Постанова № 11116273, 04.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

04.08.10                                                                                           Справа № 3/249-29/57(3/379-11/427)

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – не з”явилися,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) – не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Володар», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2010 року, суддя М.Синчук, у справі № 3/249-29/57

за позовом селянського фермерського господарства «Бачинська», с.Тарасівка Пустомитівського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Володар», м.Львів

про стягнення 135511 грн.,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Володар», м.Львів

до відповідача селянського фермерського господарства «Бачинська», с.Тарасівка Пустомитівського району

про стягнення 12000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 30.06.2010 року частково задоволено первісні позовні вимоги селянського фермерського господарства «Бачинська»до товариства з обмеженою відповідальністю «Володар»в частині стягнення 78000 грн., сплачених позивачем за придбану сільськогосподарську техніку згідно договорів №22/10 від 22.10.2004 р., №23/10 від 23.10.2004 р., №23/10/1 від 23.10.2004 р., №31/12 від 31.12.2004 р.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем вимог щодо якості проданого товару, що згідно ч.2 ст.678 ЦК України надає право позивачу на повернення сплачених за товар коштів.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Володар» 57511 грн. збитків в позові відмовлено, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку встановленого діючим законодавством складу цивільного правопорушення, при наявності якого лише можливе застосування такої цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків.

В задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з селянського фермерського господарства «Бачинська»12000 грн., що становить вартість недоплаченого товару згідно умов договору №23/10/1 від 23.10.2004 р., в позові відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем вимог щодо якості проданого товару, що випливає з первісного позову та відповідно свідчить про безпідставність зустрічних позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом просить рішення місцевого суду скасувати з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що можливість реалізації права на відмову від договору на підставі ст.678 ЦК України пов»язується із дотриманням форми повідомлення про відмову, що місцевим судом в спірному випадку не з»ясовано. Скаржник зазначає, що позивач не направляв йому повідомлення про відмову від договору, а тому не може реалізувати своє право на відмову від договору на підставі вищевказаної норми.

Скаржник покликається на те, що судом не встановлено, а позивачем не доведено, які саме недоліки містяться в спірному товарі, що є порушенням істотних умов договору та стало підставою для відмови від нього. При цьому, скаржник здійснює аналіз чинного законодавства для правильного визначення поняття істотного недоліку, який позивачем не доведено.

Скаржник покликається на суперечливість доводів позивача щодо нездійснення поставки трактора К-700 А/1984 року та невідповідність його технічним характеристикам, оскільки визначення цієї невідповідності можливе лише за наявності самого трактора.

В підтвердження факту виконання відповідачем зобов»язань за договором щодо поставки спірного трактора скаржник покликається на видаткову накладну №25/10 від 25.10.2004 року та досягнення між сторонами всіх істотних умов при укладення цього договору, що свідчить про його дійсність та виконання сторонами.

В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, що підтверджено повідомленням, а тому їх неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі доказами.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між селянським фермерським господарством “Бачинська” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Володар” (постачальник) укладено договір №23/10 поставки товару від 23.10.2004 р., за умовами п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця наступну с/г техніку: бурякозбиральний комбайн КС-6Б 1995 р.в. після кап. ремонту в кількості 1 шт. за ціною 75000,00 грн. (в т.ч. ПДВ); гичкозбиральну машину БМ-6Б 1995 р. в. в кількості 1 шт. за ціною 25000,00 грн. (в т. ч. ПДВ); договір №31/12 поставки товару від 31.12.2004 р., за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця наступну с/г техніку: трактор К-700 1997 р.в. в кількості 1 шт. за ціною 50’000,00 грн. (в т.ч. ПДВ); плуг 8-корпусний в кількості 1 шт. за ціною 12’000,00 грн. (в т. ч. ПДВ); договір №23/10/1 поставки товару від 23.10.2004 р., за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця наступну с/г техніку: бурякозбиральний комбайн КС-6Б 2003 р.в. в кількості 1 шт. за ціною 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ); гичкозбиральну машину БМ-6Б 2001 р. в. в кількості 1 шт. за ціною 25000,00 грн. (в т. ч. ПДВ), та договір №22/10 поставки товару від 22.10.2004 р., за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця трактор К-700 1989 р. в. в кількості 1 шт. за ціною 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно з п.3.3 договорів постачальник гарантував якість товару, товарний вигляд та пакування, що відповідає державним стандартам та нормам.

Факт поставки позивачу бурякозбирального комбайну КС-6Б, гичкозбиральної машини БМ-6 на загальну суму 90000,00 грн. (в т. ч. ПДВ) підтверджується видатковою накладною №1/11 від 01.11.2004 р.; факт поставки трактора К-700 1989 р. в. на суму 50’000,00 грн. (з ПДВ) підтверджується видатковою накладною №25/10 від 25.10.2004 р., а з представленої видаткової накладної №02/02 від 02.02.2005 р. вбачається факт отримання позивачем трактора К-700 1997 р. в., плуга 8-корпусний на загальну суму 62’000,00 грн. (з ПДВ).

Разом з тим, інших доказів поставки позивачу двох тракторів К-700 та плуга 8-корпусного відповідачем не подано, а судом не встановлено, а тому, незважаючи на підписання видаткових накладних, місцевий суд прийшов до правильного висновку про неможливість встановлення факту поставки вищевказаного товару за відсутності інших доказів та наявності заперечень позивача щодо цієї поставки.

Щодо бурякозбирального комбайна КС-6Б, то з висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2062 спеціаліста з дослідження ідентифікаційних номерів комбайна КС-6Б, вбачається, що ідентифікаційний номер рами (шасі) „796123” представленого коренезбирального комбайна КС-6Б піддавався змінам. Первинним номером представленого комбайна був номер „769123”. Для встановлення року випуску даного комбайна було проведено дослідження його основних комплектуючих деталей. Встановлено, що деталі, на яких наявні позначення дати виготовлення, мають маркування, що вказують на виготовлення їх в періоди: ІІ квартал 1986 року, ІІІ квартал 1991 року, І квартал 1992 року, ІІІ-IV квартали 2001 року, IV квартал 2002 року, а також в 1988 та 1990 роках. Тобто позивачу поставлено комбайн зі зміненим механічним способом номером шасі. В представленому позивачем свідоцтві про державну реєстрацію (серія ЛВ №000124) коренезбирального комбайну КС-6Б № шасі значиться –700123.

Підставою для звернення з даним позовом про повернення 78000,00 грн. сплаченої за товар грошової суми позивач зазначає саме невідповідність придбаної сільськогосподарської техніки технічним характеристикам та неможливість її зареєструвати, що свідчить про неможливість використання за призначенням, оскільки відповідач вдався до шахрайства з метою заволодіння грішми без реалізації товару або реалізації товару невідомого походження, здійснив поставку товару, що не відповідає комплектації заводу та даті випуску його виробником, що підтверджується висновком експертизи та свідчить також про фальсифікацію технічних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі повідомлення місцевого суду в порядку ст. 90 ГПК України прокурору Пустомитівського району 20.07.2007 р. Пустомитівським РВ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу №124-0578 за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України. За результатами розслідування кримінальної справи не встановлено причетності підприємства до зміни механічним способом номера шасі сільськогосподарської техніки, в зв»язку з чим прийнято постанову про зупинення дізнання по кримінальній справі №124-0578 від 05.12.2009 р., в якій зазначено, що всі слідчі дії у справі виконані, дізнання по кримінальній справі зупинено до встановлення особи, яка скоїла даний злочин.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.Згідно з положенням ч. 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.3 договорів постачальник гарантував якість товару, товарний вигляд та пакування, що відповідає державним стандартам та нормам, проте, як встановлено судом вище, трактор К-700 А не відповідає за технічним паспортом року випуску та технічним характеристикам заводу виробника, що вказані в договорі 22\10, а сам трактор взагалі не був поставлений позивачу. Даний факт підтверджується листом прокуратури Пустомитівського району Львівської області на звернення від 24.02.2010 р., в якому вказано, що згідно матеріалів кримінальної справи №124-0578 встановлено, що трактор К-700 А\1984 р. випуску знаходиться у відповідача.

Покликання скаржника на відсутність у нього вказаного трактора, що місцевим судом не досліджено, апеляційним судом до уваги не береться, оскільки письмовими доказами в господарському процесі згідно ст.36 ГПК України є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому вказаний доказ є належним та допустимим згідно ст.34 ГПК України та правильно оцінений місцевим судом в сукупності з іншими доказами по справі.

Крім того, позивачу поставлено бурякозбиральний комбайн КС-6Б та гичкозбиральна машина КБ-6Б без зазначення року випуску, що не відповідає технічним характеристикам заводу виробника, а на агрегати, вмонтовані в комбайн відсутня будь-яка технічна документація. З пояснень позивача вбачається, що ця техніка є значно старшою ніж передбачено у договорах, та неможливе її подальше використання через технічний знос, зокрема, у технічному паспорті на комбайн на КС 6Б зазначено можливість використання не більше 8 років.

Відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем згідно спірних договорів 78’000,00 грн., місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача 78’000,00 грн., сплачених позивачем за придбану сільськогосподарську техніку згідно договорів №22/10 від 22.10.2004 р., №23/10 від 23.10.2004 р., №23/10/1 від 23.10.2004 р., №31/12 від 31.12.2004 р.

Щодо первісних позовних вимог в частині стягнення 57’511,00 грн. збитків, то слід зазначити наступне.

Підставою стягнення вказаних збитків позивач вважає неналежне виконання відповідачем умов договорів №22/10 від 22.10.2004 р., №23/10 від 23.10.2004 р., №23/10/1 від 23.10.2004 р., №31/12 від 31.12.2004 р. щодо поставки техніки, оскільки для її купівлі позивачем взято кредит в банку ВАТ КБ "Надра" відповідно до договору №79\2005 від 11.03.2005 р., в зв»язку з чим позивач повинен сплатити за користування коштами 19% річних та суму комісій, що становить 28’511,00 грн., а також витрати на найм трактора 2’000,00 грн. і найм комбайну 27000,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивачем подано договір кредиту, згідно якого банківською установою надано позивачу кредит в сумі 200000 грн., під ціль кредитування –придбання сільськогосподарської техніки. В якості забезпечення повернення кредиту в заставу надано техніку, в тому числі, бурякозбиральний комбайн КС-6Б та гичкозбиральна машина КБ-6Б, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Тарасівка.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання. доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, за вимогами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та укладеним позивачем кредитним договором №79/2005 від 11.03.2005 р., наймом трактора для сільськогосподарських робіт, та наймом комбайна на збирання врожаю, а у зв'язку із цим відсутній склад цивільного правопорушення та підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем у результаті випадкового збігу обставин. За змістом ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Володар» 57511,00 грн. збитків, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність правових підстав для їх стягнення.

Оскільки зустрічні позовні вимоги про стягнення з селянського фермерського господарства «Бачинська»12000 грн., що становить вартість недоплаченого товару згідно умов договору №23/10/1 від 23.10.2004 р. випливають з первісних, то місцевим судом також підставно в їх задоволенні відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем вимог щодо якості проданого товару та відповідно свідчить про відсутність підстав для стягнення вартості недоплаченого товару.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Оскільки при подачі апеляційної скарги скаржником не повністю сплачено суму державного мита, яка підлягала сплаті при подачі апеляційної скарги скаржником, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність достягнення цієї суми з скаржника в розмірі 377,5 грн.(360 грн. по задоволених вимогах первісного позову, 60 грн. по зустрічному позову за мінусом сплачених 42,5 грн.)

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2010 року в справі за номером 3/249-29/57 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Володар» –без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Володар»(79016, м.Львів, вул.Городоцька,36, код ЄДРПОУ 19160930) в доход державного бюджету 377,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко