Постанова № 11115092, 28.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

28.07.10                                                                                           Справа № 10/150

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Городечної М.І.

Суддів                                                                      Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»№ 3490 від 10.06.2010 року (вх. № місцевого суду –05/1-22-405 від 10.06.2010 року, вх. № апеляційного суду –289 від 17.06.2010 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 (суддя –Івашкович І.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м.Ужгород

до Дочірнього житлово-побутового підприємства ЗАТ «Ужгородський механічний завод», м.Ужгород

про стягнення 20360,79 грн.

За участю представників сторін: від позивача –Тодавчич Г.І., від відповідача –Паша В.Ю Судом роз»яснено представникам сторін права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів даному складу суду від сторін в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України після 08.03.2010 року не надходило.

Встановив, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Закарпаттяобленерго»до Дочірнього житлово-побутового підприємства ЗАТ «Ужгородський механічний завод», м.Ужгород: стягнено 4921,75 грн. основного боргу, 582,19 грн. інфляційних нарахувань, 136,60 грн. 3% річних, 50 грн. пені, а в решті позову відмовлено. Також даним рішенням відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 64,85 грн. сплаченого державного мита та 75,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись частково з даним рішенням місцевого суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі, Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»(надалі –ВАТ, Обленерго) вважає, що оскаржене ним рішення підлягає скасуванню, з підстав порушення судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, та неповного з»ясування судом фактичних обставин справи. Зокрема, в обгрунтування зазначених підстав для скасування зазначає про те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що позивач безпідставно зарахував 11051,31 грн. сплачених відповідачем в спірному періоді в рахунок погашення заборгованості за попередній період, оскільки він не відповідає обставинам справи, зокрема не підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, платіжними документами, та суперечить п. 7.6 договору на користування електричною енергією від 12.09.2008 року та п. 6.5 Правил користування електричною енергією. Перераховані відповідачем в квітні 2009 року –4570,08 грн., травні 2009 року –1326,44 грн., липні 2009 року –1212,49 грн. були підставно зараховані позивачем в рахунок оплати за поточні періоди, оскільки розмір їх плати відповідає розміру оплати за поточний період згідно рахунків позивача. Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач - Дочірнє житлово-побутове підприємство ЗАТ «Ужгородський механічний завод»(надалі –ДП, Підприємство, споживач) у відзиві на апеляційну скаргу № 15 від 20.07.2010 року (вх. № 8071 від 22.07.2010 року) заперечив доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав дані доводи. Зокрема, відповідач зазначив про те, що сплата ним коштів в надлишку порівняно з вказаними сумами рахунків, здійснювалась відповідачем на прохання самого позивача за надходженням коштів мешканців гуртожитку для уникнення відключення від електроенергії. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

12.09.2008 року між сторонами укладено договір № Р06/13-1289 про постачання електричної енергії(надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов‘язувався постачати відповідачу електричну енергію в обсягах визначених даним Договорм, а відповідач зобов»язувався оплачувати її вартість до першого числа місяця наступного за розрахунковим, та здійснювати інші платежі відповідно до даного Договору, додатків до нього, зокрема додатку № 7 «Порядок розрахунків»та додатком № 8 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»(п.п. 1.1, 2.1).

Додатком № 4 до Договору, вказано об»єкт, на який проводиться постачання електричної енергії по даному Договору, а саме: гуртожиток по вулиці Верещагіна, 10 в місті Ужгороді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відпущено відповідачу згідно даного Договору в період з січня 2009 року по вересень 2009 року включно активної електроенергії на загальну суму 33706,38 грн. Зазначені обставини стверджуються копіями актів відповідача про використану електричну енергію, та виставленими позивачем відповідачу рахунками, і не заперечується обома сторонами.

Судом встановлено, що Відповідачем не виконувалось зобов»язання передбачене п. 2.3.3 Договору щодо оплати спожитої ним у спірному періоді активної електроенергії. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій банківських виписок, відповідачем проплачено в спірному періоді 28784,54 грн. При цьому, як вбачається з розрахунку позивача, письмових пояснень позивача від 10.03.2010 року, ним було 17733,23 грн. зараховано в рахунок проплат за поточний період, а суму 11051,31 грн. віднесено відповідно до п.п. 6.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ від 31.07.1996 року № 28, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, оскільки в платіжних документах не було вказано періоду оплати або було перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду. Зокрема, в погашення боргу з найдавнішим терміном виникнення, позивачем було зараховано проплачені відповідачем кошти: 2000 грн. перераховані 12.01.2009 року; 6651,31 грн. перераховані за березень 2009 року та 2400 грн. перерахованих 18.06.2009 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність таких дій позивача, та про необхідність зарахування вказаних сум проплати в рахунок платежів в спірному періоді.

Однак, як встановлено апеляційним судом, з аналізу змісту виставлених позивачем рахунків на плату за січень, березень, червень 2009 року, банківських виписок про оплату відповідачем коштів в спірному періоді, вбачається, що відповідач перерахувавши: 12.01.2009 року 2000 грн. в призначенні платежу не вказав період за який здійснено дану проплату, і її сума не відповідає розміру нарахування до оплати згідно рахунку позивача за січень № 2011 від 15.01.2009 року(8642,78 грн.). Аналогічна ситуація з проплатою відповідачем 18.06.2009 року - 2400 грн., при оплаті не вказано в платіжному документі період за який оплачено дані кошти, а їх розмір не відповідає розміру нарахування до оплати згідно рахунку позивача за червень № 14549 від 17.06.2009 року(1393,10 грн.). Щодо проплати відповідачем коштів 27.02.2009 року в розмірі 3340 грн. та в березні 2009 року в розмірі 11330 грн., а саме: 06.03.2009 року в сумі 5330 грн. та 16.03.2009 року в сумі 6000 грн. (всього разом 14670 грн.), то хоча й в призначенні платежів по даних проплатах й було посилання на період платежу згідно рахунку від 15.02.2009 року № 4508 за лютий 2009 року (на суму 8018,69 грн.), однак розмір оплати перевищував суму платежу, необхідну для сплати за цим рахунком, а тому позивач правомірно зарахував надлишок проплати за лютий, а саме: 6651,31 грн. в рахунок боргу з найдавнішим терміном їх виникнення (14670 грн. –8018,69 грн. = 6651,31 грн.), що відповідає умовам Договору (п. 2.1, 7.6) та вимогам ч.2 п. 6.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ від 31.07.1996 року № 28, в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо посилань суду першої інстанції на те, що позивачем не подано суду обґрунтувань непослідовності своєї позиції щодо зарахувань інших платежів, в яких не вказано період за який здійснено проплату коштів, то суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що дані проплати були зараховані в рахунок поточних проплат за спірний період, оскільки вказані в платіжних документах суми повністю відповідали сумам, вказаним позивачем в рахунках на оплату за відповідні місяці спірного періоду, що відповідає умовам п. 7.6 договору, п.п. 7-8 додатку № 7 до Договору, п. 6.5 Правил користування електричною енергією і прямо не забороняється вказаними умовами Договору та нормою Правил.

Також на думку колегії апеляційного суду є незаконними, оскільки зроблені в порушення норм ст.ст. 4-3, 4-7, 82-85 ГПК України, доводи суду першої інстанції про те, що позивачем необгрунтовано віднесено платежі на суму 11051,31 грн. в погашення заборгованості, що стягнена за рішенням суду від 29.04.2004 року у справі № 10/123, оскільки дослідження вказаних обставин виходять за межі дослідження господарського суду в даній справі, предметом дослідження по якій є лише встановлення наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем у період з січня по вересень 2009 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України

Однак, судом першої інстанції вказані обставини належним чином не з»ясував, порушивши при прийнятті рішення норми ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»п. 7.6 Правил користування електричною енергію, та неправильно застосувавши вищенаведені норми Цивільного та Господарського кодексів України, наслідком чого зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи. А тому рішення суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення 11051,31 грн. основного боргу є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що його позов до Дочірнього житлово-побутового підприємства ЗАТ «Ужгородський механічний завод»про стягнення з останього на користь позивача 11051,31 грн. боргу за активну електроенергію за спірний період є підставним та обгрунтованим, а тому в цій частині вимог підлягає задоволенню. Щодо рішення суду першої інстанції в частині задовлення позову в решті частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 4921,75 грн., то воно є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

