Постанова № 11114861, 14.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

14.07.10                                                                                           Справа № 19/32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Процика Т.С.

Скрипчук О.С.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Станіславська торгова компанія»від 26.03.10р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.10р.

у справі №19/32

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Торговий дім «Оволайн ЛТД»», м.Івано-Франківськ

до відповідача 2: ТзОВ «Станіславська торгова компанія», м.Івано-Франківськ

про          стягнення заборгованості, штрафних санкцій на суму 121066,48 грн., розірвання договору та вилучення майна

за участю представників

від позивача –Терешко О.В. –представник (дов. у справі);

від відповідача 1- не з’явився (належно повідомлений);

від відповідача 2 –Гуцуляк Г.І. –представник (дов. у справі).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.

Права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.10р. у справі №19/32 (суддя Максимів Т.В.) задоволено позов ТзОВ «ВіЕйБі Лізинг»до ТзОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД»», ТзОВ «Станіславська торгова компанія»та стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача 66507,22 грн. заборгованості; зобов’язано ТзОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД»»передати позивачу автомобіль ГАЗ-33104-318 І, реєстраційний номер АА 7665 ЕХ, номер кузова 33104070011638, 2007 року випуску в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 54559,26 грн. згідно акта прийому-передачі.

Рішення суду мотивоване ст.124 Конституції України, ст.ст.214, 526, 530, 543, 554, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.7, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки першим відповідачем порушено свої зобов’язання за договором фінансового лізингу №071221-62/ФЛ-Ю-А від 21.12.07р. щодо сплати лізингових платежів згідно встановленого графіка, в результаті чого заборгованість склала 58866,07грн., на які правомірно нараховано позивачем пеню в розмірі 3070,47 грн., три відсотки річних в розмірі 384,27 грн., збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 1971,81 грн., штраф в розмірі 2214,60 грн., а також заявлено вимогу про вилучення предмету лізингу; стягнення цих грошових сум з обох відповідачів, як з солідарних боржників, передбачено умовами договору поруки №071221-74/П.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, ТзОВ «Станіславська торгова компанія»частково оскаржило рішення суду в апеляційному порядку, зокрема, апелянт просить скасувати таке рішення суду в частині солідарного стягнення з ТзОВ «Станіславська торгова компанія»заборгованості та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову до товариства відмовити.

На думку апелянта, судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, оскаржуване рішення суду прийнято за відсутності другого відповідача, у зв’язку із чим йому не було забезпечено можливості реалізувати свої процесуальні права; ТзОВ “Станіславська торгова компанія” не отримувало від позивача жодних вимог про виконання зобов’язання першого відповідача по договору лізингу, тому і немало можливості повідомити про це боржника та відповідно вимагати від останнього належного виконання зобов’язань перед кредитором; наполягає апелянт і на відсутності у нього обов’язку по виконанню перед позивачем зобов’язань першого відповідача по договору фінансового лізингу в зв’язку із припиненням договору поруки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з такими доводами апелянта та стверджує, що виникнення обов’язку поручителя не пов’язано із застосуванням досудового порядку врегулювання спору, а право на пред’явлення позову до поручителя (без застосування претензійного порядку) конкретизовано в ч.1 ст.55 ЦК України та гарантовано ст.129 Конституції України; необґрунтованими є і посилання апелянта на порушення позивачем умов п.18.6 договору лізингу, оскільки другий відповідач не є стороною договору лізингу, умови цього договору не поширюються на спірні правовідносини поруки другого відповідача та позивача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ухвалою суду від 29.01.10р. порушено провадження у справі №19/32 за позовом ТзОВ «ВіЕйБі Лізинг»до ТзОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД»», ТзОВ «Станіславська торгова компанія»про стягнення заборгованості, штрафних санкцій на суму 121066,48 грн., розірвання договору та вилучення майна та призначено її до розгляду на 25.02.10р.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів 66507,22 грн. заборгованості; зобов’язати ТзОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД»»передати позивачу автомобіль ГАЗ-33104-318 І, реєстраційний номер АА 7665 ЕХ, номер кузова 33104070011638, 2007 року випуску в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 54559,26 грн. згідно акта прийому-передачі.

Розгляд справи відкладався, з причин викладених в ухвалі суду від 25.02.10р.

          Згідно ст.87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.02р., передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та долучення до справи.

Відповідно до п.3.5.10 Інструкції судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням.

Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється.

Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку.

Судовою колегією з’ясовано, що усі ухвали суду надсилались ТзОВ «Станіславська торгова компанія»на адресу –76018, м.Івано-Франківськ, вул.В.Івасюка, 62, яка в позовній заяві значиться як місцезнаходження юридичної особи, з повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долученні до матеріалів справи.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.93 ЦК України).

Адреса другого відповідача, зазначена у позовній заяві, підтверджується і свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №180270 (копія якого наявна у справі), тому є вірною. Така ж адреса вказується і самим відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, доводи апелянта про неналежне повідомлення його про час та місце засідання суду спростовуються вищевикладеним, нез’явлення повноважних представників сторін у судове засідання не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; тому у судової колегії не має підстав вважати, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права.

Водночас ст.22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст.75 ГПК України).

16.03.10р. судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення суду про задоволення позовних вимог.

В ході судового розгляду даної справи, місцевим господарським судом з’ясовано, що 21.12.07. між ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” (лізингодавець) та ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №071221-62/ФЛ-Ю-А, згідно умов якого лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а лізингоодержувачу в свою чергу прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договорами.

Відповідно до Специфікації від 21.12.2007 р. по акту приймання-передачі предмета лізингу від 21.12.07. позивач передав, а відповідач-1 прийняв у фінансовий лізинг автомобіль ГАЗ-33104318 І, реєстраційний номер АА 7665 ЕХ, номер кузова 33104070011638, 2007 року випуску в кількості 1 (одна) одиниця.

Сторони домовились по порядок оплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів, оформленого як додаток № 1 від 21.12.07р. до договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.4.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу 21 грудня 2007 року між ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” та ТзОВ “Станіславська торгова компанія” укладено договір поруки №071221-74/П, за яким поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” усіх грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу в повному обсязі, а саме: сплату кредитору лізингових платежів у встановлені графіком строки, пені за затримку сплати лізингових платежів, штрафних санкцій.

Пунктом 3 договору поруки передбачено, що при невиконанні чи неналежному виконанні боржником зобов’язань за договором фінансового лізингу поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов”язань за договором фінансового лізингу як від боржника, так і від поручителя як у повному обсязі, так і в частині боргу.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається зі справи, лізингоодержувач свій обов'язок за договором фінансового лізингу щодо сплати періодичних лізингових платежів, рахунки про оплату яких виставлялись позивачем, виконав частково, внаслідок чого за період з лютого 2009 р. по травень 2009 p., виникла заборгованість, яка станом на 29.05.09. становить 58866,07 грн.

Будь-які відомості про неотримання відповідачем-1 рахунків позивача у справі відсутні, тому підстав вважати, що відповідач-1 не отримав надісланих на його адресу рахунків позивача не має.

Факт заборгованості в розмірі 58866,07 грн. ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” не заперечується; докази докази погашення цієї заборгованості в повному обсязі в обумовлені договором строки у справі також відсутні, отже позовна вимога про стягнення 58866,07 грн. основного боргу є обгрунтованою та підставно задоволеною судом першої інстанції.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Пунктом 11.2.1 договору фінансового лізингу встановлена відповідальність за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором, відповідач 1 зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем правомірно нараховано боржнику пеню в розмірі 3070,47 грн., три відсотки річних –384,27 грн., інфляційних нарахувань –1971,81 грн.

Відповідно до пункту 8.2.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан і місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (додаток № 3 до цього договору).

За неподання інформації про стан і місцезнаходження майна згідно з пунктом 8.2.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п.11.2.3 договору фінансового лізингу).

Відповідач-1 з першого кварталу 2009 р. по другий квартал 2009 р. обов’язок щодо подання звітів у встановленій формі не виконував, а від-так розмір штрафу відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 2214,60 грн. та підлягає до задоволення.

Заперечення ТзОВ “Станіславська торгова компанія” як поручителя, так і солідарного боржника проти позову грунтуються виключно на тому, що воно не отримувало вимогу від ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” про оплату згідно з п.5 договору поруки, а тому позов щодо нього є передчасним.

Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (ч.1 ст.555 ЦК України).

Оскільки в даному випадку при поданні позовної заяви відповідачами визначено боржника та поручителя, боржником не виконано зобов”язання за договором фінансового лізингу повністю, то немає жодних правових підстав від звільнення поручителя від солідарної відповідальності.

Виникнення обов”язку поручителя не пов”язане з вимогою про оплату в порядку ч.2 ст.530 ЦК України як такою, оскільки строк виконання зобов”язання встановлений, порядок розрахунків визначений основним договором - договором фінансового лізингу та графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.6 договору поруки поручитель за цим договором буде залишатися зобов”язаним на рівні з боржником до моменту виконання всіх зобов”язань боржника за договором фінансового лізингу в повному обсязі.

Згідно з п.14 договору поруки останній діє до повного виконання сторонами зобов”язань за цим договором.

Більше того, така формальність з боку позивача дотримана, що підтверджується долученими ним під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку вимогою №2764 від 19.05.2009 р. до відповідача-2 й описом вкладення в цінний лист від 25.05.2009 р., який містить відбиток поштового штемпеля за вказаною датою.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пунктом 16.3.2 договору фінансового лізингу передбачено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним в односторонньому порядку в разі, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково чи в повному обсязі), та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.11 Закону № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 10.1.1 договору фінансового лізингу встановлено, що лізингодавець має право вилучити майно в разі, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов”язаний за свій рахунок протягом 7-и робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги повернути майно лізингодавцю (п.10.2 договору фінансового лізингу).

В даному випадку позивачем 25.05.2009 р. направлено відповідачу-1 письмове повідомлення №2778 про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу та вилучення майна, яке отримане відповідачем-1 17.06.2009 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист і повідомленням про вручення. На момент подання позову (21.01.10р.) дана вимога залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Таким чином, з врахуванням того, що матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем-1 зобов’язань щодо сплати лізингових платежів, вимога позивача про вилучення предмета лізингу підставно задоволена судом першої інстанції.

Посилання апелянта на відмову позивача від договору фінансового лізингу згідно з листом №2778 від 25.05.2009 р. та припинення договору, що виключає підстави для покладення на відповідачів зобов’язання погасити заборгованість по лізингових платежах за припиненим договором, безпідставні, адже згідно з ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відмова від договору фінансового лізингу припиняє зобов’язання відповідача-1 по сплаті лізингових платежів на майбутнє (після вчинення відмови), а стягуваний період –лютий –травень 2009 року.

З огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення суду прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права і не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010р. у цій справі –без змін.

2.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

3.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Т.С.Процик

суддя О.С.Скрипчук

Постанова підписана 26.07.2010р.