Рішення № 11127011, 01.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.10 Справа № 22/13/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Красота та Здоров’я” (61001, м. Харків, вул. Юр’ївська, 17)

до відповідача Приватного підприємства “Лювіт” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фучика, буд. 35, кв. 103)

про стягнення заборгованості за договором № 40 від 02.06.2009р.у розмірі 4 486,53 грн.

Суддя Ярешко О.В

Представники сторін:

Від позивача – не з’явився;

Від відповідача –не з’явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з Приватного підприємства “Лювіт” на користь позивача суми 3261,31 грн. основного боргу за договором №40 від 02.06.2009р., 42,13 грн. 3% річних, 860,95 грн. втрат від інфляції, 322,14 грн. пені, всього суми 4 486,53 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №22/13/10, судове засідання призначено на 04.08.2010р.

26.07.2010р. від позивача судом було отримано клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також оригінали витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 04.08.2010р. на підставі ст.77 ГПК України у зв’язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 17.08.2010р.

Ухвалою суду від 13.08.2010р. у зв’язку з відрядженням судді, розгляд справи, призначений на 17.08.2010р., відкладений на 01.09.2010р.

16.08.2010р. від позивача знову надійшло клопотання про розгляд справи по суті без участі уповноваженого представника позивача, а також повернення помилково сплачених витрат на ІТЗ, сплачених за платіжним дорученням №1483 від 08.07.2010р.

Представник відповідача в судове, призначене на 01.09.2010р., також не з’явився.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розгляд справи закінчено 01.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які обґрунтовано ст.ст.15, 16, 20, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.193, 230, 231 ГК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду про призначення судових засідань направлялися на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці Головного управління статистики у Запорізькій області, а саме: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фучика, буд. 35, кв. 103.

Відповідно ст.22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких надіслані позивачем та оглянуті судом в засіданні.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2009р. між ТОВ “Красота та Здоров’я” (Постачальник, позивач у справі) та ПП “Лювіт” (Покупець, відповідач) укладено договір №40, згідно з якою позивач зобов’язався передати у власність, а відповідач –прийняти і оплатити косметичну продукцію, дієтичні добавки до їжі, біологічно активні добавки, вироби медичного призначення, продукцію для дітей (Товар) (п.1.1).

Згідно з п.1.2 договору кількість, ціна та асортимент поставляємих Товарів визначається в накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Накладні складаються на кожну партію Товару та є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.3 встановлено, що права власності та ризиків на Товар відбувається в момент отримання Покупцем Товару та підписання товарних накладних.

Відповідно до п.п.6.2 - 6.4. договору оплата та товару здійснюється Покупцем на умовах відстрочки на 30 календарних днів з моменту отримання Товару. Оплата вартості товару відбувається шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. При здійсненні платежу покупець обов’язково повинен вказати в платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видаткової накладної, по якій поставлялася партія товару, а також найменування групи товару. Датою виконання Покупцем своїх зобов’язань по оплаті товару вважається момент надходження на рахунок Постачальника грошових коштів в розмірі вартості партії поставленого товару, що належить до оплати. Часткова оплата не вважається належним чином виконаним зобов’язанням та не звільняє Покупця від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань по оплаті товару.

Згідно з п.8.1, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач в період з 01.09.2009р. по 25.01.2010р. поставив відповідачу обумовлений товар згідно з наступними видатковими накладними: №9729/09 від 01.09.2009р. на суму 451,63 грн., №10968/09 від 06.10.2009р. на суму 237,07 грн., №10966/09 від 06.10.2009р. на суму 965,76 грн., №15492/09 від 15.12.2009р. на суму 178,68 грн., №15487/09 від 15.12.2009р. на суму 1349,65 грн., №268/10 від 25.01.2010р. на суму 119,90 грн., №267/10 від 25.01.2010р. на суму 910,24 грн. Всього передано товар на загальну суму 4 212,93 грн. Передача товару позивачем та одержання його відповідачем підтверджується зазначеними накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до реєстру руху коштів по рахунку, наданого банком, відповідач 23.10.2009р., 26.10.2009р. та 10.12.2009р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 200 грн., 251,63 грн. та 500 грн. відповідно, всього 951,63 грн. В призначенні платежів зазначено “оплата за медикаменти згідно з договором №40 від 02.06.2009р.” Вказані грошові кошти було зараховано позивачем в рахунок оплати поставленого товару за накладними №9729/09 від 01.09.2009р., №10968/09 від 06.10.2009р. та часткової оплати за накладною №10966/09 від 06.10.2009р. на суму 262,93 грн. Таким чином, заборгованість, яка залишилася несплаченою склала 3 261,30 грн. (4212,93 –(200+251,63+500).

В пунктах 9.1, 9.2 договору сторони узгодили, що всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не досягли згоди, спір передається на вирішення в Господарський суд згідно діючого законодавства. До передачі спору на вирішення Господарського суду Сторони зобов’язуються дотримуватися порядку досудового врегулювання спорів. При цьому встановлюється 10 календарних днів для розгляду та відповіді на претензію.

У зв’язку з тим, що відповідач належним чином свої зобов’язання не виконав, позивач після спливу термінів оплати за накладними направив на його адресу претензію №24 від 11.04.2010р. з вимогою сплатити суму заборгованості, яка залишилася несплаченою. Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком №4785 від 13.04.2010р. Однак, відповідач відповіді не направив, дій щодо погашення заборгованості не здійснив.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Договір №40 від 02.06.2009р., яким врегульовано відносини сторін, за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк з відстрочкою платежу, не здійснив повну оплату товару, отриманого від позивача, чим порушив свої грошові зобов’язання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та основані на договорі. Однак, перевіривши розрахунок, суд встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку, фактично розмір боргу складає 3 261,30 грн., а не 3 261,31 грн., як заявлено позивачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 860,95 грн. втрат від інфляції за період листопад 2009р. –березень 2010р. та 42,13 грн. 3% річних по кожній із накладних за період з 05.11.2010р. по 09.07.2010р. згідно з розрахунком.

Згідно з п.п.7.1, 7.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього договору. В разі несвоєчасної оплати за отриманий товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент простроченого зобов’язання, за кожен день прострочки платежу а також 3% річних та інфляційні збитки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Отже, враховуючи передбачену договором відстрочку платежу, прострочка за накладною №10968/09 від 06.10.2009р. настає 06.11.2009р., за накладними №15492/09 та 15487/09 від 15.12.2009р. –з 15.01.2010р., за накладними №268/10 та №267/10 від 25.01.2010р. –з 25.02.2010р.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, про помилки в розрахунку позивача.

По-перше, внаслідок, допущеної позивачем помилки, про яку зазначено вище, заборгованість за накладною №10966/09 від 06.10.2009р. з урахуванням часткової оплати, складає 702,83 грн., а не 702,84 грн. По-друге, позивачем допущено арифметичні помилки при визначенні загальної суми річних. Реальна сума річних, нарахованих по накладним згідно з доданим до позовної заяви розрахунком складає 49,91 грн. (14,76+23+12,15), а не 42,13 грн. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що фактично, за заявлений період по вказаним накладним підлягає до стягнення сума більша, ніж заявлена (47,74 грн.), проте суд не може виходити за межі позовних вимог, тому стягує суму 42,13 грн., яка заявлена.

Вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню. Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р., суд приходить до висновку, що до стягнення в цій частині належить загальна сума 128,20 грн.

Також позивачем на підставі п.7.2 договору заявлено до стягнення пеню в розмірі 322,14 грн., яка нарахована за накладною №10966/09 за період прострочки з 05.11.2009р. по 09.07.2010р., за накладними №15492/09 та 15487/09 за період з 14.01.2010р. по 09.07.2010р., за накладними №268/10 та №267/10 за період з 24.02.2010р. по 09.07.2010р.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов’язання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Із змісту ст.549 ЦК України слідує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Факт неналежного виконання зобов’язання щодо своєчасного оплати товару по кожній з накладних є встановленим. Договором сторін не установлено інший період нарахування пені, тому з урахуванням наведених приписів законодавства, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково. Зокрема, за накладною №10966/09 від 06.10.2010р. підлягає до стягнення пеня за період з 06.11.2009р. по 06.05.2010р. (182 дні) в сумі 71,84 грн., за накладними №15492/09 та 15487/09 від 15.12.2009р. –за період з 15.01.2010р. по 09.07.2010р. в сумі 148,9 грн. Сума пені за накладними №268/10 та №267/10 від 25.01.2010р. за період 25.02.2010р. по 09.07.2010р. фактично складає більшу суму, ніж в розрахунку позивача (76,64 грн.), однак, з підстав, які зазначено вище стягується судом розмірі 76,59 грн. Всього до стягнення належить пеня в сумі 297,33 грн.

Таким чином, позов у цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути суму 84 грн. 78 коп. витрат на державне мито та суму 196 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши, клопотання позивача про повернення помилково сплачених витрат на ІТЗ, суд вважає за необхідне його задовольнити. При зверненні з позовною заявою до суду позивачем здійснено оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. за платіжним дорученням №1483 від 08.07.2010р. на рахунок, який було закрито з 21.06.2010р. Оскільки на виконання ухвали суду витрати на ІТЗ було сплачено на належний рахунок на підтвердження чого представлено платіжне доручення №1609 від 20.07.2010р., позивачу необхідно видати довідку на повернення суми 236 грн., які було сплачено за платіжним дорученням №1483 від 08.07.2010р.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ”Лювіт” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фучика, буд. 35, кв.103, код ЄДРПОУ 24904410, п/р26009210462001 у філії АКБ “Приватбанк” Запорізьке регіональне управління, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Красота та Здоров’я” (61001, м. Харків, вул. Юр’ївська, 17, код ЄДРПОУ 36226540, рахунок №26000201327971 в АТ “ОТП Банк” в м. Київ, МФО 300528) 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одну) грн. 30 коп. основного боргу, 42 (сорок дві) грн. 13 коп. –3% річних, 128 (сто двадцять вісім) грн. 20 коп. втрат від інфляції, 297 (двісті дев’яносто сім) грн. 33 коп. пені, суму 84 (вісімдесят чотири) грн. 78 коп. витрат на сплату державного мита, суму 196 (сто дев’яносто шість) грн. 15 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Красота та Здоров’я” (м.Харків, код ЄДРПОУ 36226540) довідку на повернення із Державного бюджету України суми 236 грн., сплачених за платіжним дорученням №1483 від 08.07.2010р.

Суддя                                                             О.В.Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 06 вересня 2010 р.