За наведених обставин, враховуючи обґрунтованість доводів позивача про наявність у відповідача перед ним заборгованості за спожиту ним в січні-вересні 2009 року активну електроенергію в розмірі 15973,15 грн., є також підставними доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача 1264,79 грн. інфляційних втрат та 338,73 грн. 3% річних нарахованих на вказану суму основного боргу, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, а нарахування 3% річних в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання ґрунтується на простроченні відповідачем грошового зобов”язання щодо оплати спожитої активної електроенергії, що вищевстановлено судом. За наведеного, рішення господарського суду Закарпатської області в частині відмови в позові про стягнення 682,6 грн. інфляційних втрат та 202,13 грн. 3% річних слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті, а саме в частині стягнення 582,19 грн. інфляційних нарахувань, 136,60 грн. 3% річних, то рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 слід залишити без змін.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення з відповідача 2734,11 грн. пені (2784,11 грн. –50 грн. = 2734,11 грн.) за прострочення оплати спожитої електроенергії в спірному періоді, то Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 в цій частині слід скасувати, оскільки її нарахування передбачено п. 4.2.1 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 ГК України, ст.ст. 549-551 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а її розрахунок (а.с. 25) відповідає вимогам, зробленим в ч.ч. 4, 6 ст. 232 ГК України, а вимога подана в межах строків позовної давності згідно ч. 1 ст. 223 ГК України, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 50 грн. відповідно до норм ч. 3 ст. 555 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, не врахував, що передбачене даними нормами право суду може бути реалізовано лише у виняткових випадках, з врахуванням ступеню виконання зобов'язань боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також врахування й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, і вказані обставини мають бути доведені належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. При цьому також, слід врахувати норму ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, якою передбачено право суду на зменшення розміру неустойки в разі, якщо кредитор умисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов»язання, або не вживав заходів щодо їх зменшення, а також норму ч. 2 ст. 617 цього ж Кодексу, про те, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності таких виняткових обставин, які б давали право суду першої інстанції зменшити належний до сплати розмір пені.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст. 49 ГПК України, виходячи з пропорційності розміру задоволених позовних вимог, вважає, що слід зробити новий розподіл судових витрат по справі в судах першої та апеляційної інстанції, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути 203,60 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 101,80 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 4-7, 43, 45-46, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2010 року у справі № 10/150 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 11051 грн. 31 коп. основного боргу та 682 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 202 грн. 13 коп. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін. А саме, в загальному слід:

Стягнути Дочірнього житлово-побутового підприємства Закритого акціонерного товариства «Ужгородський механічний завод»(88000, місто Ужгород, вулиця Верещагіна, 10, код 30015330) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Закарпаттяобленерго»(89412, місто Ужгород-Оноківці, вулиця Головна, 57, код 00131529) –15973 грн. 15 коп. основного боргу, 1264 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 338 грн. 73 коп. 3% річних, 2784 грн. 11 коп. пені.

Стягнути з Дочірнього житлово-побутового підприємства «Ужгородський механічний завод»(88000, місто Ужгород, вулиця Верещагіна, 10, код 30015330) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Закарпаттяобленерго»(89412, місто Ужгород-Оноківці, вулиця Головна, 57, код 00131529) –203 грн. 60 коп. в відшкодування витрат на сплату державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 101 грн. 80 коп. в відшкодування витрат на сплату державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Закарпаттяобленерго»(89412, місто Ужгород-Оноківці, вулиця Головна, 57, код 00131529) в дохід Державного бюджету України 50 грн. 38 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

3.          Доручити Господарському суду Закарпатської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя Городечна М.І.

Судді Юркевич М.В.

Кузь В.Л.