Постанова № 11114565, 13.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.07.10                                                                                           Справа № 7/5-79

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Ковалишин Ю.,

з участю представників:

від скаржника – з”явився,

позивача – з”явився,

третіх осіб – не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу Лановецької районної державної адміністрації, м.Ланівці Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 12.03.10 року, суддя Стадник М.С., у справі №7/5-79

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат», с.Плотича Созівського району Тернопільської області

до відповідача: Лановецької районної державної адміністрації, м.Ланівці Тернопільської області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача державного підприємства «Укрриба», м.Київ

на стороні відповідача ПСП агрофірми «Горинь», с.Борсуків Ланівецького району

про скасування розпорядження голови Лановецької РДА №648 від 26.12.2006 року «Про передачу земель водного фонду, що знаходяться в незаконному користуванні ВАТ «Тернопільський облрибкомбінат»до земель запасу»,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.03.10 року задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат»до Лановецької районної державної адміністрації та скасовано розпорядження голови Лановецької районної державної адміністрації №648 від 26.12.2006 р. “Про передачу земель водного фонду, що знаходяться в незаконному користуванні ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат” до земель запасу".

Рішення суду мотивоване тим, що оскаржуване розпорядження суперечить вимогам діючого законодавства та порушує право позивача на постійне землекористування спірною земельною ділянкою, а тому підлягає визнанню недійсним. При цьому, судом зазначено, що відповідачем не доведено відсутність у позивача права користування спірною земельною ділянкою та не доведено наявність в спірному випадку підстав для припинення користування позивачем цією земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв”язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що позивачем не подано, а судом не встановлено доказів наявності у позивача права землекористування спірною земельною ділянкою.

Скаржник покликається на те, що судом не з»ясовано питання переходу права користування спірною земельною ділянкою в порядку правонаступництва у визначеному діючим законодавством порядку. Як наслідок цього є неправильним висновок суду про правомірне користування позивачем спірною земельною ділянкою на підставі державних актів про землекористування, що видавалися не позивачеві.

Скаржник покликається на визначену п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року) підставу припинення користування земельною ділянкою –припинення діяльності підприємства, що наявне в спірному випадку, оскільки згідно ст.37 ЦК УРСР та ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні»юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації та реорганізації. Аналогічні положення містяться і в діючому ЦК України та ЗК України.

Скаржник вважає, що припинення юридичної особи Львівського рибтресту має наслідком припинення договірних відносин у сфері використання спірної земельної ділянки рибгоспом «Борщівка», а приватизація ДП «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат»є юридичним фактом припинення діяльності. Крім цього, судом не враховано, що під час приватизації (згідно плану приватизації) землі водного фонду, інженерні та дамбові споруди не увійшли до переліку об»єктів, що підлягали приватизації.

Скаржник покликається на відсутність в діючому законодавстві норми, яка б передбачала автоматичне виникнення у правонаступника припиненої юридичної особи права постійного землекористування.

Скаржник також не погоджується з покликанням місцевого суду на ст.58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, оскільки вказана норма стосується людини та громадянина (фізичної особи).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ДП «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат»не припиняв своєї діяльності, а був перетворений шляхом приватизації у ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат»та є правонаступником цього товариства, а тому застосування норми п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) в спірному випадку є безпідставним та необґрунтованим.

Позивач також покликається на те, що згідно плану приватизації, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ в Тернопільській області від 05.10.1998 року, ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат»є цілісним майновим комплексом, а згідно п.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цілісним майновим комплексом є господарський об»єкт з завершеним циклом виробництва продукції та з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи просить в її задоволенні відмовити з аналогічних підстав. Додатково зазначає, що виходячи з аналізу положень ст.59 ЗК України, ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»та ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»користування землями водного фонду нерозривно пов»язано з використанням водного фонду, тобто у даному випадку зі ставками. Згідно статуту ДП «Укрриба»є державним водогосподарським підприємством, а згідно п.5.2 статуту майно підприємства є державною власністю і належить підприємству на праві повного господарського відання.

Спірні об»єкти згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України за №126/752 від 06.05.2003 року «Про передачу гідротехнічних споруд», яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба»договором оренди майна, що належить до державної власності передало в користування позивачу за погодженням з регіональним відділенням ФДМУ в Тернопільській області. З наведених підстав оскаржуване розпорядження видано Лановецькою РДА з перевищенням наданих їй законодавством повноважень.

