Постанова № 11135650, 31.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5325/08/6/0170

31.03.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 14.04.09 у справі № 2а-5325/08/6

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (вул. К. Лібкнехта, 3,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (вул. Українська, 44,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про зобов`язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.04.2009 у справі № 2а-5325/08/6/0170 позов задоволено частково.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44) нарахувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 369,90 грн. за жовтень - грудень 2007 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Управління ПФУ в м.Феодосії АРК звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.04.2009 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, кошти ПФУ використаються винятково по призначенню й вилученню не підлягають, відповідно до ч.5 ст. 18, ч. 2 ст.73 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передбачені даним законом.

Апелянт вказує, що згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003. № 1058.

У судове засідання 31.03.2010 представники сторін не зявилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ГУ ПФУ в АР Крим, у якому просить відновити строк звернення до суду та зобовязати ГУ ПФУ в АР Крим нарахувати недоплачену, як “дитині війни” державну соціальну допомогу 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим залучено до участі у справі у якості відповідача УПФУ в м. Феодосія АР Крим.

Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Феодосійським МВ ГУ МВС України в Криму 03 грудня 2002р., тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа “Жовнір проти України” від 29.06.2005.).

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.

При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обовязок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобовязання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управління ПФУ в м.Феодосії АРК, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.

Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач звернулася в суд з позовом 21 жовтня 2008 року., отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по вересень 2007 року позивачем пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня 380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом пятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік - 410,06 грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік 415,11 грн.

Судова колегія зазначає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії повинні застосовуватися вимоги ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У розмір пенсії повинен бути збільшений на 1 %.

Отже, позивачу підлягає нарахуванню підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за жовтень грудень 2007 р. в сумі 373,59 грн. (415,11 х 30 % х 3 = 373,59 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова колегія вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення щодо зобовязання відповідача нарахувати на користь ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу без зобовязання відповідача здійснити виплату допомоги не забезпечує повний захист прав та інтересів позивача, тому судова колегія вважає за необхідне прийняти рішення також про зобовязання відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобовязав Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим нарахувати на користь позивача недоплачену щомісячну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи допущену судом порушення норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст. 201 КАС України.

Керуючись статтями 195,196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління ПФУ в м.Феодосії АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 у справі № 2а-5325/08/6 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 у справі № 2а-5325/08/6 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови у наступної редакції:

“Зобовязати Управління ПФУ в м.Феодосії АРК провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за жовтень грудень 2007 р. в сумі 373,59 грн.

В інший частині позову відмовити.”

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова