Постанова № 11115812, 09.08.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

09.08.10                                                                                           Справа № 9/112

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Гутверт С.

За участю представників сторін:

Від позивача- не з»явився

Від відповідача- Радь І.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ»Берегівський комбінат хлібопродуктів»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.03.10

у справі № 9/112

за позовом – ТзОВ»Агросіті»

до відповідача –ВАТ»Берегівський комбінат хлібопродуктів»

про : стягнення боргу

Встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від

10.03.10 у справі № 9/112, позов ТзОВ»Агросіті», задоволено

частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства

"Берегівський комбінат хлібопродуктів", с. Гать Берегівського

району, вул. Головна, 221 (код 009541142) на користь товариства з

обмеженою відповідальністю „Агросіті”, м. Київ, вул. Терещенківська,

13 (код 33406185) суму 112152 грн. та суму 766,81 грн.

відшкодування судових витрат. У задоволенні вимог про стягнення

штрафної неустойки в сумі 9110,40 грн., в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав

апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти

нове, яким в позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги

відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням

норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що

мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не

відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що ним відшкодовано позивачеві усі можливі збитки, при визначенні розміру належних до відшкодування збитків по договору зберігання від 26.06.2009р. № 26/06-09 апелянт пропонує врахувати ті обставини, що ним було видано з зберігання 59, 64 тн зерна кукурудзи позивачеві, яке відвантажено автомобільним транспортом у липні 2009 року, про що місцевому суду надано видаткові накладні № 3108 та № 3129 від 16.07.2009р. та 20.07.2009р.;           актом зачистки від 28.01.2010р. №5 (форми №30) підтверджено убуток маси зерна при покращення його якості, сушці та зберіганні, тому до списання з загальної кількості зерна кукурудзи, що перебувала на зберіганні у апелянта, підлягає - 24, 474 тн.; під час судового розгляду справи апелянтом 02.02.2010р. перераховано позивачеві 24 534, 30 грн. У поданому відзиві, позивач заперечив проти доводів апелянта, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване

рішення в частині задоволення позову змінити, так як на думку

позивача, суд першої інстанції помилився щодо визначення розміру

стягнутої суми збитків, а відтак помилково визначив розмір сум

судових витрат.. Щодо суті спору, то позивач зазначає, що 25.06.09

сторони по справі уклали договір купівлі-продажу № 25/6/9 –АС,

згідно якого позивач придбав у відповідача зерно в кількості 2000

тн. за яке повність розрахувався і яке до його відчуження належало

останньому і перебувало на зберіганні у відповідача згідно договору

зберігання від 26.06.09 р. № 26/06-09.

Укладеним договором зберігання, позивач, як новий власник, передав на зберігання відповідачеві зерно кукурудзи обсягом 2 000 тн. про що свідчить складська квитанція № 413 від 26.06.2009 р. Отже, по обох договорах відповідач виступав в одній особі. Однак, при відвантаженні виданого із зберігання зерна, відповідач прийняте на зберігання зерно видав позивачеві частково в кількості 1 824 800 тн., яке позивач відвантажив залізничним транспортом на адресу ДП "Козловський спиртовий завод" та " АБО МИКС". Відповідач залишок зерна в кількості 175 200 тн. вартістю 182 208 грн. не повернув із зберігання по причині його відсутності на зберіганні у відповідача, а тому наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вартості недопоставленого зерна та штрафу в сумі 9 110,40 грн. за недопоставку зерна на підставі пункту 6.2 договору № 25/06/9-АС від 25.06.2009 р. Позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні місцевим судом правильно оцінено суть правовідносин сторін, вірно кваліфіковано встановлені факти і висновки обгрунтовано посиланням на законодавство, тому немає необхідності прийняте судом рішення скасовувати. При цьому, оскільки місцевим судом не було враховано того факту, що під час розгляду справи відповідачем визнано частину майнових вимог і перераховано позивачеві на відшкодування заподіяних збитків 24 534, 30 грн., тому у цій частині розмір належних до відшкодування збитків має бути зменшено, а оскаржуване рішення в цій частині змінено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові доповнення до апеляційної скарги, відзив, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.06.09 р. № 25/6/9 -АС, укладеного сторонами по справі, Берегівський комбінат хлібопродуктів зобов"язався продати, а ТзОВ "Агросіті" зобов"язалося прийняти та оплатити 2000 тони зерна кукурудзи. Позивач, на виконання умов договору платіжними документами від 26.06.2009 р. сплатив 1 050 000 грн. за 1 000 тн. зерна, та 01.07.09 р. сплатив 1 030 000 грн. за 1 000 тн. зерна .

На підтвердження факту передачі позивачеві 2 000 тн. зерна віртістю 2 080 000 грн. відповідачем видано позивачу видаткову накладну № РН- 2867 від 26.06.09 р. та податкову накладну № 907 від 26.06.09 р.

Таким чином, з моменту оплати вартості продукції , право власності на продукцію перейшло від "продавця" до "покупця" (п.4.3 договору).

Все отримане від відповідача зерно кукурудзи позивач передав йому на зберігання, про що було укладено сторонами договір № 26/06- 09 від 26.06.09 р. про надання послуг по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відпуску сільськогосподарської продукції.

За умовами пунктів 3.1.2 та 7.3 цього договору зерно передавалось на зберігання терміном до 31.08.09 р.

Про прийняття на зберігання 2 000 тн. зерна відповідач видав позивачеві складську квитанцію № 413 від 26.06.09 р. на бланку АП № 023961.

Сторони не планували тривале зберігання 2 000 тн. зерна, а передбачалося його відвантаження по першій вимозі "поклажодавця".

Прийняте на зберігання зерно відповідач видав позивачеві частково в кількості 1 824 800 тн., яке позивач відвантажив залізничним транспортом (з. кв. містяться в матеріалах справи а.с. 20-24).

Однак, відповідач не повернув позивачу з зберігання зерно в кількості 175 200 тн. вартістю 182 208 грн. по причині його відсутності на зберіганні у відповідача.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на видаткові накладні № 3108 від , 16.07.2009р та № 3129 від 0.07.2009р., на підтвердження факту видачі позивачеві з зберігання шляхом відвантаження автомобільним транспортом 59, 64 тн зерна кукурудзи по договору зберігання від 26.06.2009р. № 26/06-09.

Однак, дані накладні є неналежними доказами, оскільки, як зазначив позивач у відзиві, зазначені накладні у позивача відсутні і довіреності будь-якому представникові на право відвантаження зерна кукурудзи автомобільним транспортом позивач не надавав.

Порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних підприємствах незалежно від їх форм власності встановлено Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, яку затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. № 1111/15802 (надалі- Інструкція № 661).

Згідно розділу V пункту 1 підпункту 1.9 Інструції № 661, при відпуску зерна та продукції оформляється товарно-транспортна накладна встановленої форми №1ТН. Товарно-транспортні накладні на відпуск вважаються недійсними без доданих доручень, без підпису одержувачів та ті, що мають виправлення.

Отже, не видатковими накладними, а товарно- транспортними накладними оформленими належним чином може підтверджуватися видача з зберігання зерна.

В обґрунтування необхідності зменшення на 25,474 тн. належного до повернення зерна кукурудзи по договору зберігання від 26.06.2009р. № 26/06-09, відповідач посилається на акт зачистки від 28.01.2010 р. №5 (форми №30), яким нібито підтверджено природний убуток маси зерна внаслідок покращення його якості та сушки за період зберігання зерна відповідачем.

Однак, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що у спірних правовідносинах, зміна якісних показників виданого із зберігання зерна не повинна враховуватись при визначенні кількості належного до повернення з зберігання зерна, так як передане відповідачу на зберігання зерно кукурудзи в кількості 2000,00 тн. відповідало вимогам державного стандарту, по якісним показникам вологості і смітної домішки було придатним для тривалого зберігання, тому покращення цих показників не викликалося необхідністю. Згідно з складською квитанцією № 413 від 26.06.2009 р. та на підставі договору складського зберігання від 26.06.2009 р. №26/06-09, відповідач прийняв на зберігання від позивача зерно кукурудзи фізичною і заліковою вагою 2 000 000 кг, вологістю 14,5 %, зерновою домішкою 6,0%, смітною домішкою 2,0 % для знеособленого зберігання до запитання та зобов'язався видати позивачеві в кількості два мільйони кг. За державним стандартом ДСТУ 4525:2006 (Табл. 2- норми для зерна кукурудзи на крупу) обмежувальні норми для тривалого зберігання зерна кукурудзи визначено за такими показниками: вологість не більше 15 %, зернова домішка - 7,0%, смітна домішка -2,0 %.

Отже, за якісними характеристиками передане на зберігання зерно відповідало вимогам державного стандарту, тому необхідності у його додатковій сушці та очистці не було.

Як встановлено розділом III (оформлення зберігання зерна), пункту 1, підпункту 1.6 Інструкції № 661, розрахунки за надані послуги проводяться за кожен фактично знятий тонно-процент або планову тонну сирого, вологого та засміченого зерна, виходячи з фізичної маси зерна по надходженню. При надходженні зерна з вологістю та смітною домішкою вище базисних кондицій, що зазначені в договорі складського зберігання, але при цьому зерно не потребує сушіння та очищення і ці послуги не надаються, розрахунки не проводяться.

Оскільки передане на зберігання зерно за показниками вологості та смітної домішки не потребувало його доробки для забезпечення кількісного та якісного зберігання, відповідач зобов'язаний був повернути з зберігання зерно у кількості зазначеній у складській квитанції № 413 від 26.06.2009р., тобто 2000,00 тонн.

Як встановлено судом, умовами договору від 26.06.2009р. № 26/06-09 (про надання послуг по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відпуску сільськогосподарської продукції) покращення якісних показників зерна не передбачалося. Так, пунктом п.4.1 цього договору сторони погодили, що відпуск с/г продукції поклажодавцю проводиться, зокрема, в заліковій вазі по якості вказаній у квитанції ф. 13. Тобто, згідно з показниками якості, що зазначені у складській квитанції № 413 від 26.06.2009р. Як встановлено судом, зерно кукурудзи було передано на зберігання 26 червня 2009 року, а відвантажено у термін з 07.07.2009 р. по 11.07.2009 р. Отже, до дати відвантаження зерно перебувало на зберіганні лише 11 діб.

Як зазначив позивач у відзиві, передбачаючи короткотермінове зберігання придбаної у відповідача партії зерна, сторони у договорі зберігання від 26.06.2009 р. № 26/06-09 не узгоджували послуг по доробці зерна. Так, послуги відповідача (як зберігана) за приймання, за сушку, за очистку (п.3.1.1 договору) та послуги за зберігання (п.3.1.2 договору) зерна позивач (як поклажодавець) не повинен був сплачувати, а відповідач (як зберігач) не повинен був надавати.

Отже, за умовами договору зберігання на відповідача не покладалися зобов'язання надавати позивачеві послуги з сушки та очистки переданого на зберігання зерна, а повернути прийняте на зберігання зерно відповідач зобов'язався по заліковій вазі зазначеній у складській квитанції № 413 від 26.06.2009р., тобто 2000,00 тонн.

Колегія суддів також погоджується з доводами позивача про те, що убуток зерна у масі від зменшення вологості та смітної домішки повинен покладатися на відповідача, так як по договору купівлі-продажу від 25.06.2009р. № 25/6/9, позивач придбав зерно кукурудзи у відповідача, яке до його відчуження належало відповідачу і перебувало у нього на зберіганні з урожаю 2008 року. Укладенням договору зберігання від 26.06.2009 р. № 26/06-09 сторони переоформили зерно на позивача, як нового власника. На підтвердження переоформлення зерна на позивача, відповідач видав складську квитанцію № 413 від 26.06.2009 р., згідно з якою відповідач прийняв від позивача на зберігання зерно кукурудзи обсягом 2000,00 тн.

Порядок проведення розрахунків за послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна при його переоформленні встановлено, зокрема, розділом II (надходження зерна й продукції) Інструкції № 661.

Так, згідно з розділом II, пункту 2, підпункту 2.3 Інструкції № 661, якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми № ЗХС-49 "переоформлення".

Згідно з пунктом 2, підпункту 2.42 Інструкції № 661, при переоформленні зерна для розрахунку його залікової маси приймаються фактичні показники якості зерна, що склалися на момент переоформлення.

Відповідно до розділу II, пункту 2, підпункту 2.5. Інструкції № 661, обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36 з відміткою "переоформлення").