В судове засідання представники третіх осіб не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права та обов»язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що головою Лановецької районної державної адміністрації видано розпорядження від 26.12.2006р. №648 “Про передачу земель водного фонду, що знаходяться в незаконному користуванні ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат” до земель запасу”, яким передано землі водного фонду колишнього рибкомбінату загальною площею 738,50 га до земель запасу згідно додатку. Відповідно до додатку до земель запасу передаються площі земель, які були в користуванні ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" в Лановецькому районі згідно Ф-6ЗЕМ, а саме: на території Чайчинецької с/ради - 41,30га; Снігурівської с/ради -188,0 га ; Борсуківської с/ради -11,90 га; Борщівської с/ради -497,3 га, всього 738,50 га.

Підставою прийняття вказаного розпорядження вказано ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст.12,17 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та з метою забезпечення належного ведення обліку земель водного фонду, які знаходяться в користуванні колишнього рибгоспу та дотримання вимог ст.59 Земельного кодексу України, ст.ст.51,85 Водного Кодексу України, а також відсутність документів на право користування земельними ділянками водного фонду та водним об’єктом у ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат”, несплатою ним орендної плати до державного та місцевих бюджетів, відношення голови державної податкової адміністрації в Тернопільській області та клопотання Борщівської, Снігурівської, Чайчиненцької, Борсуківської сільських рад, рішення міжвідомчої комісії з вивчення та раціонального використання земель ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат”.

Підставою скасування вказаного розпорядження позивач зазначає порушення Лановецькою райдержадміністрацією норм Земельного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. по справі №2813-15 . Крім цього, зазначає, що ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат” згідно плану приватизації є цілісним майновим комплексом, а вказані у розпорядженні водні об’єкти є лише частиною цього комплексу до складу якого також входять інженерні комунікації (гідроспоруди), що належать державному підприємству „Укрриба”, які товариство орендує. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, перед бачених законодавством.

Права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не можуть бути звужені. При цьому постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.

Стаття 92 ЗК України передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.

До земель державної власності, відповідно до ст.6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004р.та ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", відносяться водні ресурси, землі під водними об'єктами, землі на яких розташовані об'єкти державних підприємств та господарських товариств, в статутному фонді яких державі належать частки.

Судом встановлено, що земельні ділянки, які передано до земель запасу спірним розпорядженням, належать до земель державної власності, і дане право власності держава реалізує через відповідні органи державної влади - місцеві адміністрації.

Відповідно до ст.116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а згідно ч.3 ст.126 цього Кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що позивач користується земельними ділянками наданими в постійне користування до моменту його приватизації, яка проводилася в порядку передбаченому Законів України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992р., "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996р. та "Положення про порядок приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі" (затв. наказами ФДМ України та Міністерством рибного господарства України від 11.10.1996р. №1218/174), а також інших нормативних актів прийнятих на їх виконання.

Зокрема, наказом Фонду державного майна України від 27.01.1998 р. №121 "Про затвердження планів-графіків робіт з підготовки до продажу об'єктів приватизації груп Б, В, Г у 1998 році", в перелік яких включено за ініціативою фонду Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат створений на базі ставкового фонду Тернопільської області загальною площею 3586, га, шляхом розподілу Львівського рибтресту на окремі структурні підрозділи в межах географічного розмежування областей згідно з наказом головного управління рибного господарства внутрішніх водойм України від 17.12.1964р. та яке підпорядковане Державному комітету рибного господарства.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 16.03.1998 року №262 "Про приватизацію державного майна цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного рибокомбінату", затверджено спосіб приватизації майна шляхом перетворення рибкомбінату у відкрите акціонерне товариство, а наказом регіонального відділення від 12.10.1998 № 1009 перетворено державне підприємство Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат у відкрите акціонерне товариство “Тернопільський “Облрибокомбінат” з правами і обов’язками правонаступника, затверджено статут товариства та передано до статутного фонду нерухоме майно згідно акту передачі. Після проведення перетворення у ЄДРПОУ підприємство зареєстроване 24.03.2000 р. В зв»язку з приватизацією форма власності змінилася із державної на приватну.

Загальна земельна площа, якою користується підприємство, обмежень стосовно користування якою не має, складає 4686,3 га ( в тому числі ставковий фонд - 3586,5 га), із яких в користуванні відділень товариства знаходяться: - рибгосп"Бережани" -458га; рибгосп "Підгайці"-425 га; рибгосп "Заложці"-1841 га; рибгосп "Копиченці" -355,3 га; рибгосп "Борщівка" -720 га в Лановецькому районі; рибгосп "Плотича" -887 га.

Земельними ділянками підприємство користувалося на підставі актів на право користування землею, виданих виконавчим комітетом Лановецької районної ради рибгоспу “Борщівка”: акт від 01.03.1958р. на право користування площею 677,67 га за станом на 01.01.1958 року (із них 583,96га водного фонду), акт станом на 01.11.1957 р. площею 41,09 га ( із них 32.70 га водний фонд) від 03.09.1958р., акт від 12.12.1957р. на право користування землею площею 2,87 га, які занесені в державну книгу реєстрації землекористувань, за користування якими підприємство станом на 1997р. сплачувало земельний податок (п.2.3 );

На підставі наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №126/752 від 06.05.2003р. "Про передачу гідротехнічних споруд", відповідно до даного майна між Державним підприємством “Укрриба” (орендодавець) та ВАТ “Тернопільський Облрибокомбінат” укладено 01.08.2003р. договір оренди майна №4, що належить до державної власності, за умовами якого товариство прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходилось на балансі ДП «Укрриба», а саме: дамби, водопостачальні канали, водоспуски, шлюзи та інше.

Разом з тим, згідно ст.141 ЗК України передбачено наступні випадки припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і автоматично в порядку правонаступництва не переходить, а виникає на загальних підставах, визначених вищезазначеними нормами.

Як встановлено судом вище, підприємство позивача - Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат припинено шляхом перетворення на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 16.03.1998 року №262.

Ст.37 Цивільного кодексу України ( в ред..1963р), ст.104 Цивільного кодексу України ( в ред..2004р.), ст.34 Закону України «Про підприємства України»встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення). Проте, згідно ст.1, ч.4 ст.2 Цивільного кодексу України ( в ред..1963р., тобто чинного на час проведення перетворення підприємства) цей кодекс регулює майнові відносини, а земельні відносини підлягають окремому правовому регулюванню - земельним законодавством.

На час прийняття вказаного наказу був чинним Земельний кодекс України 1992р., відповідно до якого право користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

З налізу наведених норм апеляційний суд приходить до висновку про те, що перехід до правонаступника перетвореного підприємства майнових прав та обов’язків не означає автоматичного переходу до новоствореного підприємства права землекористування, оскільки правонаступництво у цивільних відносинах не розповсюджується на спірні земельні правовідносини.

Згідно ст.125 чинного Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Позивачем не подано, а судом не встановлено доказів переоформлення позивачем правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку після проведення перетворення шляхом приватизації. Перетворення державного підприємства у ВАТ є юридичним фактом для припинення його права на землекористування, а тому покликання позивача на те, що він є правонаступником також і земельних прав і обов’язків колишнього державного підприємства є безпідставним, оскільки суспільні відносини, щодо користування землею регулюються вищезазначеними нормами земельного законодавства.

Акти на підставі яких державне підприємство Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату користувалось земельною ділянкою не є підставою для землекористування ВАТ «Тернопільський «Облрибокомбінат», оскільки видавалось іншій юридичній особі та з іншою формою власності.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивачем не доведено, яким чином спірне розпорядження порушує його права та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся з даним позовом в порядку ст.1 ГПК України, оскільки не доведено наявності в нього права землекористування спірними земельними ділянками.

Оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем в межах наданих йому законом повноважень, не суперечить вимогам діючого законодавства та жодним чином не порушує право позивача.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облрибокомбінат»до Лановецької районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Лановецької районної державної адміністрації №648 від 26.12.2006 р. “Про передачу земель водного фонду, що знаходяться в незаконному користуванні ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат” до земель запасу", а тому в їх задоволенні слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача – задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 12.03.10 року в справі за номером 7/5-79 - скасувати, а апеляційну скаргу Лановецької районної державної адміністрації –задоволити.

В задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облрибокомбінат»до Лановецької районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Лановецької районної державної адміністрації №648 від 26.12.2006 р. “Про передачу земель водного фонду, що знаходяться в незаконному користуванні ВАТ “Тернопільський облрибокомбінат” до земель запасу" відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облрибокомбінат»(46000, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького,14а, код ЄДРПОУ 00476777) на користь Лановецької районної державної адміністрації (вул.Незалежності,19, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400) 42,5 грн. державного мита.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко