Постанова № 11116952, 02.09.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

02.09.10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання                     Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна”, за вих. №164/01-03 від 28.05.2010 р. та Товариства з обмеженою відповідальністю “Аріол”, за вих. №156 від 04.06.2010 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.05.2010 р.

у справі № 2/42-645 (суддя –Колубаєва В.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аріол”, м. Тернопіль

про стягнення 79386,86 грн. заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: Якименко А.В. –представник ( довіреність б/н та б/д)

від відповідача: не з”явились;

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2010 року позов ТзОВ «Лан-Україна»задоволено частково та стягнуто з ТзОВ «Аріол»12407,67 грн. пені, 8053,83 грн. річних, 2421,16 грн. –втрат від інфляційних процесів, 776,74 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 54791,30 грн. справу провадженням припинено, в стягненні 1712,90 грн. –3% річних –відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог як в частині стягнення суми основного боргу –54791,30 грн., яка відповідачем сплачена в добровільному порядку під час розгляду справи, так і вимог щодо стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов’язань та 24% річних –за користування коштами і втрат від інфляційних процесів, оскільки сума основного боргу відповідачем погашена з порушенням строків, встановлених договором.

З рішенням місцевого господарського суду не погодились позивач та відповідач. Так, ТзОВ «Лан-Україна»в апеляційній скарзі, вих. номер 164/01-03 від 28.05.2010 року, покликається на незаконність рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 3% річних в розмірі 1712,90 грн., оскільки таке твердження суду суперечить вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України. Просить в цій частині задоволити його позовні вимоги, в решті рішення суду не оскаржує.

ТзОВ «Аріол»в апеляційній скарзі, вих. номер 156 від 04.06.2010 року, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним в частині стягнення пені в сумі 12407,67 грн., річних в сумі 8053,83 грн., втрат від інфляційних процесів в сумі 2421,16 грн., як необґрунтовано нарахованих, оскільки згідно облікових даних товари, які поставлялись відповідачу доставлені та прийняті від позивача на наступний за відгрузкою день, тобто в день фактичного виконання зобов’язань постачальником, а тому в сукупності позивачем не обґрунтовано нараховано пені за 75 днів,аналогічна ситуація і з нарахуванням 24%, а також втрат від інфляційних процесів. Просить рішення в цій частині скасувати, в решті рішення суду не оскаржується.

ТзОВ «Лан-Україна»у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Аріол»заперечує доводи останньої, оскільки п. 6 договору передбачено, що днем виконання постачальником зобов’язання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відгрузці іногородньому покупцю, а при здачі на складі покупця або постачальника –дата накладної, приймально-передавального акту або розписки про отримання товарів. Позивач поставляв товари на склад відповідача, на підтвердження чого сторонами підписувались податкові накладні, засвідчені підписами представників. Таким чином, відповідно до п. 6 договору, днем виконання постачальником зобов’язання по поставці товарів є дата накладної. Тому доводи апеляційної скарги ТзОВ «Аріол»вважає безпідставними.

ТзОВ «Аріол»відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «Лан-Україна»не подало.

Розгляд справи 8.07.2010 року та 29.07.2010 року відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін.

2.09.2010 року в судове засідання Львівського апеляційного господарського суду з’явився представник ТзОВ «Лан-Україна», який підтримав доводи своєї апеляційної скарги. Представник ТзОВ «Аріол»в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Додаткових доказів сторонами не подано. Судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, вислухавши думку представника позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача та безпідставність доводів апеляційного скарги відповідача, виходячи з наступного.

13.11.2007 року сторонами укладено Договір поставки №675/07-П з протоколом розбіжностей, згідно умов якого Постачальник (Позивач) зобов’язується поставляти Покупцю (Відповідач) товари народного споживання, а Покупець зобов’язується приймати їх та оплачувати. За поставлені товари Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику протягом 30 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар (п. 6 Договору). Днем виконання Постачальником зобов’язання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відгрузці іногородньому Покупцю, а при здачі на складі Покупця або Постачальника –дата накладної, приймально-передавального акту або розписки про отримання товарів (п. 6 Договору).           За прострочення оплати поставлених товарів, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несплаченої в строк суми –за кожен день прострочення платежу. Окрім пені Покупець на вимогу Постачальника, починаючи з 7-го дня, що йде за останнім днем, в якому грошове зобов’язання повинно бути виконано, повинен сплатити постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 24% відсотки річних від несплаченої у строк суми за весь час такого користування. При цьому строки позовної давності та строки нарахування пені встановлюються у 3 роки (п. 16 Договору).

При розгляді справи місцевим господарським судом враховано факт перерахування відповідачем суми основного боргу , про що свідчить лист позивача від 14.05.2010 р. ( Т.1 а. с. 178) про зменшення позовних вимог і вірно припинено провадження у цій частині.

Оскільки в порушення умов договору та вимог ст. 526 ЦК України відповідач своє грошове зобов’язання щодо оплати основної суми боргу виконав невчасно, позивачем правомірно нараховано останньому пеню з врахуванням домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності за період з 17.01.2008 року по 01.04.2010 року в розмірі 12407,67 грн., а також втрати від інфляційних процесів в сумі 2421,16 грн. за травень, червень 2008 року, травень, вересень 2009 року, лютий 2010 року та 8053,83 грн. річних за користування коштами з 17.01.2008 року по 01.04.2010 року, що відповідає вимогам ст. 199 ГК України та ст. 625 ЦК України.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на невірне визначення періоду нарахування пені та річних не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та матеріалах справи, оскільки судом вірно визначено суми до стягнення з врахуванням п. 6 Договору, а саме: визначення настання терміну оплати товару з моменту підписання накладної.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про безпідставність відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних. Місцевий господарський суд при прийнятті рішення зазначив, що стягнення річних за користування коштами в розмірі 3% і 24% є по суті подвійним стягненням за одне правопорушення. Однак, така позиція місцевого господарського суду не відповідає вимогам ЦК України, а саме: згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

У ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачені цією статтею проценти за користування чужими грошовими коштами не пов’язані з відповідальністю за прострочення виконання договірного зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. За приписами ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Ч.4 ст. 232 ГК України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних встановлені п. 16 Договору та не суперечать вимогам ст. 536 ЦК України, а стягнення 3% річних, які встановлені в цьому ж пункті Договору, регламентовані ч. 2 ст. 625 ЦК України і є різними способами захисту порушеного права, які погодженні обома сторонами при підписанні Договору та не суперечать діючому законодавству.

За таких обставин, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1712, 90 грн. 3% річних документально обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Оцінивши зібрані у справі докази та доводи апеляційних скарг, судова колегія прийшла до висновку про невідповідність рішення Місцевого господарського суду нормам матеріального права лише в частині відмови у стягненні 1712, 90 грн. 3% річних. В решті –рішення вірне.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Аріол»вих. №156 від 04.06.2010 року –відмовити.

2.          Апеляційну скаргу ТзОВ «Лан-Україна»вих. №164/01-03 від 28.05.2010 року –задоволити.

3.          Пункт 3 рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2010 року у справі №2/42-645 –скасувати та прийняти в цій частині нове рішення. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аріол»вул. Живова,31 м. Тернопіль (ідент. код 32578370) на користь ТзОВ «Лан-Україна»вул. Довнар-Запольського, буд. 5, м. Київ (ідент. код 30384724) 1712,90 грн. 3% річних.

4.          Судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

5.          Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6.          В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2010 року у справі №2/42-645 –залишити без змін.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8.          Постанова може бути оскаржена в касаційному до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

9.          Справу № 2/42-645 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий-суддя                                         Давид Л.Л.

Суддя                                                                       Кордюк Г.Т.

Суддя                                                   Мурська Х.В.                                                                                           Справа № 2/42-645