Постанова № 11135416, 17.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-а-3160/08/6/0170

17.03.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - не зявилася, до початку судового засідання надала суду клопотання про розгляд справи у її відсутність,

представник відповідача, Головного управління праці та соціального захисту населення АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Міністерства праці та соціальної політики України - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 03.12.08 у справі № 2-а-3160/08/6/0170

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,97610)

до Головного управління праці та соціального захисту населення АР Крим (вул. Горького 7,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) Міністерства праці та соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10,м.Київ,01001) Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000) Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим (вул. Островського 3,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 03.12.2008 року у справі №2а-3160/08/6 позов задоволений частково.

Визнано бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Островського, 3 (інші відомості відсутні)) щодо невиплати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, 97610, АДРЕСА_1) щомісячної державної соціальної допомоги за період з вересня по грудень 2007 року та за період з травня по вересень 2008 року у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Островського, 3 (інші відомості відсутні)) виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, 97610, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу у сумі 973,30 грн., з яких 491,70 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з вересня по грудень 2007 року, 481,60 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по вересень 2008 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 97610, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 0,82 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2008. в частині, у якої задоволені позовні вимоги та прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»встановлений абзацом 1 ч.1 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, яка призначається у відповідності з цим Законом.

У судове засідання 17.03.2010 позивач та представники відповідачів не зявилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.10.2008 року вимоги позивача до Головного управління праці та соціального захисту населення АР Крим, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим залишено без розгляду.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу як "дитині війни" за 2006 - 2007 роки у сумі 2733,30 грн. У судовому засіданні 20 жовтня 2008 року позивач в порядку ст. 51 КАС України надала заяву про збільшення позовних вимог та просить суд зобовязати Управління ПФУ в Білогірському районі АР Крим нараховувати на її користь щомісячну державну соціальну допомогу як "дитині війни" за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, з підстав викладених у позовній заяві.

Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус “дитина війни” та згідно з положеннями Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право отримувати підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідач вказані виплати не здійснює.

Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_2 народилася 10 липня 1939 року, що підтверджується паспортом серії ЕС № 630954, виданим Білогірським РВ ГУ МВС України в Криму 23 травня 1998 (а.с. 5), тобто станом на час закінчення Другої світової війни її було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Жовнір проти України»від 29.06.2005.).

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.

При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обовязок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобовязання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.

Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у запереченнях на позов, просив відмовити у позові, крім іншого, також у звязку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивач звернулася в суд з позовом 18 вересня 2008 р., отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік і по серпень 2007 року позивачем пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову стосовно невиплат надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік і за період з січня по серпень 2007 р., у звязку з пропуском річного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня 380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня 411 грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом пятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. 415,11 грн.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги не застосовані вимоги ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У і мінімальний розмір пенсії не збільшений на 1 %.

Фактично позивачу підлягає нарахуванню надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, вересень грудень 2007р. у розмірі 496,60 грн. із наступного розрахунку (вересень 2007 р. 410,06 х 30 % = 123,01 грн.; жовтень-грудень 2007 р. - 415,11 х 30 % х 3 = 373,59 грн.)

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня 470 грн., з 1 квітня 481грн., з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498 грн.

Позивачем за зазначений період було отримано підвищення до пенсії за травень 2008 р. 48,10 грн., червень 2008 р. 48,10 грн., липень 2008 р. 48,20 грн., серпень 2008 р.- 48,20 грн., вересень 2008 р. 48,20 грн., всього 240,80 грн.

Таким чином позивачу підлягає донарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з травня по вересень 2008 року з наступного рахунку: травень червень 2008 р. 481 грн. х 30 % х 2 = 288,60 грн., липень вересень 2008 р. 482 грн. х 30 % х 3 = 433,80 грн., всього за травень вересень 2008 р. - 722,40грн. За мінусом сплати відповідачем підвищення пенсії за зазначений період в сумі 240,80 грн., позивачу недоплачене за травень вересень 2008 р. - 481,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції не розглянути вимоги позивача щодо зобовязання Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим нарахувати підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у звязку з чим вважає необхідним прийняти рішення також про зобовязання Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим нарахувати позивачу підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобовязав Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим виплатити на користь позивача недоплачену щомісячну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем не заявлено вимог про визнання протиправним дій відповідача. Судова колегія вважає, що рішення щодо зобовязання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії помісячно забезпечує повний захист прав позивача.

Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи допущену судом порушення норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст. 201 КАС України.

Керуючись статтями 195,196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2008 року у справі №2а-3160/08/6 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2008 року у справі №2а-3160/08/6 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови у наступної редакції:

“Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 97610, АДРЕСА_1) підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” за період з вересня грудень 2007р. у розмірі 496,60 грн., за травень вересень 2008 р. - 481,60 грн.

В інший частині позову відмовити.”

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 березня 2010 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова