Постанова № 11134300, 30.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2010 року 16 год. 47 хв. № 2а-6703/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С. розглянув адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорітет-2005»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Медвецька Г.І.,

від відповідача: Махнівський М.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 03.09.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріорітет-2005»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2009 р. № 0006632310/0, від 20.11.2009 р. № 0006632310/1, від 23.11.2009 р. № 0008122310/0, від 15.02.2010 р. № 0006632310/2 та від 26.04.2010 р. № 0006632310/3 та рішень про результати розгляду скарг з земельного податку (з урахуванням уточнення позовних вимог від 09.08.2010 р.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6703/10/2670. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2010 р. провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішень про результати розгляду скарг з земельного податку від 20.11.2009 р. №8251/10125-026.

В судове засідання 30.08.2010 р. Позивач, Відповідач прибули.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення винесені з грубим порушенням діючого законодавства, Відповідачем зроблений помилковий висновок щодо змін статті 7 Закону України «Про плату за землю», оскільки зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2009р., а не з 01.01.2008 р. та з 04.06.2008р, як це застосовано Відповідачем, а тому Позивачем не порушені норми Закону України «Про плату за землю», а оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 04.06.2010 р. №2885/9/10-214.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Пріоритет 2005»є власником земельної ділянки за кадастровим номером 76:017:001, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Шевченко, 3 відповідно до Державного акту серії КВ № 142112.

Згідно договору купівлі - продажу від 06.04.2006 р. зазначеної земельної ділянки вартість продажу склала 29 590 000,00 грн., а згідно нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки її вартість складає 6 911 754,15 грн.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет 2005»(далі - Товариство, ТОВ «Пріоритет 2005», Позивач) з питання правильності обчислення та повноти внесення до бюджету земельного податку за період з 01.01.2007 р. по 31.07.2009 р.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено Акт від 22.09.2009 р. № 1720/23-10/33547123 (далі - Акт), яким встановлено порушення Товариством ст. ст. 7, 14 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2535), внаслідок заниження податкового зобов'язання по земельному податку за період з 01.01.2008 р. по 31.07.2009 р. та винесено податкове повідомлення - рішення від 08.10.2009 р. № 0006632310/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 513 859,61 грн.

Товариство, скориставшись правом наданим ст. 5 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржило Акт, винесене 08.10.2009 р. податкове повідомлення - рішення (далі - ППР) № 0006632310/0. За результатами розгляду заперечення та скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесене ППР від 20.11.2009 р. № 0006632310/1, яким залишило в силі попередні нарахування у розмірі 513 859,61 грн. та ППР № 0008122310/0 від 23.11.2009 р., яким Товариству донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 10 702,36 грн., всього на суму 524 561,97 грн.

Товариство і надалі продовжило процедуру адміністративного оскарження. Відмову від задоволення скарги також отримано від Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення - рішення від 15.02.2010 р. № 0006632310/2 та від 26.04.2010 р. № 0006632310/3, якими залишило в силі попередні нарахування у розмірі 513 859,61 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 14 Закону № 2535 визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Статтею 4 Закону № 2535 визначено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Статтею 7 Закону № 2535 передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, перелік, яких наведено окремо.

Законом України від 28.12.2007 р. № 107-ІV «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 107-ІV) внесено зміни до ст. ст. 7, 8 Закону № 2535, відповідно до яких, у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується із суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але у будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II (№10-рп/2008, 22.05.2008), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Верховною Радою України було прийнято Закон України від 03.06.2008 р. № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі Закон № 309-VІ), яким внесено зміни до Закону № 2535, а саме ч. 3 ст. 7 викладено у наступній редакції: у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Але у ч.1 п.1 розділу II «Прикінцеві положення»Закону №309-VІ зазначено: цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.7 п.2 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розділ II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє по 31 грудня 2008 року.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ч. 3 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону № 2535 в новій редакції набирають чинність з 01 січня 2009 року.

Таким чином, нову реакцію положень ст. 7 Закону № 2535 не може бути застосовано до правовідносин з 2008 року по липень 2009 року, оскільки напрала чинності лише 01.01.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2009 р. № 0006632310/0, від 20.11.2009 р. № 0006632310/1, від 23.11.2009 р. № 0008122310/0, від 15.02.2010 р. № 0006632310/2 та від 26.04.2010 р. № 0006632310/3.

В силу частини першої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94. 98, 117, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 08.10.2009 р. № 0006632310/0.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 20.11.2009 р. № 0006632310/1.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.11.2009 р. № 0008122310/0.

5.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 15.02.2010 р. № 0006632310/2.

6.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26.04.2010 р. № 0006632310/3.

7.В решті позовних вимог відмовити.

8.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорітет-2005» судові витрати у сумі 03,40 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна