Постанова № 11116000, 18.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

18.08.10                                                                                           Справа № 15/65

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Гутверт С.

За участю представників сторін

Від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ»Львівський лікеро- горілчаний завод»

на рішення господарського суду Львівської області від 08.06.10

у справі № 15/65

за позовом – ЗАТ»Львівський лікеро- горілчаний завод»

до відповідача –Струтинського державного спиртзаводу

про стягнення боргу

Встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.10

у справі № 15/65, відмовлено у позові ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" до Струтинського державного спиртового заводу про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 090 717,55 грн. .

Відмову в задоволенні позовної заяви, суд обгрунтував порушенням проти відповідача справи про банкрутство № 8/30 (провадження у даній справі ухвалою суду від 16.03.2010 р. припинено) з посиланням на ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", текст, якої говорить про те, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Враховуюче наведене, вказавши про те, що позивач не звертався в господарський суд з майновими вимогами до відповідача у справі про банкрутство, з посиланням на ч. 1 ст. 598 ЦК України, у відповідності до якої, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" слід вважати погашеними, а зобов'язання зі сплати коштів припиненим.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі позивач вказує, що судом не взято до уваги, що на вимоги поточних кредиторів положення частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюються. У пункті 8.6. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Рекомедачії) визначено:"Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що грунтуються на зобовязаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори з такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутись з позовною заявою де боржника у загальному порядку". Апелянт також зазначає, що в абзаці другому пункту 8.14 Рекомендацій…, зазначено про те, що припис частини 2 статті 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

27.11.2006 р. між акціонерним банком “Брокбізнесбанк” та відповідачем був укладений кредитний договір №380, за яким відповідачу було відкрито мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості 1000000 грн..

Згідно із додатковим договором №3 від 28.12.2008 р. до кредитного договору, відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості в сумі 136819,76 євро та зобов’язався погасити цю суму до 27.12.2008 р., однак, свій обов’язок не виконав.

26.03.2008 р. між акціонерним банком “Брокбізнесбанк” (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір №1/Ю про відсутплення права вимоги, за яким первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги по кредитному договору №380 від 27.11.2006 р. щодо відповідача.

На виконання умов цього договору, позивач сплатив акціонерному банку “Брокбізнесбанк” платіжним дорученням №388 від 28.03.2008 р. суму заборгованості відповідача та отримав, відповідно до п. 2.3. договору, право вимоги до боржника в сумі 1 090 717,55 грн..

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відтак, відповідно до п. 2.3. договору №1/Ю від 26.03.2008 р. право вимоги у позивача до відповідача виникло у зв’язку зі сплатою коштів в сумі 1090717,55 грн..

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою господарського суду Львівської області від 15.02.2008 р. у справі №8/30 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, а ухвалою від 12.08.2008 р. було зобов’язано відповідача подати до офіційних друкованих органів України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. 05.09.2008 р. у газеті “голос України” №168 (4418) таке оголошення було надруковане.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ч. 2. даного Закону передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає".

У оскаржуваному рішенні з посиланням на ст. 14 Закону, суд першої інстанції на думку колегії суддів, прийшов до неправильного висновку про те, що ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" як конкурсний кредитор зобов'язаний був подати заяву з майновими вимогами до відповідача протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, оскільки:

У відповідності до статті 1 того, ж Закону, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, (абзац шостий);

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (абзац шостий);

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення Мораторію (абзац двадцять четвертий).

Судом першої інстанції не звернено увагу на п. 8.12 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким передбачено, що згідно з частиною 2 статті 14 Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 ст. 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Судом першої інстанції не взято до уваги, що на вимоги поточних кредиторів положення частини 2 статті 14 Закону не поширюються. У пункті 8.6. Рекомедації зазначено: "Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточни) кредиторів з вимогами до боржника, що грунтуються на зобовязаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори з такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутись з позовною заявою де боржника у загальному порядку".

Крім наведеного вище, в абзаці другому пункту 8.14 Рекомендацій зазначено про те, що припис частини 2 статті 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

Судом першої інстанції не було досліджено та не зясовано дату укладення договору № 1/Ю Про відступлення права вимоги та термінів виконання зобов'язань Струтинського державногс спиртового заводу за кредитним договором № 380 від 27.11.2006 р., оскільки вказаним договором передбачено сплату боржником періодичних щомісячних платежів.

Враховуючи подані суду докази, кредиторські вимоги ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" виникли після порушення справи про банкрутство.

Як встановлено колегією суддів, справу про банкрутство відповідача було порушено ухвалою № 8/30 від 15.02.2008 р., а Договір № 1/Ю Про відступлення права вимоги ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" до відповідача було укладено 26.03.2008 р., тобто вже після порушення справи про банкрутство.

У відповідності до умов додаткового договору № 3 від 28.12.2007 р. до кредитного договору № 380 від 27.11.2006 р., укладеного між Первісним кредитором та Державним підприємством "Струтинський державний спиртовий завод", відповідач підтвердив факт існування у нього заборгованості за кредитним договором з залишком заборгованості в сумі 136 819,76 Євро та зобов'язався сплатити вказану суму згідно наступного графіку: до 01 лютого 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 березня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 квітня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 травня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 червень 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 липня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 серпня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 вересня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 жовтня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 листопада 2008 р. - 50 000,00 грн., до 01 грудня 2008 р. - 50 000,00 грн., до 27 грудня 2008 р. - 450 000,00 грн.

Виходячи зі змісту ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника дабо визнання його банкрутом", ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" на момент порушення справи про банкрутство відповідача був поточним кредитором, оскільки майнові вимоги до боржника виникли після порушення справи про банкрутство.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до задоволення.

керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд –

Постановив :

Апеляційну скаргу ЗАТ»Львівський лікеро- горілчаний завод»задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 08.06.10

у справі № 15/65 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов ЗАТ»Львівський лікеро- горілчаний завод» задоволити. Стягнути з Струтинського державного спиртзаводу ( ЄДРПОУ 00374717, р/р 26006081000601 в ЛФ АБ»Брокбізнесбанк», МФО 325774) на користь ЗАТ»Львівський лікеро- горілчаний завод»(ЄДРПОУ 30822837, МФО 325774, п/р 260070254330601 в ЛФ АБ»Брокбізнесбанк») 1090717,55 грв.- боргу; 10907,18 грв.- держмита за подання позову; 236 грв.- в повернення витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу та 5453,59 грв.- держмита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк