Ухвала суду № 11129771, 20.05.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1988/09/2770

20.05.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯковенко С.Ю.,

суддів Горошко Н.П. , Санакоєвої М.А.

секретар судового засіданняСкубілова Г.В.

за участю сторін:

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"- Карпович Наталії Анатоліївни,

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"- Іванової Анжеліки Вікторівни,

представника відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Токаревої Любові Володимирівни,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя <Довідник >Гавура О.В. ) від 07.12.09 по справі №2а-1988/09/2770

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "СГС ПЛЮС" (вул. Ангарська, 10; пр. Победи, 39 кв. 3,Інкерман,Севастополь, місто, Севастополь, місто,99704; 99046)

<позивач в особі >(< адреса >)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправними дій та скасування податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07.12.2009 року

(суддя Гавура О.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» до Державної податкової інспекції в Нахімовському р-ні м. Севастополя про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення у частині визнання дій відповідача щодо визначення порушення п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: визначення, що позивачем завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, всього у сумі 2050000 грн., у тому числі за березень 2009 року в сумі 2050000 грн., протиправними залишено без розгляду. В частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення ТОВ «СГС ПЛЮС»податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652 278,80 грн., з яких податок 1376899,00 грн., штрафні фінансові санкції 275739,80 грн., визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням судом норм матеріального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вільне виявлення ОСОБА_7 на укладання угоди ТОВ «Укрбудсервис 2008»з позивачем відсутнє, тому договір на постачання природного газу є нікчемним. Кошти позивачем перераховувались без мети реального настання передбачених наслідків, а з метою заниження обєкту оподаткування.

У судовому засіданні 20.05.2010 року представник відповідача підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представники позивача з апеляційною скаргою не погодились, вважаючи рішення суду першої інстанції законним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідачем у період з 10.08.2009 року по 07.09.2009 року проведена виїзна планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства в період з 01.04.2006 року по 31.09.2009 року, дотримання вимог валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.09.2009 року № 92/10/23-123/32294088/93, яким встановлено завищення валових витрат на суму 10250000,00 грн., у тому числі у 1 кварталі 2009 року на суму 10250000,00 грн. у звязку з укладанням позивачем з ТОВ «Укрбудсервис 2008»нікчемного договору від 27.02.2009 № 10/03-ПГ на постачання природного газу.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 року №0000632310 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1 652 278,8грн., в тому числі податок 1 376 899,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 275 379,80грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

У відповідності зі статтею 11 Закону ( п.11.2.1) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 204 цього Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 цього Кодексу правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.18 Пленуму Верховного Суду України прийняв постанову від 06.112009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, тобто усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У відповідності зі статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Стаття 207 Господарського кодексу України зазначає: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі судового рішення.

Договір між позивачем та ТОВ «Укрбусервіс 2008»рішенням суду недійсним не визнавався та не віднесено законом до нікчемного, тому відповідач під час прийняття податкового повідомлення-рішення не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СГС ПЛЮС»та ТОВ «Укрбудсервіс 2008»належним чином оформили договірні правовідносини, первинні документи бухгалтерської та податкової звітності і документи, які свідчать про фактичне виконання умов договору (поставку газу та оплату його вартості).

Позивачем вказано у складі валових витрат суми, які сплачені ТОВ «Укрбудсервіс 2008»як вартість газу, а позивач зазначив ці суми у складі своїх податкових зобов'язань, про що до податкового органу подані відповідні декларації з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Матеріали перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва ТОВ «Укрбудсервис 2008»підтверджують включення ТОВ «Укрбудсервіс 2008»до складу податкових зобов'язань, отриманих від позивача сум коштів та фактичне перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрбудсервіс 2008»цих сум, і фактичне транспортування товару газовими мережами ВАТ «Севастопольгаз»на адресу позивача.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для визначення ТОВ «СГС ПЛЮС»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1 652 278,80 грн. та неправомірність податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 року №0000632310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1 652 278,80 грн.

Керуючись статтями 195,196, п.1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 206, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському р-ні м. Севастополя - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07.12.2009 року у справі №2а-1988/09/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2010 р.

Головуючий суддя< підпис >С.Ю. Яковенко

Судді <підпис >Н.П.Горошко <підпис >М.А.Санакоєва <З оригіналом згідно >

<Підпис ><Довідник працівників >