Постанова № 11116831, 30.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

30.08.10 Справа № 4/115

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кордюк Г.Т.,

Кравчук Н.М.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивачів не зявились

від відповідача Колянковський Т.М.

від третьої особи-1 - ОСОБА_3

від третіх осіб 2-22 не зявились

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

на рішення господарського суду Львівської області від 18.05.2010 року, суддя Гриців В.М.

у справі № 4/115

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ”

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.ОСОБА_11,

2.Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області,

3.ОСОБА_12,

4.ОСОБА_13,

5.ОСОБА_14,

6.ОСОБА_15,

7.ОСОБА_16,

8.ОСОБА_17,

9.ОСОБА_18,

10.ОСОБА_19,

11.ОСОБА_20,

12.ОСОБА_21,

13.ОСОБА_22,

14.ОСОБА_23,

15.ОСОБА_24,

16.ОСОБА_25,

17.ОСОБА_26,

18.ОСОБА_27,

19.ОСОБА_28,

20.ОСОБА_29,

21.ОСОБА_30,

22.ОСОБА_31

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30 червня 2007 року, визнання недійсними заяв позивачів про вихід з товариства і відступлення частки ОСОБА_11

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.05.2010 року по справі №4/115 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30 червня 2007 року, визнання недійсними заяв позивачів про вихід з товариства і відступлення частки ОСОБА_11

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.100, 147, 148 ЦК України, ст.167 ГК України, ст.ст.4, 50, 51, 60, 61 Закону України «Про господарські товариства», беручи до уваги заяви про вихід з Товариства, подані позивачами ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ»від 17.05.2007 року зазначає, що на момент прийняття рішення загальних зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30.06.2007 року позивачі вже не були учасниками ТзОВ, корпоративні відносини позивачів з відповідачем припинились. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вказаним рішенням загальних зборів не порушені корпоративні права позивачів. Разом з тим, судом відзначено, що заяви позивачів про недійсність будь-яких заяв про вихід з Товариства від 29.03.2008 року не впливають і не змінюють факту припинення корпоративних відносин між позивачами та відповідачем внаслідок поданих раніше заяв про їх вихід із товариства. Одночасно, суд вказує на те, що чинним законодавством, статутом ТзОВ «Львівський автоцентр «Камаз»не передбачено права учасників товариства відкликати раніше подані заяви про їх вихід з товариства.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.05.2010 року по справі №4/115, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, вказуючи на неповне зясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржники посилаючись на положення ст.ст.53, 54 Закону України «Про господарські товариства», ст.147, 148 ЦК України зазначають, що господарським судом не зясовано чи відповідачем було затверджено звіт за рік та чи укладався учасниками із ОСОБА_11 договір за яким право власності на частки у статутному капіталі Товариства перейшло до ОСОБА_11, а також не зясовано чи проведена виплата за відчуження частки. Одночасно, беручи до уваги положення ч.1 ст.214 ЦК України, якою передбачено, що особа яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитись від нього, якщо інше не встановлено законом, звертають увагу суду на те, що учасники вправі відмовитись від виходу із товариства. Скаржники також звертали увагу суду на те, що учасники Товариства, згідно із ч.2 ст.147 ЦК України були позбавлені переважного права купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. З огляду на наведене, на думку скаржника, оскаржуване рішення зборів учасників від 30.06.2007 року та заяви про вихід позивачів із товариства і відступлення частки ОСОБА_11 підлягають визнанню недійсними.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду склад судової колегії змінювався.

Представники позивачів та третіх осіб 2-22 в судове засідання не зявились.

Від представника третіх осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 надійшла до суду заява про правову позицію у справі, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Поряд з цим, в заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності вказаних вище третіх осіб.

Представник відповідача вимоги апелянта підтримав, просив задоволити, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу позивачів, вказуючи на те, що оскаржувані рішення зборів учасників Товариства порушують права позивачів.

Представник третьої особи-1 (ОСОБА_11.) просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначаючи про безпідставність доводів скаржників.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не визнавалась обовязковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивачів та третіх осіб 2-22.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-1, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” створене відповідно до установчого договору від 17 лютого 1998 року і статуту та зареєстроване 19 березня 1998 року, № запису 320-З.

Статутом товариства ( п.3.3.) визначено статутний фонд товариства у розмірі 745922,00 грн. 100%, який повністю розподілений на частки між учасниками товариства. Згідно із п. 3.4. статуту, у створенні статутного фонду приймають участь, зокрема,ОСОБА_4 - 2,46%, ОСОБА_5 - 4,18%, ОСОБА_6 4,29%, ОСОБА_7 5,04%, ОСОБА_8 2,71%, ОСОБА_9 2,87%.

Пунктом 3.7. статуту визначено, що відступлення учасником свого паю (або його частини) у статутному фонді підприємства іншому учасникові або третій особі, а також настання відповідних майнових наслідків у звязку з виключенням учасника з підприємства відбуваються на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством і установчим договором. Пунктом 4.3. статуту до виняткової компетенції зборів учасників товариства віднесено, зокрема, внесення змін до статуту товариства, виключення учасника з товариства. При цьому рішення з таких питань повинні прийматись одноголосно ( п.4.4.).

У п.4.7. статуту вказано, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, голоси яких в сукупності становлять не менше 60%. Пунктом 4.12. статуту встановлено, що про проведення зборів учасникам повідомляють письмово (або в інший спосіб) не пізніше як за 30 днів до початку зборів із зазначенням часу і місця їх проведення, а також порядку денного.

Установчим договором про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ”, посвідченим державним нотаріусом ОСОБА_33 17 лютого 1998 року та зареєстрованим в реєстрі за № 793, передбачено право учасників вийти з товариства на умовах, визначених установчими документами та законом (п.12); право за згодою інших учасників товариства відступити свою частку учасникам товариства або третім особам, переважне право учасників товариства купувати частки учасника, який їх відступає, пропорційно часткам у статутному фонді (п.16); визначено підстави виключення учасника з товариства систематичне невиконання або неналежне виконання обовязків учасника, або перешкоджання своїми діями досягненню мети товариства (ст.14).

В матеріалах справи наявні заяви від 17 травня 2007 року, згідно яких ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ” з проханням вивести кожного з них із числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ”.

Як відзначено судом першої інстанції, у цих заявах зазначено, що вказані вище особи не мають претензій майнового характеру та невиконаних зобовязань до товариства і до його учасників та просять частку кожного в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ” передати ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у АДРЕСА_1.

Згідно з протоколом № 2 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30 червня 2007 року відбулись збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ” з таким порядком денним:

1.Про прийом нових учасників товариства згідно поданих заяв.

2.Про вирішення питань щодо часток у статутному фонді померлих учасників товариства.

3. Про вихід зі складу товариства згідно поданих заяв.

4. Про обрання директора товариства.

5. Про обрання ревізійної комісії.

6. Про затвердження нової редакції статуту.

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ” 30 червня 2007 року одностайно вирішили:

- Прийняти ОСОБА_11 до складу учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ”;

- Надати право спадкоємцям ОСОБА_34 та ОСОБА_35 відступити належні їм частки учаснику товариства п.ОСОБА_11., але при умові здійснення необхідних процедур в нотаріальній конторі;

- Клопотання учасників товариства ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_29, ОСОБА_26, ОСОБА_36, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_31, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_22, ОСОБА_30, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_27, ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_21 та ОСОБА_25 прийняти до уваги та виключити їх зі складу товариства згідно поданих заяв і не заперечувати проти відступлення належних їм часток п.ОСОБА_11.;

- Клопотання директора ОСОБА_9 прийняти до уваги і звільнити її з роботи за власним бажанням, а ОСОБА_11 обрати директором товариства. Зобовязати вищеназваних директорів здійснити приймання-передавання справ товариства відповідно до діючого законодавства; обрати у склад ревізійної комісії трьох чоловік, із них двох представників з регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, який є учасником товариства та прийнятого на роботу у майбутньому працівника товариства на розсуд директора.

- У звязку з відступленням учасниками товариства частки у статутному фонді ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” внести зміни до статуту товариства шляхом його викладення у новій редакції. Прийняти та затвердити нову редакцію статуту ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ”.

Як вказано у протоколі, на зборах були присутні учасники товариства, які володіють 70,63% голосів та котрі є позивачами і третіми особами у даній справі. Протокол № 2 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30 червня 2007 року підписали голова зборів ОСОБА_5, секретар зборів ОСОБА_8

В подальшому позивачами, а саме 29.03.2008 року заявлено про недійсність будь-яких заяв про вихід, припинення їх участі у ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ”. Копії вказаних заяв, оформлених нотаріально, наявні в матеріалах справи (т.1 арк. справи 5-10).

Статтею 167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст.ст.4,50,51 Закону України “Про господарські товариства” товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити, зокрема, відомості про склад засновників та учасників, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, порядок внесення змін до установчих документів.

Щодо заяв від 17.05.2007 року, згідно яких позивачі звернулися до зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” з проханням вивести кожного з них із числа учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ”, колегією суддів, відзначено наступне:

Згідно ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Відповідно до ст.148 ЦК України що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Спори, що виникають у звязку з виходом учасника із товариства, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Статтею 53 Закону України «Про господарські товариства»встановлено порядок переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.

У ст.54 Закону України «Про господарські товариства»зазначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Підстави для виключення зі складу учасників товариства визначені ст. 64 цього Закону, а саме: учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Таким чином, законодавство України розрізняє поняття та процедуру виходу зі складу учасників товариства (стаття 148 ЦК України, стаття 54 Закону України «Про господарські товариства»), переходу частки учасника до іншої особи (стаття 147 ЦК України, стаття 53 Закону України «Про господарські товариства») та виключення учасника з товариства (стаття 64 Закону України «Про господарські товариства»).

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що кожна із наведених процедур має свої підстави виникнення і застосування, свої правила регулювання, а також свої майнові та немайнові наслідки як для товариства, так і для учасника.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту заяв позивачів та їх співвідношення із змістом рішень, прийнятих на зборах учасників 30 червня 2007 року. Так, збори учасників прийняли рішення про «виключення»позивачів зі складу учасників товариства, хоча підстав передбачених законодавством для виключення учасників не було, і самі учасники не зверталися до товариства із таким проханням. Отже, рішення зборів учасників про виключення позивачів зі складу учасників товариства прийняте з порушенням ст. 147 ,148 ЦК України, статті 64 Закону України «Про господарські товариства».

Необхідно зазначити, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють передумови, наслідки та саму процедуру виходу з товариства, та надав невірну оцінку відповідним доказам у справі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позиція суду першої інстанції щодо тлумачення заяв позивачів від 17 травня 2007 року як єдиний достатній інструмент для виходу з товариства є невірною, порушує права як позивачів, так і самого товариства.

Так, передумовою виникнення зміни складу учасників внаслідок виходу є намір учасника припинити свою участь у товаристві. При виході з товариства учаснику оплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Така виплата проводиться після затвердження звіту за рік.

Посилання суду першої інстанції лише на заяви позивачів, в яких вказується, що вони не мають претензій майнового характеру до товариства, свідчить про неповне зясування обставин справи. Обставини у справі повинні обґрунтовуватися належними доказами. Так, факт наявності чи відсутності виконаних майнових зобов'язань між товариством та учасником при виході, який свідчить про дотримання врегульованої законодавством процедури виходу, повинен підтверджуватися відповідними розрахунковими документами. Із матеріалів справи та пояснень учасників вбачається, що жодних розрахунків при виході між товариством та учасниками не проводилося, звіту за рік збори учасників не затверджували.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що учасники та товариство не мали жодних стосунків з часу написання заяв та до моменту зборів учасників.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не погоджується із господарським судом та вважає заяви учасників в частині відсутності в них майнових претензій до товариства та невиконаних товариством зобов'язань такими, що є необґрунтованими і вчинені не у відповідності до положень законодавства, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Невірно суд першої інстанції застосував наведені положення законодавства і щодо питання переходу часток позивачів до ОСОБА_11 Так, встановивши, що учасники вийшли з товариства, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про перехід їх часток ОСОБА_11

Слід зазначити, що при виході зі складу товариства частка учасників переходить товариству і тоді саме товариство повинно відчужити частки або іншим учасникам, або третім особам. Якщо відбувається перехід часток учасників від них самих до третіх осіб (чи від товариства до третіх осіб), то такі дії повинні бути оформлені належним чином, як-от, договором купівлі-продажу часток, договором дарування часток тощо.

Разом з тим, в кожному випадку, повинно бути дотримано переважне право інших учасників на купівлю частки згідно ч.2 ст.147 ЦК України. Після відмови інших учасників від свого переважного права на придбання частки у статутному капіталі, така частка може бути відчужена третім особам. Однак, судом першої інстанції не досліджено зазначених обставин та відповідних доказів і безпідставно констатовано факт, що ОСОБА_11 набув статусу учасника товариства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що відступлення частки позивачів та інших учасників товариства, ані від них самих, ані від товариства до ОСОБА_11 не відбувалося в жодний передбачений законодавством спосіб. Докази відмови від переважного права на придбання частки іншими учасниками, зокрема, РВ ФДМУ у Львівській області відсутні.

Таким чином, ОСОБА_11 не набував статусу учасника товариства. Згідно ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»право управляти товариством надається учасникам, а необґрунтований висновок суду першої інстанції про набуття ОСОБА_11 часток у товаристві порушує зазначене право законних учасників на управління товариством.

Не заслуговує на увагу посилання суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні на те, що на момент прийняття рішення загальних зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30.06.2007 року позивачі вже не були учасниками ТзОВ, оскільки як вбачається із протоколу №2 Загальних зборів учасників ТзОВ «Львівський автоцентр «Камаз» від 30.06.2007 року, головою зборів був ОСОБА_5, а секретар зборів ОСОБА_8 , тобто, позивачі станом на момент проведення загальних зборів учасників були учасниками ТзОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ».

Враховуючи наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення зборів учасників про прийняття ОСОБА_11 до складу учасників товариства є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішення зборів від 30 червня 2007 року щодо відступлення часток спадкоємцями ОСОБА_34І та ОСОБА_35 також не відповідає вимогам закону, оскільки власником частки може бути лише учасник. Спадкоємці набувають права власності на часту у товаристві з моменту прийняття спадщини та реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства. Матеріалами справи встановлено, що спадкоємці ОСОБА_34І та ОСОБА_35 не набули статусу учасника, а тому не вправі на момент проведення зборів відчужувати частку власниками якої вони ще не були.

Слід також зазначити, що суд першої інстанції невірно застосував норму ч. 1 статті 148 ЦК України, згідно якої при виході з товариства учасник повинен подати заяву про це товариству не пізніше, аніж за три місяці до такого виходу. Тобто, в разі написання позивачами заяви про вихід 17.05.2007 року, відповідні збори учасників повинні бути проведені не раніше 18.08.2007 року. В той же час, оскаржувані рішення приймалися на зборах 30.06.2007 року. Суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що недотримання зазначеного строку щодо проведення зборів учасників є грубим порушенням процедури виходу учасника з товариства, чому суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, ґрунтуючись на наявних у справі доказах, колегією суддів відзначено, що процедура виходу позивачів та інших учасників з товариства не була проведена згідно вимог законодавства, а тому не відбулася. Також нема жодних підстав вважати, що мав місце перехід часток чи від товариства, чи від самих учасників до ОСОБА_11 З огляду на це, з метою забезпечення здійснення корпоративних прав законними учасниками товариства, якими є позивачі у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що всі рішення зборів учасників від 30.06.2007 року, оформлені протоколом № 2 підлягають визнанню недійсними.

Позиція суду першої інстанції, що позивачі не мали права на позов є необґрунтованою, так як оскаржуваними рішеннями зборів було порушене право позивачів на участь у товаристві шляхом їх незаконного виключення з товариства.

Разом з тим слід зауважити, що оскільки під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що процедура виходу з товариства не була дотримана та не відбулася, і відповідно заяви позивачів від 17.05.2007 року не можуть застосовуватися як такі, що не породили правових наслідків, то визнавати їх недійними окремо в рішенні суду нема потреби. Більше того, як доведено матеріалами справи, самі позивачі відмовилися від цих заяв у встановленому порядку.

Поряд з цим, слід зазначити, що заяви позивачів про вихід з товариства не містять в собі ознак цивільно правової угоди, а тому не можуть бути визнані недійсними за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду від «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»від 28.12.2007 року №04-5/14 заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Враховуючи це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” від 30 червня 2007 року, а в частині визнання недійсними заяв позивачів про вихід з товариства і відступлення частки ОСОБА_11 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.05.2010 року по справі №4/115 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ”від 30.06.2007 року, оформлені протоколом №2 Загальних зборів учасників ТзОВ «Львівський автоцентр «Камаз»від 30.06.2007 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ТзОВ „Львівський автоцентр КАМАЗ” (м.Львів-Рудно, вул.Піскова,3 код ЄДРПОУ 19330065) на користь ОСОБА_4 (м.Львів, вул.Скрипника,21/24) 63,75 грн. витрат по сплаті державного мита (з яких 42,50 грн. за подання позовної заяви та 21,25 грн. - за подання апеляційної скарги) та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.