Постанова № 11114456, 14.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

14.07.10                                                                                           Справа № 13/70

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Ковалишин Ю.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) – не з”явився,

відповідача – з»явився,

третьої особи – з»явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2010 року, суддя Станько Л.Л,, у справі №13/70

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

до відповідача: Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с.Бродки Миколаївського району Львівської області

за участю третьої особи з самостійними вимогами: товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів", с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради №51 від 25.08.09р.,

та за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами: товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів", с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", с.Тростянець Миколаївського району Львівської області,

за участю третьої особи: Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с.Бродки Миколаївського району Львівської області

про визнання дійсним рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради №51 від 25.08.09р. та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2010 року задоволено вимоги третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" та визнано за товариством з обмеженою відповідальністю “Ліхтнер Бетон Львів” (код ЄДРПОУ 35462162) право власності на будівлі та споруди, які знаходяться в Львівській області Миколаївському районі, с.Тростянець, по вул.Зелена,6 “Б”, а саме: побутовий корпус, літ.А-1, 22,1 кв.м.; адміністративний корпус, літ.Б-1, 18,5 кв.м.; операторський пульт управління, літ.В-1, 13,0 кв.м.; електрощитові, літ.Г-1, 7,1 кв.м.; відкритий склад, літ.Д; загрузочна рампа № 1; загрузочна рампа №2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку №3; ємність для миття автобетономіксерів №4; бетонна площадка під силоси цементу №5.

Рішення суду мотивоване тим, що третьою особою спірне нерухоме майно набуто на законних підставах, підтверджується відповідними документами, проте, оспорюється іншими особами, що згідно ст392 ЦК України є підставою для визнання права власності на спірне майно в судовому порядку.

В частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради №51 від 25.08.09р. та вимог третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про визнання цього ж рішення дійсним провадження в справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання права власності та провадження в справі припинити, в зв”язку з порушенням місцевим судом норм процесуального права, апелюючи тим, що в спірному випадку відсутній предмет спору. Скаржник зазначає, що ним жодним чином право власності третьої особи на спірне майно не оспорювалося, доказів про оспорення цього права власності іншими особами третьою особою не подано, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про визнання за третьою особою права власності на майно, яке вже зареєстровано на праві власності за третьою особою.

Скаржник покликається на ст.392 ЦК України, за змістом якої власник може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що в спірному випадку відсутнє.

Скаржник також вважає, що місцевим судом безпідставно прийнято до розгляду самостійні вимоги третьої особи про визнання права власності на майно, оскільки згідно ч.1 ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін, проте, в спірному випадку предметом позовних вимог не було визнання чи заперечення права власності на спірне майно, а тому відсутні підстави для прийняття самостійних вимог третьої особи про визнання права власності, оскільки в цій частині не було предмету спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів»просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що скаржник вчиняє всі дії для оскарження права власності ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів»на об’єкт нерухомого майна, а тому доводи апеляційної скарги про те, що апелянтом не оскаржується право власності є такими, що не відповідають дійсності.

У відзиві на апеляційну скаргу Бродківська сільська рада просить в її задоволенні відмовити з аналогічних підстав. Додатково зазначає, що враховуючи вимоги ст.392 ЦК України для задоволення позовних вимог про визнання права власності необхідною є умова наявності у ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів»доказів, що підтверджують його право власності на нерухоме майно. Такі обставини місцевим судом досліджено та правомірно встановлено законність набуття ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів»права власності на спірне майно.

В судове засідання скаржник не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін. Його явка судом не визнавалася обов»язковою.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2007р. здійснено державну реєстрацію ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №419727. Згідно статуту товариства, його засновниками є ТОВ “ММСП” та ТОВ “Ліхтнер Бетон Україна”. Основними видами діяльності ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” є виробництво готових для використання бетонних сумішей та виробництво виробів з бетону для будівництва, що підтверджується довідкою АБ №089818 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.11.2008р.

Як вбачається з пояснень третьої особи, для здійснення діяльності передбаченої статутом ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” вирішено здійснити будівництво заводу з виробництва бетону на вул.Зеленій, 6 в с.Тростянець Миколаївського району Львівської області. З цією метою, на замовлення третьої особи, ДП “Проектний центр”ВАТ “Гірхімпром” розроблено містобудівне обґрунтування розташування заводу з виробництва бетону ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів”, а також розроблено проект цього заводу, які в подальшому погоджені в установленому законом порядку.

Для будівництва заводу 17.12.2008р. між ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” та ТОВ “ММСП” укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого ТОВ “ММСП”(орендар), на підставі письмової згоди орендодавця –розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації від 17.12.2008р. №681, надає, а ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” (суборендар) приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – забудовані землі промисловості, яка знаходиться на території села Тростянець, вул.Зелена,6 Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області, за межами населеного пункту. В суборенду передається частина земельної ділянки площею 0,7830 га. із загальної кількості 4,0654 га., яка знаходиться в оренді в орендаря на підставі договору оренди землі укладеного з Миколаївською районною державною адміністрацією 17.10.2008р. та зареєстрованого 27.10.2008р. за № 04:08:456:00004 (п.2 договору).

Згідно п.12 договору суборенди, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих будівель та споруд, а також створення інших об’єктів промислового значення, а згідно п.7 договору його укладено терміном на 11 місяців з моменту його підписання, тобто до 17.11.2009р.

Договір суборенди земельної ділянки від 17.12.2008р. зареєстровано в Миколаївському відділі ЛРФДПЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.01.2009р. за №04:09:456:00001. Земельна ділянка площею 0,7830 га. передана ТОВ “ММСП” та прийнята ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” на підставі підписаного обома сторонами акту приймання –передачі земельної ділянки.

З аналізу наведених обставин місцевий суд прийшов до правильного висновку, що ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” розпочато та завершено будівництво заводу з виробництва бетону як належним землекористувачем земельної ділянки, на якій здійснювалося вказане будівництво, попередньо отримавши для цього в суборенду земельну ділянку від ТОВ “ММСП”.

В подальшому ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” отримано 25.02.2009р. від ДП “Укрдержбудекспертиза” затверджений позитивний комплексний висновок державної експертизи 2009 №1019 по Проекту “Завод з виробництва бетону в с.Тростянець Миколаївського району”, 12.03.2009р. від інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області дозвіл на виконання будівельних робіт №18/4-09 на будівництво спірного заводу, а також укладено договори з генеральним підрядником ТОВ “Гідробуд-М”. В матеріалах справи наявні також акти виконаних робіт, загальний журнал робіт та журнал авторського нагляду за будівництвом, які підтверджують факт виконання протягом березня-травня 2009р. на замовлення третьої особи будівельно-монтажних робіт щодо будівництва заводу з виробництва бетону. Згідно довідки ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів”загальна вартість робіт з будівництва заводу становить 3097758,00 гривень.

26.05.2009р. рішенням №35 виконавчого комітету Бродківської сільської ради, будівлям та спорудам заводу присвоєно адресний номер –с. Тростянець, вул. Зелена, 6 „б”, а 30.06.2009р. складено, підписано та погоджено у всіх необхідних органах і організаціях акт готовності об’єкта (заводу) до експлуатації.

14.07.2009р. інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано свідоцтво №1300004 про відповідність збудованого об’єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил, згідно якого інспекцією посвідчено факт відповідності наведеним вище нормам закінченого будівництвом об’єкту (окремого пускового комплексу) заводу з виробництва товарного бетону за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н., с.Тростянець.

На підставі рішення виконавчого комітету сільської ради №51 від 25.08.2009р. “Про оформлення та реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна”, третьою особою отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.10.2009р.

Аналіз викладених вище обставин справи свідчить про те, що ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” розпочато, здійснено та завершено будівництво заводу з виготовлення бетону у відповідності до норм чинного законодавства України, отримавши попередньо в користування земельну ділянку і всі необхідні дозволи та висновки, в тому числі і дозвіл на виконання будівельних робіт. Факт виконання на спірному об»єкті всіх передбачених проектною документацією робіт згідно з державними будівельними нормами та з дотриманням вимог державних стандартів підтверджується як актом готовності об’єкта до експлуатації, так і свідоцтвом про відповідність збудованого об’єкта проектній документації. Вказані документи також підтверджують те, що ТзОВ “Ліхтнер Бетон Львів” здійснено будівництво заводу з виробництва бетону без порушень прав та інтересів ТОВ “ММСП”. При цьому, позивач не заперечує відсутність порушення його прав в спірному випадку, а лише як співвласник третьої особи, не визнає та оспорює право власності ТОВ “Ліхтер Бетон Львів” на окремі будівлі та споруди, оскільки в експлуатацію вводився завод з виробництва бетону, а не окремі будівлі та споруди.

Відповідно до приписів ч.2 та ч.3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що з моменту завершення будівництва заводу з виробництва бетону та введення цього заводу в експлуатацію, ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” вважається власником даного нерухомого майна, а тому доводи ТОВ “ММСП” про те, що ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” не може бути власником окремих будівель та споруд не береться судом до уваги. Дозвіл на виконання будівельних робіт та акт готовності об’єкта до експлуатації видавалися на завод з виробництва бетону, а не на будівлі та споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу будівель та споруд побудованого заводу з виробництва бетону входить: побутовий корпус літ. А-1, адміністративний корпус літ.Б-1, операторський пульт управління літ.В-1, електрощитові літ. Г-1, відкритий склад літ.Д, загрузочна рампа №1, загрузочна рампа №2, бетонна площадка під бетонозмішувальну установку №3, ємність для миття автобетономіксерів №4, бетонна площадка під силоси цементу №5. Факт належності цих будівель та споруд до складу заводу підтверджується містобудівним обґрунтуванням розташування заводу з виробництва бетону ТОВ “Ліхтер Бетон Львів”, проектно-кошторисною документацією та матеріалами технічної інвентаризації Стрийського міжрайонного БТІ від 29.05.2009р.

Відповідно до ст.188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором, а тому вищезазначені будівлі та споруди утворюють складну річ - завод з виробництва бетону. Таким чином, видача дозволу на виконання будівельних робіт, видача інших дозволів та висновків, що стосувалися заводу з виробництва бетону та прийняття заводу в експлуатацію поширювалися на всі його складові (будівлі та споруди), зокрема на побутовий корпус літ. А-1, адміністративний корпус літ.Б-1, операторський пульт управління літ.В-1, електрощитові літ. Г-1, відкритий склад літ.Д, загрузочна рампа №1, загрузочна рампа №2, бетонна площадка під бетонозмішувальну установку №3, ємність для миття автобетономіксерів №4, бетонна площадка під силоси цементу №5.

Безпідставним є також покликання скаржника на відсутність в ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” права власності на спірні будівлі, оскільки загальними зборами засновників третьої особи не приймалося рішення про оформлення права власності на новозбудовані об’єкти товариства, а директор товариства не мав права приймати такого рішення. Відповідно до п.13.3 статуту товариства до компетенції директора відноситься вирішення усіх питань господарської діяльності товариства, за винятком тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. До компетенції директора належить, зокрема, прийняття необхідних організаційних рішень та видання відповідних наказів (абз.14 п.13.5 Статуту).

Пунктом 12.14 Статуту товариства визначено виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства, зі змісту яких не вбачається виключної компетенції загальних зборів на вирішення питання щодо набуття права власності товариством на майно. Пункти 12.14.1 та 12.14.2 статуту передбачають лише виключну компетенцію загальних зборів щодо прийняття рішень про розпорядження вже існуючим майном товариства, а не прийняття рішень про набуття права власності на новостворене майно, яке було створене за рахунок коштів самого товариства.

Таким чином, враховуючи відсутність виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з питань оформлення товариством права власності на об’єкти, директор товариства наділений повноваженнями самостійно вирішувати зазначені питання.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ТОВ “ММСП” оспорює право власності ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” на будівлі та споруди заводу, оскільки скаржник звернувся до голови Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області з клопотанням №16 від 15.04.2010р. про скасування рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області №51 від 25.08.2009р., яким оформлено право власності ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” на нерухоме майно (будівлі та споруди) за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Тростянець, вул. Зелена, 6Б. Факт невизнання права власності ТОВ “Ліхтнер Бетон Львів” та його оспорення підтверджується також первісними позовними вимогами в даній справі ТОВ “ММСП” про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області №51 від 25.08.2009р.

Наведеним спростовуються доводи скаржника в частині відсутності в спірному випадку підстав для звернення третьої особи з даним позовом в порядку ст.392 ЦК України.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення вимог третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про визнання за ним права власності на будівлі та споруди, які знаходяться в Львівській області Миколаївському районі, с.Тростянець, по вул.Зелена,6 “Б”, оскільки набуття права власності третьої особи на спірне майно підтверджується відповідними доказами, проте, оспорюється іншими особами.

Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради №51 від 25.08.09р. та вимог третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про визнання цього ж рішення дійсним, то слід зазначити наступне.

Відповідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України суд припиняє провадження в справі, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України, тобто спір непідвідомчий господарському суду.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ “ММСП” заявило позов до органу місцевого самоврядування –Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради №51 від 25.08.2009р. “Про оформлення та реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна”, згідно якого вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на будівлі та споруди за ТзОВ “Ліхтер Бетон Львів”в селі Тростянець, вулиця Зелена, 6 “б”, згідно зазначеного у рішенні опису будівель та споруд.

Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002). Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення, на момент винесення оскаржуваного рішення, належали облік та реєстрація виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (підпункт 10 пункту "б" статті 30).

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. у справі № 10-рп/2010, системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Згідно ст.3 КАС України переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З аналізу наведених норм випливає, що справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між кількома суб’єктами стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб’єкта, а цей суб’єкт відповідно зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта. Єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій і при цьому ці функції повинні здійснюватись ним саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що спір за позовом ТОВ “ММСП” до органу місцевого самоврядування, який при прийнятті оскаржуваного рішення здійснював владні управлінські функції є справою адміністративної юрисдикції, а тому не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, місцевим судом підставно припинено провадження в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради №51 від 25.08.09р. на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

Місцевим судом також підставно припинено провадження в справі за вимогами третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про визнання рішення виконавчого комітету Бродківської сільської ради №51 від 25.08.09р. дійсним, оскільки даний спір також непідвідомчий господарському суду.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині безпідставного прийняття місцевим судом до розгляду самостійних вимог третьої особи судом до уваги не береться, оскільки згідно ч.1 ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. В даній справі предметом спору було оскарження рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на майно третьої особи, тобто оспорення права власності цієї особи, а тому місцевим судом підставно прийнято її самостійні вимоги про визнання права власності на це майно.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2010 року в справі за номером 13/70 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко