Постанова № 11134412, 31.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-2280/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техна»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 у справі за його позовом до Житомирської митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2009 позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив скасувати повідомлення - рішення від 24.02.2009 № 1 в частині 8 403,98 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 4 863,96 гривень та повідомлення - рішення № 15 від 22.05.2009 в частині 8 403,98 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 4 201,99 гривень, а також повідомлення - рішення від 24.02.2009 № 2 в частині 49 857,18 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 24 105,72 гривень та повідомлення - рішення № 16 від 22.05.2009 в частині 49 857,18 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 24 928,59 гривень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Житомирської митниці від 23.09.08 № 405 з 25.09.2008 по 12.12.2008 була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.06 по 30.06.08.

За результатами перевірки встановлено факти заниження митної вартості товарів по 38 ВМД за 2006 р., по 22 ВМД за 2007 р. та 33 ВМД за 2008 р. що призвело до заниженням податкового зобов'язання платника податків зі сплати ввізного мита на суму 27054,48 грн., ПДВ на суму 167096,56 грн. та митним зборам на суму 1616,86 грн., які підлягають перерахуванню до державного бюджету, що знайшло своє відображення в акті перевірки № 1/9/101000000/33063942 від 09.01.2009 (а. с. 28-63).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення форми «Р»від 24.02.2009 № 1, 2 на підставі пп. 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III та ст. 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 № 2097-ХІІ.

Відповідно до листа відповідача від 22.05.2009 № 8/2/8.34/3161 (а. с. 183), Житомирська митниця відкликає податкові повідомлення від 24.02.2009 № 1, 2 у зв'язку з виявленою помилкою та надсилає нові від 22.05.2009.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що митна вартість товарів, ввезених позивачем на протязі перевіряємого періоду, при їх митному оформленні не була належним чином підтверджена і як наслідок неправильне визначення позивачем податкового зобов'язання сталося внаслідок заниження платником податків сум транспортних витрат на перевезення товарів за межами України.

Судом першої інстанції було також зазначено, що документальна перевірка була проведена в межах компетенції контролюючого органу та у відповідності до вимог Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Митного кодексу України та Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730.

Також, у оскаржуваній постанові суду першої інстанції зазначено, що відкликання податкових повідомлень форми «Р»від 24.02.2009 № 1, 2 у зв'язку з виявленою помилкою та прийняття нових від 22.05.2009 не суперечить нормам діючого законодавства.

Доводи апелянта полягають у тому, що визначення додаткових податкових зобов'язань є безпідставним, оскільки всі необхідні документи на підтвердження транспортних витрат, передбачені положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»були надані митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а висновки комісії митниці про заниження митної вартості товарів є необгрунтованими.

Крім того, апелянт зазначає, що відкликання податкових повідомлень у зв'язку із виявленою помилкою в розрахунку штрафних санкцій на суму податкового зобов'язання платника податку не передбачено чинним законодавством.

Колегія суддів враховує доводи апелянта, та не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень форми «Р»від 24.02.2009 № 1 в частині 8403,98 грн. - основного платежу та штрафних санкцій 4863,96 грн. та № 2 в частині 49857,18 грн. - основного платежу та штрафних санкцій 24105,72 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України.

Мотиви оскаржуваної постанови суду першої інстанції полягають у тому, що працівники Житомирської митниці виходили з положень ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України, а саме із загальної вартості витрат на перевезення вирахували витрати на перевезення від кордону України до місця призначення.

Колегія суддів вважає такі мотиви суду першої інстанції безпідставними, оскільки вони суперечать вимогам Митного законодавства, яке визначає чіткий порядок формування митної вартості товарів.

Так, частина 3 статті 267 зазначеного Кодексу передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в даному випадку це витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовані доводи позивача про те, що під час визначення митної вартості товарів останній повністю дотримувався вимог статті 267 Кодексу, а також постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

В свою чергу, правомірність наданих відомостей про митну вартість позивач підтверджує декларацією про митну вартість та копіями первинних документів, поданими до митниці на підставі пунктів 7, 8 Порядку, а саме:

- зовнішньоекономічним контрактом з додатками до нього, інвойсами;

- банківськими платіжними документами та іншими платіжними і бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- договором про перевезення, транспортними документами;

- довідкою підприємства-перевізника, якийздійснив транспортування товару (у 2006 році довідки, які підтверджували вартість перевезення, підписані директором Рибінським В.І.).

Отже, заявлена позивачем митна вартість товарів базується на документально підтверджених даних, а також підтверджена митними органами, про що свідчить печатка на вантажно-митних деклараціях.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на не спростовані відповідачем, як субєктом владних повноважень, посилання позивача на те, що сума, яка зазначена в актах наданих транспортних послуг може складатися не лише з вартості перевезення вантажу від місця завантаження до місця розвантаження, а й з сум штрафів, пені та неустойок за понаднормативний простій, перевантаження машини, крім того, експедиційні послуги та інших витрат, вартість яких не включається до складу митної вартості.

В свою чергу, такі посилання позивача не суперечать вимогам ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України.

Доводи відповідача про те, що позивачем, як платником податку, для підтвердження транспортних витрат і митної вартості товарів подавалися фіктивні документи не беруться колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами, а фіктивність зазначених документів не доведена у законодавчо встановленому порядку.

Отже, до позивача неправомірно були вжиті заходи щодо погашення податкового боргу внаслідок визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань.

Крім того, дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить ще й з наступного.

Порядок підготування та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків визначений Наказом Державної митної служби України від 11.05.2006 №370, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.05.2006 за № 613/12487.

Пунктом 5 Наказу № 370 передбачений вичерпний перелік підстав для відкликання податкових повідомлень, зокрема якщо:

а)сума податкового зобов'язання, а також штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б)митний орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних санкцій) унаслідок адміністративного оскарження цього рішення;

в)рішення митного органу про нарахування суми податкового зобов'язання скасовується чи змінюється судом. З огляду на перелічені вище підстави, відкликання податкових повідомлень у зв'язку із виявленою помилкою в розрахунку штрафних санкцій на суму податкового зобов'язання платника податку не передбачено чинним законодавством, а дії відповідача по відкликанню податкових повідомлень форми «Р»від 24.02.2009 № № 1, 2 та прийняттю податкових повідомлень форми «Р»від 22.05.2009 № № 15, 16 є безпідставними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України.

Отже, доводи апелянта про те, що відкликання податкових повідомлень у зв'язку із виявленою помилкою в розрахунку штрафних санкцій на суму податкового зобов'язання платника податку не передбачено чинним законодавством є правомірними.

Згідно до ч. 3 ст. 195 КАС України позовні вимоги про скасування податкових повідомлень форми «Р»№ 15 від 22.05.2009 в частині 8403,98 грн. - основного платежу та штрафних санкцій 4201,99 грн. та № 16 від 22.05.2009 в частині 49857,18 грн. - основного платежу та штрафних санкцій 24928,59 грн. підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем, як субєктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження правомірності відкликаних податкових повідомлень форми «Р»від 24.02.2009 № № 1, 2 та прийняття податкових повідомлень форми «Р» від 22.05.2009 № № 15, 16.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техна»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати повідомлення - рішення від 24.02.2009 № 1 в частині 8 403,98 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 4 863,96 гривень та повідомлення - рішення № 15 від 22.05.2009 в частині 8 403,98 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 4 201,99 гривень, а також повідомлення - рішення від 24.02.2009 № 2 в частині 49 857,18 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 24 105,72 гривень та повідомлення - рішення № 16 від 22.05.2009 в частині 49 857,18 гривень - основного платежу та штрафних санкцій 24 928,59 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 06.09.2010.