подала клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 клопотання відповідача про поновлення строку подання апеляційної скарги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції Сімферопольського району АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «СФ Нафта-Сервіс»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем складений акт № 1030/15-02/31460659 від 18.05.09.

Відповідачем по справі за результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0001001502/0 за формою В1 від 27.05.09, яким визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 53159,00 грн. та № 0001001502/0 за формою В2 від 27.05.09, яким визначено позивачу заниження суми бюджетного відшкодування на 53159,00 грн., в якому із посиланням на п.п. «а»п.п.7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач вказав, що позивач добровільно відмовився від отримання суми заниження в розмірі 53159,00 грн. як бюджетного відшкодування, отже зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно приписів п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.1.2. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні відомості. Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як передбачено п.п. 7.2.4. п. 7. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту.

Отже, податкова накладна як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем в податковому обліку до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому ст. 9 Закону України “Про податок на додану варстість».

Підпунктом 7.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Проте, чинне законодавство не містить положень щодо повноважень органів державної податкової служби самостійно визначати суму бюджетного відшкодування платника податків, встановлювати її зменшення або збільшення у податковій декларації та здійснювати одночасне зменшення та збільшення суми бюджетного відшкодування на одну й ту ж суму податку, змінюючи направлення бюджетного відшкодування, а саме не на рахунок платника податків у банку, а шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Крім того, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань із цього податку наступних податкових періодів.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2009 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, до якої додано додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в розділі ІІ якого «Податковий кредит»позивач визначив операції з придбання товарів з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту, в тому числі серед інших за періодами виписки податкових накладних за грудень 2008 року на суми 20833,33грн. та 15658,33грн. та за листопад 2008 року на суму 16666,67грн., всього на спірну суму 53158,67грн. До декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, позивач подав додаток 4 «Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування»на суму 78863,00грн.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які свідчать про взаємовідносини із контрагентами позивача, а саме конракт із ЗАТ «Васильківхлібпродукт»від 24.11.2008 №24-11-68 та договір із ВАТ «Каланчакський КХП»від 21.11.2008 №41-к, докази про поставку товарів цими контрагентами на адресу позивача, виписки податкових накладних ЗАТ «Васильківхлібпродукт»23.12.2008 №943, 24.12.2008р. №921 та ВАТ «Каланчакський КХП»27.11.2008 №0000545, 29.12.2008 №0000626, та 30.12.2008 №000062, оплати товарів позивачем.

Прийняття позивачем рішення про повернення ПДВ означає, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань із цього податку наступних податкових періодів, а виявив бажання саме на повернення належної йому суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податків у банку.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача по справі, що ТОВ «СФ Нафта-Сервіс»втратило можливість на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 53159, 00 грн. через незаявлення такого бюджетного відшкодування у попередніх спірних періодах не можуть бути судом прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Згідно положень п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Із врахуванням встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строків позовної давності в 1095 днів, платник податків - позивач, який правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним при придбанні товарів, на підставі отриманих від контрагентів в листопаді та грудні 2008 року податкових накладних та з урахуванням оплати товарів в листопаді та грудні 2008 року, правомірно скористався в лютому 2009 року, тобто в межах строків позовної давності, своїм правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість саме на рахунок такого платника податку в банку.

Таким чином, колегія судді приходить до висновку про те, що позивачем по справі не було порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає право, а не обовязок платника податку на прийняття самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань із цього податку наступних податкових періодів. Отже, сума податку, фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах, визначена із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів та не погашали податкових зобов'язань наступних звітних періодів, правомірно визначена позивачем до бюджетного відшкодування у лютому 2009 року.

Отже, відповідач неправомірно дійшов висновку про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача на суму 53159,00 грн. та одночасне її збільшення у цьому ж самому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Сімферопольського району АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.09 у справі № 2-а-7236/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко