Постанова № 11135095, 24.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-а-3128/08/4/0170

24.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняАнтонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея"- Абзатов Рустем Абдулмеджитов, протокол № 14 11.01.01 року.

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея"- Якубов Зейнур Февзиевич, протокол № 14 11.01.01 року. представник відповідача - Державної податкової адміністрації в АР Крим - Безверха Юлія Анатоліївна довіреність № 2472/9/10-0 від 11.08.09 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 02.09.09 у справі № 2-а-3128/08/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея" (вул. Інтернаціональна, 89-а, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97400)

доДержавної податкової адміністрації в АР Крим (вул. Р. Люксембург, 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006) Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416) про визнання недійсним і скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2009р. по справі № 2а-3128/08/4 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея»до Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим та Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.09.2008р. № 0082272303 відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач, прийнявши грошові кошти від покупця автомобіля, провів розрахункову операцію (яка є такою в розумінні ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), при цьому не застосувавши реєстратор розрахункових операцій і не видавши відповідний розрахунковий документ, що є належною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 вищевказаного Закону України.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Медея»звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень прохальної частини апеляційної скарги від 12.09.2009р., просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим по даній справі та постановити нову постанову, в якій скасувати рішення ДПІ від 08.09.2008р. № 0082272303 про застосування штрафних санкцій до ТОВ «Медея».

Апелянт вважає, що вказана постанова винесена з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що при винесення постанови не досліджені та не прийняті до уваги ті обставини, що при проведенні планової перевірки представниками ДПІ в м. Євпаторії було грубо порушено порядок та підстави проведення планової перевірки, вказані в ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990р., з наступними змінами і доповненнями та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004р. під № 803/9402, а саме письмове повідомлення з указанням дати проведення планової перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки йому не направлялось, а якщо вважати проведену перевірку позаплановою, то не надано наказ керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки та її підстави.

На думку апелянта, оскільки всі дії представників ДПІ порушують чинне законодавство, то і вчинені ними дії є незаконними, зокрема: складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ №001677 від 22.08.2008р., акта перевірки №004121 від 22.08.2008р. та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.09.2008р. № 0082272303, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню.

Апелянт також стверджує, що судом не була надана належна оцінка тому факту, що менеджер ОСОБА_5 був знайомий з потенційним покупцем ОСОБА_6 та за проханням останнього прийняв від нього на зберігання грошові кошти, поки ОСОБА_6 привезе відповідні документи, у звязку з чим, як вважає апелянт, спірні грошові кошти не можна вважати такими, що отримані за проданий автомобіль, оскільки документи з продажу автомобіля не були оформлені.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея".

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 24.02.2010 року о 12 годині 30 хвилин.

В судовому засідання представники позивача підтримали апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача - Державної податкової адміністрації в АР Крим проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим - в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, до початку засідання надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу відповідно до якого просить апеляційну скаргу ТОВ"Медея" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Враховуючи, що явка в судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка в судове засідання представника відповідача ДПІ в м. Євпаторії не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справи у відсутність представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

22.08.2008р. посадовими особами Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на підставі направлення на планову перевірку від 20.08.2008 року 1170 (а.с. 61) проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу субєктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці (виставковий майданчик, розташований за адресою м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 89-а), яка використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт перевірки № 01012247/2330 від 22.08.2008р. (номер бланку 004121).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцiй у сферi торгiвлi, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР, з наступними змінами і доповненнями, яке виразилося у здійсненні старшим менеджером ТОВ “Медея” ОСОБА_5 розрахункової операції по продажу автомобілю »вартістю 63800,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій. При цьому, на місці проведення розрахунків встановлено наявність 64700,00грн., з яких 63800,00 грн. вартість автомобілю; 600,00 грн. вартість послуг банку за перерахування коштів, 300,00 грн. вартість послуг по оформленню документів в МРЕВ. Розрахунковий документ клієнту на суму 64700,00 грн. не видано.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим № 0082272303 від 08.09.2008р. про застосування штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцiй у сферi торгiвлi, громадського харчування та послуг».

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея»є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова колегія, перевіряючи та оцінюючи, в порядку ч. 3 ст. 2 КАС України, правомірність рішення відповідача, встановила наступне.

Ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Вiдповiдно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органiв державної податкової служби належать: Державна податкова адмiнiстрацiя України, державнi податковi адмiнiстрацiї в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, державнi податковi інспекції в районах, мiстах (крiм міст Києва та Севастополя), районах у мiстах.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право органів державної податкової служби проводити перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу закріплено у ч. 1 ст.. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР, а також у п. 2 ст.. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, відповідно до якої органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Ст.. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України (ч. 4 ст. 16 даного Закону України).

За таких обставин, судова колегія вважає, що даний Закон України безпосередньо не визначає порядок та підстави проведення даного виду перевірок, а містить відсильні норми до спеціального законодавства.

Таким спеціальним законом, що визначає підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок, в тому числі щодо дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Ст.. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»чітко визначає, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»вважаються позаплановими перевірками і здійснюються на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Вказане свідчить про те, що встановлені ст.. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підстави та порядок проведення позапланових виїзних перевірок стосуються не тільки фінансово-господарської діяльності платника податків, у звязку з чим судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обігу, контролю за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не поширюється порядок, встановлений ст.. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

В той же час, як вбачається з направлень на перевірки, відповідачем вказано про проведення планових перевірок, що не ґрунтується на вимогах Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судова колегія вважає, що за характером перевірки, яку проводив відповідач, проведена перевірка не є плановою виїзною перевіркою в розумінні ч. 1-2 ст. 11 Закону України № 509, оскільки вона не є перевіркою щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обовязкових платежів), не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача по справі, про проведення перевірки не пізніше ніж за 10 днів позивач не сповіщався.

Судова колегія вважає, що зазначення перевірки у плані-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг не робить таку перевірку «плановою»в розумінні чинного податкового законодавства. Органи державної податкової служби жодною нормою податкового законодавства не наділені правом самостійно визначати назву перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення «план на місяць», а не планова в розумінні ч. 1 ст. 11 Закону України № 509).

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок визначені ст.. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11-2 даного Закону України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзні перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч. 2 ст. 11-2 Закону № 509).

Матеріалами справи підтверджується, що при проведенні спірної перевірки позивача відповідачем було надано лише направлення на проведення планової перевірки, а наказ керівника податкового органу (ДПА в АРК) на проведення перевірки надано не було.

Проте, незважаючи на це, позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення оскаржуваної перевірки, у звязку з чим судова колегія вважає, що допущені відповідачем порушення підстав та умов проведення спірної перевірки не можуть свідчити про протиправність дій ДПА в АР Крим і дій ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим безпосередньо під час її проведення та винесення рішення про застосування штрафних санкцій, як вважає апелянт, а також ці порушення не спростовують висновки ДПІ у м. Євпаторії, відображені в акті перевірки, складеному за результатами спірної перевірки.

Разом з тим, по суті виявленого перевіркою порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції Закону № 1776-Ш), з наступними змінами і доповненнями, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1); видавати особі, яка отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2).

Відповідальність за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлена у ст.17 , у п. 1 якої вказано, у разі порушення його вимог до субєктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

П. 1.7 даного Порядку визначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Ч. 1 ст. 69 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В розумінні п. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія вважає, що прийняття коштів в оплату ще не проданих товарів не є розрахунковою операцією, яку слід проводити через РРО з роздруковуванням розрахункового документа. При цьому судова колегія виходить з наступного.

В розумінні ст. 2 Закону України № 1776-Ш розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1776-Ш реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Крім того, відповідно до вимог ст. 2 Закону розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4 п. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298 реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо данні про її обсяг введені в режим реєстрації.

Отже, викладені норми Закону свідчать про те, що субєкт підприємницької діяльності зобов'язаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО саме при здійсненні операції з продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В розумінні ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Обовязок продавця передати товар покупцю вважається виконаним в момент вручення товару покупцю або надання товару у розпорядження покупця (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

В той же час, як свідчать матеріали справи та не оспорюється відповідачем по суті, продаж автомобілю «Nexia»вартістю 63800,00 грн. під час перевірки 22.08.2008р. не відбувався. Документів, що підтверджують продаж вказаного автомобіля або намір його продати, також не було оформлено.

Викладене свідчить про те, що фактично порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України №1776-Ш позивачем не було допущено, у звязу з чим застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.

Крім того, дослідивши постанову судді Євпаторійського міського суду АР Крим від 22.10.2008 року, якою ОСОБА_5 притягнуто до відповідальності за ст. 155-1 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34,00грн., а також постанову судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 09.12.2008р., якою постанову від 22.10.2008 року скасовано, провадження у справі закрито у звязку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення ОСОБА_5 встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є обставиною, що не потребує доказування, в силу ч. 4 ст. 72 КАС України, оскільки постанова судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 09.12.2008 року мотивована, у тому числі, неповнотою судового розгляду справи і не містить жодного посилання на вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 155-1 КУпАП.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як свідчать матеріали справи, належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не доведено, що є підставою вважати позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в повному обсязі.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Відповідно до ст.. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Ч. 1 ст. 196 КАС України визначає, що апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

При винесенні нової постанови по справі судова колегія виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Судова колегія вважає, що для повного захисту прав позивача слід не тільки скасувати спірне рішення про застосування штрафних санкцій, але і визнати його протиправним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що судова колегія задовольнила позовні вимоги, судова колегія вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея»задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2009р. по справі № 2а-3128/08/4 скасувати.

3.Прийняти нову постанову по справі, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея»задовольнити.

4.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим № 0082272303 від 08.09.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Медея».

5.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея»(97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Інтернаціональна, 89-А, код ЗКПО 24503651) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 березня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко