Постанова № 11115836, 09.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

09.08.10                                                                                           Справа № 19/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Скрипчук О.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –не з’явився

від відповідача-1 –Никонець Д.А.

від відповідача -2 –не з’явився

від відповідача-3 –Никонець Д.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів», вих.№184р від 17.11.2009 року

на рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.2009 року (підписане 30.11.2009 року), суддя Грязнов В.В.

у справі № 19/16

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів», м.Сарни

до відповідача-1 Підприємства споживчої кооперації «Торговий дім «Рікос», м.Рівне

до відповідача-2 Підприємства споживчої кооперації «Рікос», м.Рівне

до відповідача-3 Рівненської обласної спілки споживчих товариств, м.Рівне

про стягнення 604372,46 грн. упущеної вигоди

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Рівненської області від 23.10.2009 року по справі №19/16 в частині позовних вимог до ПСК «Рікос»провадження у справі припинено. В решті вимог в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, що неотримані ним доходи є наслідком неправомірних дій відповідачів та не обґрунтовано і не доведено наявність вини останніх. Одночасно, судом відзначено, що обчислення неотриманих доходів (упущеної вигоди) ґрунтується на безпідставних міркуваннях та припущеннях позивача, так як на момент вирішення справи –право володіння, користування та розпорядження будівлею універмагу, що в м.Костопіль по вул.Грушевського,29 належало лише його власнику –Рівненській ОССТ. Таким чином, суд вважає безпідставними позовні вимоги ВАТ «Сарненський КХП»про стягнення 604372,46 грн., які останній вважає неотриманими доходами (упущеною вигодою) за період незаконного користування відповідачами приміщенням універмагу з 24.11.2007р. по 18.03.2008р. Поряд з цим, судом відзначено, що 27.08.2009р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПСК “Рікос”(код 33538737), що є підставою для припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача-2 на підставі п.6 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.2009 року по справі №19/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, вказуючи на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, судом безпідставно припинено провадження у справі в частині вимог до відповідача-2. Скаржник звертає увагу суду на те, що у період з 24.11.2007 року по 18.03.2008 року відповідачі незаконно володіли та користувались будівлею універмагу по вул.Грушевського,29 в м.Костопіль, так як ВАТ «Сарненський КХП»являвся законним власником вказаної будівлі та зазначає про наявність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.11.2007 року і зареєстрованого права власності на це майно (витяг КП «Рівненське ОБТІ від 27.11.2007 року №16817804). Апелянт зазначає про неправомірність передачі ПСК «Торговий дім «Рікос»як орендодавцем торгових площ в тимчасове платне користування. Таким чином, скаржник посилаючись на положення ст.ст.386, 1190, 1166 ЦК України та ст.ст.224, 225 ГК України, вказує на збитки понесені позивачем (власником будівлі універмагу) за період безпідставного безоплатного використання відповідачами належних позивачу приміщень будівлі універмагу по вул.Грушевського,29 у м.Костопіль.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року прийнято зазначену вище апеляційну скаргу та призначено справу №19/16 до розгляду на 11.01.2010 року.

Ухвалою суду від 08.02.2010 року провадження у даній справі зупинено за клопотанням позивача до вирішення пов’язаної з нею справи №10/270 за заявами ТзОВ «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд», Спільного підприємства «Хлібокомбінат»та поданням Заступника прокурора Рівненської області поданим в інтересах Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Костопільському районі про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року по справі №10/270.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Рівненської області від 22.07.2004р. по справі №10/270 задоволено позов Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Кооперативного підприємства „Рівненське гуртово-оптове об’єднання” про визнання права власності на будівлю універмагу, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Грушевського, буд. 29.

В подальшому, наприкінці 2008 року ТзОВ „Оптово-роздрібна торгова фірма „Едланд” і СП „Хлібокомбінат” звернулись до господарського суду Рівненської області з заявами про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами. Також в січні 2009 року заступник прокурора Рівненської області звернувся в інтересах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Костопільському районі із поданням про перегляд цього ж рішення за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.12.2009 року відмовлено в задоволенні заяви Спільного підприємства „Хлібокомбінат” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року у справі №10/270; задоволено заяву ТзОВ „ОРТФ „Едланд” та подання заступника прокурора Рівненської області в інтересах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Костопільському районі про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року у справі № 10/270 за нововиявленими обставинами; скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року по справі №10/270 та прийнято нове рішення, яким відмовлено Рівненській облспоживспілці в задоволені позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010року залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2009 року по справі №10/270.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 у справі №10/270 в частині задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Оптово-роздрібна торгова фірма „Едланд” та подання заступника прокурора Рівненської області в інтересах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Костопільському районі про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року за нововиявленими обставинами. Відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ „Оптово-роздрібна торгова фірма „Едланд” про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року за нововиявленими обставинами. Відмовлено в задоволенні подання заступника прокурора Рівненської області в інтересах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Костопільському районі про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року за нововиявленими обставинами. Залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 р. у справі № 10/270. В решті рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 р. залишено без змін.

Ухвалою суду від 28.05.2010 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 14.06.2010 року. В судових засідання 14.06.2010 року, 30.06.2010 року було відкладено.

Представники позивача (скаржника) та відповідача-2 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представником позивача (скаржника) надсилалось до суду клопотання (від 09.06.2010 року) та доповнення до нього (від 10.06.2010 року), в якому останній просив зупинити провадження у справі №19/16 до розгляду Верховним Судом України касаційного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року по справі №10/270.

Колегія суддів розглянувши зазначене клопотання, прийшла до висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою Верховного Суду України від 01.07.2010 року відмовлено в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року по справі №10/270.

Представник відповідачів-1,3 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, зазначав, що власником будівлі універмагу, згідно рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2008 року по справі №10/270 є Рівненська ОССТ, яка 30.06.2005 року згідно постанови правління №164 передала на баланс ПСК «Торговий дім «Рікос»вказану будівлю для використання на правах господарського відання. Посилаючись на положення ст.22, ч.2 та ч.4 ст.623 ЦК України, вказує на те, що позивачем упущена вигода нарахована на безпідставних припущеннях.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача-2.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача-1,3, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.07.2004 року по справі №10/270 визнано за Рівненською обласною спілкою споживчих товариств право власності на будівлю універмагу, що по вул.Грушевського, 29 у м.Костопіль Рівненської області.

Як уже зазначено вище вказане рішення залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року.

30.06.2005 року Рівненська обласна спілка споживчих товариств, згідно постанови правління №164, передала на баланс Підприємству споживчої кооперації “Торговий дім “Рікос”будівлю універмагу №29, що по вул.Грушевського у м.Костопіль для використання на правах господарського відання (т.2, арк. справи 40).

В подальшому ПСК “Торговий дім “Рікос” як абонентом 01.07.2005року та 01.01.2008 року укладались із КП “Костопільводоканал” договори на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до комунальної каналізації (т.2, арк. справи 71-72, 84-85), а 04.08.2005 року ПСК “Торговий дім “Рікос” як споживачем укладено договір із ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” про постачання електричної енергії №659 та додатки до нього, згідно п. 1, п.п. 2.1, 2.2, 4.1, 4.4, 6.1, 6.2, 7, 8 Договору постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок універмагу за адресою: м.Костопіль, вул.Грушевського, 29 (т.2, арк. справи 73-80). 29.12.2006 року відповідачем-1 (в тексті договору –споживач) укладено із ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(в тексті договору - газотранспортна організація) договір на надання послуг по транспортуванню газу споживачу за місцезнаходженням: м.Костопіль, вул.Грушевського, 29 (т.2, арк. справи 81-85).

З огляду на наведене, з 22.07.2004 року, тобто з моменту набуття права власності на будівлю універмагу в м.Костопіль по вул.Грушевського, 29 –Рівненська обласна сілка споживчих товариств безпосередньо або через уповноважену особу правомірно володіє, користується та розпоряджається зазначеною будівлею, що стверджується матеріалами справи.

Доказів на спростування наведеного апелянтом (позивачем) не подано.

Cтаттею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Цивільні права і обов’язки виникають також безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права; припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.(пп. 1, 3, 4, 8 ч.2 ст.16 ЦК України).

Заявляючи вимоги до відповідачів, позивач посилається на рішення господарського суду по справі №17/81 від 12.12.2007р., яким ТзОВ “Оптово-роздрібна торгова фірма “Едланд” визнано добросовісним набувачем будівлі універмагу у м.Костопіль, вул.Грушевського, 29 і на укладений з ним договір купівлі-продажу нерухомості від 24.11.2008р., згідно якого сторони домовились про прийняття-передачу будівлі універмагу, що знаходиться у м.Костопіль, вул. Грушевського, 29 та робить припущення, що якби він володів будівлею універмагу з моменту її придбання –то міг би отримати від здачі її в оренду доход в сумі 604372 грн. 46 коп. Скаржник (позивач) вказує на наявність Державної реєстрації за ним права власності на будівлю універмагу і відсутність такої у Рівненської обласної спілки споживчих товариств.

Як уже зазначалось судом, Рівненська обласна спілка споживчих товариств є власником будівлі універмагу, що знаходиться у м.Костопіль, вул.Грушевського, 29 на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004р. по справі №10/270 та з цієї дати і дотепер –користується, володіє і розпоряджається нею, що підтверджено матеріалами справи.

Право власності на будівлю універмагу Рівненської облспоживспілки набуто в липні 2004 року, то дане право гарантовано визнається державою, що і застережене законодавцем, оскільки відповідно до ч.5 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, яка діяла станом на момент спірних правовідносин) - право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (затв. наказом Мін’юсту України від 07.02.2002р. №7/5),- державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Правовстановлюючими документами, згідно додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що Рівненська обласна спілка споживчих товариств, як власник будівлі універмагу, не позбавлена права у встановленому порядку на підставі правовстановлюючого документу –рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004р. № 10/270 зареєструвати в подальшому право власності на будівлю універмагу.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим, судом відзначено, що ТзОВ “Оптово-роздрібна торгова фірма “Едланд” на момент укладення з позивачем договору купівлі-продажу нерухомості від 24.11.2007р. ще не було визнане в судовому порядку добросовісним набувачем універмагу, оскільки рішення по справі №17/81 набрало сили лише 03.03.2008 року. Крім того, ТзОВ “Оптово-роздрібна торгова фірма “Едланд” не володіло і не користувалось будівлею універмагу, тому, зокрема, не могло свідчити про технічний стан будівлі, конструкцій і комунікацій; крім того, знаючи про чинне рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2004р. по справі №10/270 –не мало підстав стверджувати про відсутність обтяжень та будь-яких прав у третіх осіб щодо будівлі, а належність будівлі універмагу ґрунтувати на нечинному рішенні від 24.09.2007р. по справі №14/312.

Оскільки, під час купівлі-продажу передача майна може бути здійснена лише особою, яка володіє і користується майном, а продавець ТзОВ “ОРТФ “Едланд” спірною будівлею універмагу не користувався і не володів –вбачається, що сторони даного договору купівлі-продажу нерухомості вчинили юридично значимі дії, спрямовані на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому лише в частині реєстрації права власності на покупця. Відсутні докази фактичної передачі ТзОВ “Оптово-роздрібна торгова фірма “Едланд” як продавцем ВАТ “Сарненський комбінат хлібопродуктів” як покупцю –будівлі універмагу по вул.Грушевського, 29 у м.Костопіль.

З огляду на вищенаведене, посилання скаржника на незаконне володіння відповідачами будівлею універмагу не заслуговує на увагу, а відтак необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 604372,46 грн., які позивач вважає неотриманими доходами (упущеною вигодою) за період користування відповідачами приміщенням універмагу за адресою: м.Костопіль, вул. Грушевського, 29 з 24.11.2007р. по 18.03.2008р.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов’язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, –покладається на потерпілого.

Частиною 2 ст.623 ЦК України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату. Відповідно до п.4 ст.623 ЦК України, при визначені неодержаних доходів (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, що ці доходи (вигода) не являються абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб’єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що неотримані ним доходи є наслідком неправомірних дій відповідачів, а також необґрунтовано та не доведено наявність вини останніх. Не заслуговують на увагу посилання позивача, як на докази завдання останньому збитків відповідачами, укладені ПСК “Торговий дім “Рікос” з підприємцями Дукою О.В., Корольовим Ю.М., Мамайчук О.І., Шпак В.М. та Кредитною спілкою “Єдність” договори оренди.

Крім того, право володіння, користування та розпорядження будівлею універмагу, що в м.Костопіль по вул.Грушевського,29 належить лише його власнику –Рівненській обласній спілці споживчих товариств.

Поряд з цим, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині вимог до Відповідача-2 на підставі п.6 ст.80 ГПК України, оскільки 27.08.2009р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Підприємства споживчої кооперації “Рікос”(код 33538737), що є підставою для припинення провадження (т.2, арк. справи 56-57).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.2009 року по справі №19/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.