Ухвала суду № 11117640, 31.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-31807/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"31" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 у справі за позовом Державного підприємства «Коростишівське лісове господарство»до Коростишівської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.12.2008 ДП «Коростишівське лісове господарство»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001102340/0 від 24.11.2008 в частині донарахування податку на прибуток на суму 85520,00 грн. та відповідних штрафних санкцій на суму 33107,00 грн. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач займається зовнішньоекономічною діяльністю, здійснює поставку лісопродукції на умовах РСА, ОАР, СРТ, що підтверджується відповідними контрактами.

На підставі направлень, відповідачем була проведена планова перевірка дотримання вимог податкового законодавства підприємством за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 про що складено акт № 255/01-131/23/00991858 від 14.11.2008.

Зі змісту акта слідує, що перевіркою встановлено ряд порушень збоку ДП «Коростишівське лісове господарство»вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу встановлено, що позивачем у 2-му півріччі 2007 року та 1 півріччі 2008 року до валового доходу не включена різниця між вартістю відвантаженої неплатником податку (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами (за загальною митною вартістю), що діяли на дату такого продажу, на загальну суму 342080 грн. Порушення встановлено шляхом співставлення фактурної та митної вартості відвантаженої продукції за даними вантажно-митних декларацій. Звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції визначена перевіркою на рівні загальної митної вартості.

На підставі акта винесено податкове повідомлення - рішення № 0001102340/0 віл 24.11.2008 про нарахування податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем - податок на прибуток на загальну суму 151902 грн., з яким позивач не погоджується в частині донарахування податку на прибуток в сумі 85520 грн. та відповідних штрафних санкцій в сумі 33107 грн., щодо митної вартості товарів, які експортувалися підприємством на підставі договірних зобов'язань на загальну суму 118627 грн.

Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку, щодо обгрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій направлених на встановлення звичайних цін Коростишівською МДПІ здійснено не було. В судовому засіданні представником відповідача також не було надано переконливих доказів щодо того, що звичайна ціна (визначена договором) прирівнюється до митної вартості товару.

Крім того, суд першої інстанції посилається на п. 5.2 Інструкції «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, де зазначено, що відомості, заявлені декларантом у вантажній митній декларації, є відомостями, необхідними для митних цілей.

За наведених вище обставин суд вважає, що у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 85520 грн. та штрафних санкцій в сумі 33107 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні рівня звичайних цін (п.1.20 ст.1 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств») податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України.

Пункт4.1 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на момент виникнення спору, передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому, «звичайна ціна»встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР).

Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від09.07.1997 №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001102340/0 від 24.11.2008 в частині донарахування податку на прибуток на суму 85520,00 грн. та відповідних штрафних санкцій на суму 33107,00 грн., що є підставою для визнання його недійсним, як того просив позивач та вірно задовольнив суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.09.2010.