Рішення № 11127008, 31.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.10 Справа № 22/21/10

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 11)

до відповідача Комунального підприємства Бердянської міської ради “Бердянське узбережжя” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Шосе Мелітопольське, 74)

про стягнення заборгованості за договором № 21/01-1 від 21.01.2010р. у розмірі 3 940,16 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

Від позивача: Кокайло Г.С., довіреність № 104/3 від 27.04.2010р.

Від відповідача: не з’явився

15.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів”, Запорізька область, м. Оріхів з позовною заявою до Комунального підприємства Бердянської міської ради “Бердянське узбережжя”, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення 3 817,67 грн. основного боргу за договором поставки, 72,29 грн. інфляційних збитків та 50,20 грн. 3% річних, всього 3 940,16 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2010р. порушено провадження у справі № 22/21/10, судове засідання призначено на 11.08.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2010р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, неподанням витребуваних судом доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті та у зв’язку з необхідністю встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін відповідних доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.08.2010р.

Представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 525, 526, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України та договором поставки № 21/01-1 від 21.01.2010р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Запорізькій області № 15-7/4710 від 30.07.2010р. місцезнаходженням Комунального підприємства Бердянської міської ради “Бердянське узбережжя” є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Шосе Мелітопольське, 74. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 31.08.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів” (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством Бердянської міської ради “Бердянське узбережжя” (надалі - покупець) укладено договір поставки № 21/01-1.

За умовами якого (п. 1.1. договору), постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити камінь бут (надалі –товар) в кількості 155,2 тн., а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна сума договору складає 16 817,47 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 802,91 грн.

Згідно розділу 2 договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця по цині 108,36 грн. за 1 тонну з ПДВ з урахуванням транспортних витрат (п. 2.1. договору). Товар, вказаний в п. 1.1. договору, поставляється покупцю партіями (п. 2.2. договору).

Узгоджена сторонами партія товару, відвантажується на адресу покупця, не пізніше 14 днів з моменту надходження заявки покупця (п. 3.1. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв камень бут у кількості 155,200 тонн, на загальну суму з ПДВ: 16 817,47 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-щ001 від 21.01.2010 р., та довіреністю серії ЯПВ № 712437 від 21.01.2010 р., виданою Юрченко Вадиму Анатолійовичу для отримання від позивача камень бут у кількості 155 тонн (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.1. договору, товар вважається прийнятим по кількості місць –згідно з кількістю місць, зазначених у накладній; по кількості –згідно видатковими накладними; поякості –згідно із сертифікатом якості, паспортом або іншим документом.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за прийняту продукцію в строки, визначені договором не здійснив. Встановлено, що відповідач частково оплатив суму отриманої продукції в розмірі 13 000,00 грн. Решта вартості продукції відповідачем не сплачена, внаслідок чого, станом на час розгляду справи № 22/21/10 в суді, заборгованість за поставлену продукцію на підставі спірного договору складає 3 817,47 грн.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 127/3 від 20.05.2010р. у якій просить відповідача сплатити заборгованість за отриманий ним товар. Відповідач претензію позивача залишив без відповіді.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 3 817,47 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 817,67 грн. основного боргу, оскільки судом встановлено, що фактично заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 817,47 грн., то фактично на момент подання позовної заяви суми боргу у заявленому позивачем розмірі не існувало, фактично позов щодо стягнення 0,20 грн. основного боргу було пред’явлено позивачем згідно з ст. 1 ГПК України необгрунтовано, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Внаслідок встановленого, в позові про стягнення 0,20 грн. основного боргу, судом відмовляється.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 3 817,47 грн. основного боргу на підставі договору поставки від 21.01.2010р. № 21/01-1 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 50,20 грн. та втрат від інфляції в сумі 72,29 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 93, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Бердянської міської ради “Бердянське узбережжя” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Шосе Мелітопольське, 74; код ЄДРПОУ 35104755) на користь Відкритого акціонерного товариства “Оріхівський кар’єр формувальних матеріалів” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 11; код ЄДРПОУ 00223438) 3 817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 47 коп. основного боргу, 50 (п’ятдесят) грн. 20 коп. 3 % річних, 72 (сімдесят дві) грн. 29 коп. витрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.09.2010р.