Постанова № 11114936, 28.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.10 Справа № 30/20

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ „Діамант Аурум", м. Львів.

на рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2010 р.

у справі № 30/20

за позовом Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі

Управління комунальної власності департаманту економічної політики Львівської

міської ради, м. Львів.

до відповідача ТзОВ „Діамант Аурум", м. Львів.

про розірвання договору оренди, виселення із приміщень та стягнення

заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився.

від відповідача: Жила В.С.- представник.

Прокурор: не з»явився.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2010р. у справі № 30/20 (суддя Н.Мороз) позов задоволено, договір оренди нерухомого майна №С-6058-8 від 11.03.2008р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів та товариством з обмеженою відповідальністю „Діамант Аурум”, м.Львів розірвано, виселено товариство з обмеженою відповідальністю „Діамант Аурум” (ЄДРПОУ 23949103, м. Львів, вул. Зелена,186) із нежитлових приміщень заг. площею 482,9 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Зелена,186, стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю „Діамант Аурум” (ЄДРПОУ 23949103, м. Львів, вул. Зелена,186) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, пл.Галицька,15 (р/р 34223000002002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25558625)-59902,52 грн. боргу, відшкодовано судові витрати.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що укладаючи договір оренди, відповідач зобов'язався вчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, оскільки відповідачем істотно порушено умови спірного договору оренди, останній підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин справи, так як висновки суду не відповідають обставинам справи та недоведено обставини, які мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове, яким провадження у справі припинити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликається, що у зв'язку із повною оплатою заборгованості (платіжним дорученням №1 від 31.03.2010р. перераховано позивачу суму заборгованості по орендній платі за договором оренди №С-6058-8 на суму 71501,55грн), що була предметом спору, відсутністю предмету спору між сторонами, провадження у справі підлягає припиненню. Зважаючи на умови договору оренди, вимоги ст. 188 Господарського кодексу та норми Господарського процесуального кодексу України, сторони обумовили, а законом встановлено обов'язковий порядок досудового врегулювання спорів щодо розірвання укладеного договору, а саме надіслання пропозиції про розірвання спірного договору, оскільки позивачем не дотримано встановленого порядку, господарським судом неправомірно розглянуто та задоволено позовні вимоги, тому за таких обставин, апелянт вважає, рішення господарського суду передчасним, на його переконання, термін розгляду справи повинен бути продовженим або залишеним без розгляду.

Прокурор та позивач участі в судовому засіданні не прийняли, причини неявки не повідомлено, вагомих підстав неможливості направлення на адресу суду обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

Умовами договору від 11.03.2008р. визначено предмет договору (нежитлові приміщення на першому поверсі, які розташовані за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 186, площа 482,9 кв.м.) та орендна плата (ціна, п.5.1 договору). Приміщення перейшло в користування 11.03.2008 р. (з моменту підписання договору- п. 3.3), термін договору оренди (п.4.1) визначений з 11.03.2008р. по 10.03.2011р.

Як вбачається з розрахунку орендної плати, за період з 01.03.2009р. по 01.12.2009р., орендна плата за користуванням об”єктом оренди в повному обсязі не сплачувалась, станом на 22.01.2010р. заборгованість відповідача по орендній платі складає 59902,52 грн.

Суму заборгованості по орендній платі за спірним договором оренди нерухомого майна №С-6058-8 в розмірі 71501,55 грн., відповідачем сплачено 31.03.2010р. платіжним дорученням №1, після прийняття судом рішення.

Заслухавши думку представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. (ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.1, п.3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе договірні зобовязання в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів.

П.7.2 спірного договору передбачено, що орендар повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

В ст.188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 611 Цивільного кодексу України розірвання договору віднесено до одної з форм відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В п.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності законодавчо визначених підстав, які б забороняли орендодавцю вимагати розірвання договору та повернення орендованого приміщення за умови систематичного порушення орендарем зобовязань зі своєчасного внесення орендних платежів, передбачених договором оренди, а також неможливості застосування до спірних відносин норм ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач істотно порушив умови договору оренди нежитлового приміщення №25 від 30.01.2009р., не сплачуючи у погоджені сторонами порядку та строки відповідні платежі за договором, у звязку з чим спірний договір підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в якій передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Суд першої інстанції визнав також і позовну вимогу про передачу об'єкта оренди обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи господарським судом та сплату відповідачем суми заборгованості після винесення рішення господарським судом по справі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення у справі прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки виходячи із змісту вимог ст.651 ЦК України, а також за відсутності застережень іншого змісту в частині 3 ст.291 ГК України, ст.783 ЦК України, приходить до переконливого висновку, що встановлений статтею 783 ЦК України перелік підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця не є виключним і що у всякому випадку право вимоги розірвання договору у наймодавця виникає у разі істотного порушення договору наймачем, а тому визнає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано правильну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке не може бути скасованими.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2010 р. у справі №30/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ „Діамант Аурум", м. Львів без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.