Ухвала суду № 11129594, 22.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-12/11004-2007А/5002

22.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯковенко С.Ю.,

суддів Лядової Т.Р. , Кучерука О.В.

секретар судового засіданняСкубілова Г.В.

за участю сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтоторг"- Козлова Зінаїда Миколаївна,

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтоторг"- Воробйова Майна Володимирівна,

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтоторг"- Мартиненко Михайло Миколайович,

представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим - Бугаєва Лариса Григорівна,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керч АРК на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя <Довідник >Іллічов М.М. ) від 14.07.09 по справі №2-12/11004-2007А/5002

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтоторг" (вул. Крупська, 42, кв. 3,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

<позивач в особі >(< адреса >)

до Державної податкової інспекції в м. Керч АРК (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 14.07.2009 року ( суддя Іллічов М.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтоторг»до Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим про визнання не чинними податкових рішень-повідомлень: від 18.05.2007 року за №0000591701/0 на суму 7445,08 грн., №0000982301/0 на суму 8220,00 грн., №0000972301 на суму 8407,70 грн.; від 26.07.2007 року №0001002301 на суму 2560,00 грн. та від 06.08.2007 року №0001012301 на суму 1006795,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення скасовані.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному засвідченню; висновки експертизи про те, що в звітному реєстрі підприємством допущена помилка є необґрунтованими; згідно Закону №889-1У у разі отримання особою, яка сплачує ринковий збір, інших доходів, ніж, які відносяться до його підприємницької діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, що встановлені для платників податку, які ні є такими субєктами підприємницької діяльності.

У судовому засіданні 22.04.2010 року представник відповідача підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представники позивача з апеляційною скаргою не погодились, вважаючи рішення суду першої інстанції законним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 16.04.2006 по 07.05.2006 відповідачем була проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2007р. № 727-23-1-30889826 про порушення позивачем податкового законодавства ( т.1 а.с. 12-26).

На підставі цього акту відповідачем 18.05.2007 року прийняті податкові повідомленнярішення: №0000591701 на суму 7445,08 грн. про донарахування суми податку з доходів фізичних осіб із застосуванням фінансових санкцій; № 0000982301/0 на суму 8220,00 грн. про донарахування суми податку на додану вартість - 5480,00 грн. та застосування штрафних санкцій - 2740,00 грн.; № 0001012301/0 на суму 2675,00 грн. про застосування фінансових санкцій за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; № 0000972301/0 на суму 8407,70 грн. про донарахування суми податку на прибуток із застосуванням фінансових санкцій; № 0001002301/0 на суму 2560-00 грн. про застосування фінансових санкцій за порушення норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

За скаргою позивача відповідач скасував рішення від 18.05.2007 р. № 0001002301/0 за формальною ознакою та 26.07.2007 р. ухвалив нове рішення за № 0001002301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2560,00 грн. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Крім того, державна податкова адміністрація АР Крим рішенням від 01.08.2007 р. скасувала рішення відповідача від 18.05.2007 р. № 0001012301/0 і зобов'язала відповідача ухвалити рішення про донарахування штрафних санкцій на суму 1006795,00 грн.

Виконуючи це рішення ДПА АРК, відповідач 06.08.2007. р. прийняв рішення за № 0001012301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 100695-00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Згідно пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових втрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Керченського міського суду від 10.07.2007р. визнані дійсними договори оренди транспортних засобів № 1 та №3 від 04.01.06 р. щодо автомобілів «Шкода-Фабія»р.номер НОМЕР_1 та «Мазда-6»р.номер НОМЕР_2, які були укладені позивачем і ОСОБА_9 Дане рішення суду не скасовано та набрало законної сили.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечую проти позову.

Судова колегія погоджується с висновком суду першої інстанції, що доводи податкової інспекції щодо недійсності договорів оренди і здійснення відповідачем виключення зі складу валових витрат суми 23497,50 грн. і донарахування податку на додану вартість є безпідставними.

Стосовно збільшення відповідачем валового доходу позивача по постачанню товару Товариству з обмеженою відповідальністю «РК Корай»судом першої інстанції встановлено, що позивачем в податковому і бухгалтерському обліку проведено сторніровочні записи, оскільки фактичне постачання товару здійснено на суму 6000 грн., а ні на 8812,50 грн. ( по первинної податковій накладній), тобто донарахування податку на прибуток у сумі 6460 грн. також є безпідставним.

Даний факт підтверджується висновком судової бухгалтерської експертизи.

Стосовно донарахування податку з доходів фізичних осіб у звязку з оплатою палива СПД ОСОБА_10 та СПД ОСОБА_11: згідно пункту 22.10 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 ( 13-92 ) "Про прибутковий податок з громадян" визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3. розділу 1У Декрету КМУ від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян" Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали; суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а над міру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Пункт 4 розділу 1У цього Декрету визначає: громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом.

Судом першої інстанції встановлено, що субєкти підприємницької діяльності ( ОСОБА_10, ОСОБА_11 ) не були найманими особами позивача, тобто повинні самостійно вести облік отриманих доходів і витрат від своєї господарської діяльності та надавати звідність податковому органу, а останній здійснювати відповідний контроль, що підтверджує і висновок судової бухгалтерської експертизи.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується і з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість донарахування відповідачем податку з доходу фізичних осіб.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем до позивача застосовані Фінансові санкції в сумі 1006795 грн. у звязку з реалізацією риби і продукції не власного виробництва на суму 201359 грн. юридичним та фізичним особам ( СПД ) за готівковий рахунок без застосування РРО ( через касу підприємства).

Пунктом 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено: «якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо)».

А відповідно до статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно- виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

З урахуванням викладеного судова колегія також вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1000795 грн.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду АР Крим від 14.07.2009 року у справі №2-12/11004-2007А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 квітня 2010 р.

Головуючий суддя< підпис >С.Ю. Яковенко

Судді <підпис >Т.Р.Лядова <підпис >О.В.Кучерук <З оригіналом згідно >

<Підпис ><Довідник працівників >