Постанова № 11114816, 21.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

21.07.10                                                                                           Справа № 14/21

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Городечної М.І.

Суддів                                                                      Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина»№ 32/10-084 від 31.05.2010 року (вх. № місцевого суду –44-06 від 08.06.2010 року, вх. № апеляційного суду –753 від 11.06.2010 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2010 року у справі № 14/21 (суддя –Кітаєва С.Б.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростеньський завод хімічного машинобудування», м.Коростень

до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина», м.Дрогобич

про стягнення 180528,26 грн. боргу.

За участю представника позивача –Тищенка А.П., довіреність від 31.05.2010 року, від відповідача - не з”явився. Представнику позивача роз‘яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів даному складу суду від сторін в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України не надходило.

Встановив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2010 року у справі № 14/21 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Коростеньський завод хімічного машинобудування»до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина»: стягнено 150000 грн. основного боргу, 20689,73 грн. пені, 2971,23 грн. 3% річних, 6867,30 інфляційних нарахувань, та відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 1805,28 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита, 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс «Галичина»(надалі –ВАТ) вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та за невідповідності висновків зроблених в ньому, фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення без акту звірки взаєморозрахунків між сторонами та за відсутності представника відповідача не повідомленого про розгляд справи, в наслідок чого він не мав можливості скористатись своїми правами сторони в господарському процесі. Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не дано оцінки розрахунку позивача розміру пені в розрізі вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. За наведеного, апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2010 року у справі № 14/21 скасувати та припинити провадження у справі.

Відкрите акціонерне товариство «Коростеньський завод хімічного машинобудування»(надалі –ВАТ) у письмовому запереченні на апеляційну скаргу № 18/1168 від 20.07.2010 року вимоги апеляційної скарги заперечило, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення суду. Зокрема, зазначає, що відповідачем не проплачено жодних коштів за отриманий товар. Судом першої інстанції тричі відкладався розгляд справи для надання можливості відповідачу подати докази оплати, однак відповідач жодного разу не забезпечив явку представника в судове засідання. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2010 року у справі № 14/33 залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві від 09.07.2010 року.

Від апелянта в судове засідання представник не з»явився. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 16.06.2010 року, необов»язковість їх явки в судове засідання згідно вказаної ухвали суду від 16.06.2010 року, відсутність доказів бажання апелянта взяти участь в судовому засіданні та поважності причин неявки в судове засідання, достатність матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, вважає, що ним забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, та відповідно, на судовий захист, а тому вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника апелянта.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви ВАТ «Коростеньський завод хімічного машинобудування», дане Товариство просить стягнути з ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина»150000 грн. боргу, що виник на підставі договору поставки № 29-677 від 29.09.2008 року, 20689,73 грн. пені в зв»язку з простроченням оплати товару за період, починаючи з 13.06.2009 року по 08.02.2010 року, 6867,30 грн. інфляційних втрат, та 2971,23 грн., що складають 3% річних з простроченої суми за період 13.06.2009 року по 08.02.2010 року.

Так, відповідно до п.1.1 договору поставки № 29-677 від 29.09.2008 року (надалі –Договір), постачальник (позивач у справі) зобов”язується поставити та передати покупцеві (відповідачу у справі) у власність продукцію промислово-технічного призначення (надалі - товар), а покупець (відповідач) зобов”язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно п. 1.2 Договору, найменування, види, асортимент, технічні характеристики, кількість, ціна, спосіб розрахунків, умови поставки товару, гарантійні строки, інші умови, узгоджуються сторонами окремо і оформляються у вигляді додатків до цього договору, які є його невід”ємною частиною.

Товар поставляється на умовах, та у строки, передбачені у додатках до цього договору (п.4.1 Договору).

29.09.2008 року сторонами було підписано Додаток № 1 до вищевказаного Договору на поставку товару на загальну суму 150000,00 грн.

Згідно з п. 4 Додатку 1 до Договору, поставка товару повинна проводитись згідно умов поставки : СРТ: м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82 відповідно до правил Інкотермс 2000 року.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 покупець зобов”язувався провести 100% оплату за цим договором на протязі 10 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2009 року включно, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання. (п.9.1 Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору, зміни і доповнення до даного договору оформляються у вигляді додаткових угод, підписуються уповноваженими представниками сторін, додаються до договору і стають його невід”ємною частиною з моменту їх підписання.

Відповідно до п. 10.3 даного Договору, кожен додаток є окремою угодою, укладеною в рамках даного договору і становлять його невід”ємну частину. Кожен наступний додаток не скасовує і не припиняє дію попередніх додатків ні цілком, ні в частині, якщо в ньому не зазначено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Вказаний вище Договір, виходячи з його змісту, по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, правове регулювання якого здійснюється § 3 глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Як вбачається апеляційним судом з матеріалів справи, позивачем було відпущено відповідачу згідно товарно-транспортної накладної серія 02АБВ № 894074/44 від 25.05.2009 року через представника відповідача - Солотва І.О. по довіреності серія ЯПГ № 340455 від 28.05.2009 року, про що свідчить відмітка на накладній серії 02АБВ № 894074/44 від 25.05.2009 року, підпис уповноваженої на отримання товару особи, печатка відповідача, товар на загальну суму 150000,00 грн., а саме : холодильник 426ХПГ -4,0 –М1 –У-И/25-6-2 –1 шт. вартістю 67200,00 грн., холодильник 600ХКГ -1,-М! –С/25Г-4-2-У-И-гр.1 - 1 шт. вартістю 82800,00 грн.

Відповідно до п.3 Додатку № 1 до Договору, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за вищевказаний товар до 12.06.2009 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення вищенаведених умов Договору та норм чинного законодавства, проплати за отриманий товар в сумі 150000 грн. не вчинив.

14.12.2009 року позивачем було відправлено відповідачу претензію за № 41/2228, отриману останнім 21.12.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, з проханням врегулювання спору та погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції прийнято рішення без проведення звірки між сторонами взаєморозрахунків по Договору, на думку апеляційного суду не заслуговує на увагу, оскільки як господарським судом Львівської області вірно зазначено про відсутність необхідності проведення такої звірки розрахунків, враховуючи ту обставину, що з моменту порушення провадження у справі, відповідачем не було подано суду жодного банківського документа в підтвердження хоча б часткового погашення боргу перед позивачем.

За наведеного, враховуючи, що відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 150000 грн., позов в цій частині підставно задоволено судом першої інстанції.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування 6867,30 грн. інфляційних втрат на суму основної заборгованості, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання, факт прострочення відповідачем грошового зобов”язання щодо оплати отриманого по Договору товару вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано вірно, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування позивачем відповідачу 2971,23 грн., що складає 3% річних з простроченої суми боргу за отриманий товар за період з 13.06.2009 року по 08.02.2010 року, відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, їх розрахунок, зроблений в позовній заяві є правильним (а.с. 2-5), а тому судом першої інстанції підставно задоволено позов в цій частині вимог.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача пені за прострочення оплати поставленого йому товару, оскільки її нарахування передбачено п. 7.2 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 ГК України, ст.ст. 549-551 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”. Однак, в той же час, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що при стягненні 20689,73 грн. пені, судом першої інстанції не було застосовано норму ч. 6 ст. 232 ГК України та не враховано, що позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 13.06.2009 року по 08.12.2010 року, що перевищує шестимісячний строк її нарахування, встановлений вищенаведеною нормою ГК України. За наведеного, апеляційний суд вважає, що підлягає скасуванню рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2010 року у справі № 14/21 в частині стягнення 4886,31 пені, та слід прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті, а саме в частині стягнення 15803,42 пені за період з 13.06.2009 року по 12.12.2009 року –рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про те, що судові витрати по розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, слід стягнути з відповідача на користь позивача 1756,42 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 229,6 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Окрім цього, слід відшкодувати відповідачу за рахунок позивача 24,46 грн. грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина»частково задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2010 року у справі № 14/21 в частині стягнення 4886 грн. 31 коп. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті, а саме в частині задоволення позову про стягнення 150000 грн. основної заборгованості, 2971 грн. 23 коп. 3% річних, 6867 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 15803 грн. 42 коп. пені - залишити без змін.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (82103, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, 82, код 00152388) на користь Відкритого акціонерного товариства «Коростеньський завод хімічного машинобудування»(11507, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18, код 00217679) - 1756 грн. 42 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 229 грн. 60 коп. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Коростеньський завод хімічного машинобудування»(11507, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Богдана Хмельницького, 18, код 00217679) на користь Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (82103, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, 82, код 00152388) – 24 грн. 46 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Доручити Господарському суду Львівської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

6.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7.          Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя М.І.Городечна

Судді М.В.Юркевич

В.Л.Кузь