Відповідно до розділу II, пункту 2, підпункту 2.6 Інструкції № 661, перед переоформленням зерна перший власник повинен повністю розрахуватися з підприємством за послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, вирішити питання щодо використання побічних продуктів і відходів, що належать йому.

Отже, на відповідача, як попереднього власника зерна, повинен покладатися убуток зерна у масі згідно акту-розрахунку до моменту переоформлення зерна на позивача, тобто до 26.06.2009р.

Таким чином, виходячи з якісних показників переданого на зберігання зерна, строку його перебування на зберіганні та умов договору зберігання від 26.06.2009 р. № 26/06-09, при визначенні кількості належного до повернення з зберігання зерна не повинні братися до уваги змінені відповідачем показники якості зерна, позаяк необхідність в зниженні вологості і смітної домішки, як і необхідність у покращенні якісних показників зерна кукурудзи, відповідачем не доведена.

З огляду на викладене вище, місцевий суд правомірно виключив з числа доказів по справі акт зачистки від 28.01.2010 р. №5 (форми №30) та залишив його поза увагою.

Однак, як встановлено колегією суддів, відповідачем було відшкодовано позивачу збитків в сумі 24 534, 30 грн. під час розгляду справи місцевим судом, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише 108 018,94 грн., оскільки відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (відшкодування збитків), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Розмір належних до відшкодування збитків визначено статтею 225 Господарського кодексу України, де зокрема встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Як вірно встановлено оскаржуваним рішенням місцевого суду, на порушення договору зберігання від 26.06.2009 р. № 26/06-09 відповідач не повернув позивачеві з зберігання 175,200 тн зерна кукурудзи.

При визначенні розміру заподіяних збитків місцевий суд виходив з середньої ціни зерна кукурудзи, за якою позивач купував зерно у відповідача (1040 грн./тн.).

Відповідно до судової практики, у разі неповернення майна у натурі розмір заподіяних збитків необхідно визначати за цінами, що склалися на момент винесення судового рішення.

Так, у підпункті «б»пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»від 22 грудня 1995 р. № 20 (з доповненнями від 25 травня 1998 р. № 15) зазначено, що «вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що якщо відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-якої причини ухиляється від цього, він відповідно до ст.203 ЦК зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно на час розгляду заяви витратити, для придбання майна, що належало кредитору і не було повернене боржником у натурі. Коли ж виконання рішення суду буде затримане з вини боржника і за цей час ціни на майно збільшаться, кредитор вправі пред'явити з цих підстав додаткові вимоги про відшкодування збитків».

Згідно даних Міністерства аграрної політики України, Союзу аграрних бірж України та акредитованих товарних бірж, середня ціна кукурудзи для кормових потреб у період з 22 по 26 лютого 2010 року складала 1156,45 грн/тн.

З урахуванням даних Міністерства аграрної політики України, Союзу аграрних бірж України та акредитованих товарних бірж, для придбання 175,200 тн зерна кукурудзи по ціні 1156,45 грн/тн позивач повинен витратити 202 610,04 грн.

Оскільки, на відшкодування заподіяних збитків відповідач перерахував позивачеві 94 591,10 грн., тому розмір невідшкодованих збитків становить 108 018,94 грн. .

Виходячи з розміру позовних вимог які підлягають до задоволення (108018,94грв.) та встановлених правил розподілу судових витрат, на відповідача слід покласти витрати з сплати державного мита в сумі 1 121, 56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218, 28 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення 9 110,40 грв. штрафної неустойки, то така вимога є необґрунтованою та непідтверджена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив :

Апеляційну скаргу ВАТ»Берегівський комбінат хлібопродуктів»

залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від

10.03.10 у справі № 9/112 скасувати частково. Прийняти

нове рішення. Позов ТзОВ»Агросіті» задоволити частково.

Стягнути з ВАТ»Берегівський комбінат хлібопродуктів»с. Гать

Берегівського району, вул. Головна, 221 (код 009541142) на

користь ТзОВ»Агросіті»м. Київ, вул. Терещенківська,

13 (код 33406185)- 108018,94 грв. заподіяних збитків,

1121,56 грв. державного мита та 218,28 грв. витрат по сплаті

інформаційно- технічного забезпечення судового процесу. В

решті рішення господарського суду Закарпатської області

від 10.03.10 у справі № 9/112- залишити без змін.

Господарському суду Закарпатської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк