Постанова № 11114312, 01.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

01.07.10                                                                                           Справа № 11/24-487

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільського міського благодійного фонду (далі ТМБФ) «Скринька Милосердя»від 22.04.2010р.

на рішення           Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010р.

у справі           № 11/24-487

за позовом           Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

до          Комунального підприємства (далі КП) «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», м. Тернопіль

про           зобов’язання вчинити дії

за участю представників:          

від скаржника                    - Луців С.М. - представник;

від позивача                     - Михальчук О.Ю. –головний юрисконсульт юридичного управління;

від відповідача                     - Никитюк Р.І. - представник.

Постанова оформлена і підписана 19.07.2010р.

Представникам учасників судового процесу права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010р. у цій справі, суддя Сидорук А.М., позов задоволено, зобов’язано Комунальне підприємство «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», ідентифікаційний код 02220059, демонтувати самочинно споруджені капличку площею 40 кв. м. та піднавіс площею 103 кв. м. в районі Співочого поля у парку Національного відродження за адресою вул. Вербицького, 18 у м.Тернополі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст. 376 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 22 Закону України «Про прокуратуру», а також зокрема тим, що дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд встановив факт самовільного будівництва каплички площею 40 кв.м. та під навісу площею 103 кв. м. в районі Співочого поля у парку Національного відродження за адресою вул. Вербицького, 18 у м. Тернополі, який перебуває у віданні Комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», підтверджується документами і матеріалами, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТМБФ «Скринька Милосердя»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2010р. у справі № 11/24-487 скасувати повністю і припинити провадження у цій справі, оскільки оскаржене рішення порушує права та охоронювані законом інтереси ТМБФ «Скринька Милосердя»та її засновників –парафіян «Святої Католицької Церкви Непорочного Серця Марії», який є балансоутримувачем спірної культової споруди, а засновники фонду її власниками.

Скаржник вважає, що у цьому випадку мають місце участь у справі неналежного відповідача, незалучення до участі у справі осіб, права та обов’язки яких були предметом судового розгляду, неправильне застосування норм процесуального права, неповне з’ясування обставини справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими. За таких обставин, вважає скаржник, рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2010р. у справі № 11/24-487 є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено законність та забезпечення, зокрема, апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. З урахуванням наведеного ухвалення господарськими судами рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, є підставою для прийняття до розгляду апеляційної скарги такої особи на відповідне рішення (якщо скарга не підлягає поверненню згідно з приписами частини першої статті 97 ГПК) (роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»від 28.03.2002р. № 04-5/366, із змінами і доповненнями).

Відповідно до Протоколу № 2 зборів Тернопільського міського благодійного фонду «Скринька Милосердя»від 04.01.2010р. зборами вирішено прийняти заяву парафіян Святої Католицької Церкви Непорочного Серця Марії у Місці З’яви Матері Божої у Парку Національного відродження біля Співочого поля про передання на баланс та обслуговування Тернопільському міському благодійному фонду «Скринька Милосердя»Каплички Святої Католицької Церкви Непорочного Серця Марії з піднавісом 244 кв. м та Каплички з Розп’яттям Ісуса площею 40 кв. м.

Актом приймання передачі від 04.01.2010р. парафіяни Святої Католицької Церкви Непорочного Серця Марії у Місці З’яви Матері Божої на Співочому полі біля Джерела з однієї сторони передали, а Тернопільський міський благодійний фонд «Скринька Милосердя»в особі керівника Мриглод С.П., який діє на підставі Статуту Фонду, а разом Сторони на виконання Протоколу № 2 зборів Тернопільського міського благодійного фонду «Скринька Милосердя»від 04.01.2010р. прийняли на баланс та обслуговування Капличку Святої Католицької Церкви Непорочного Серця Марії з піднавісом площею 244 кв. м та капличку з Розп’яттям Ісуса площею 40 кв. м.

З врахуванням вищенаведених норм законодавства та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду апеляційну скаргу ТМБФ «Скринька Милосердя», оскільки скаржник вважає, що у цьому випадку оскаржене рішення порушує права та охоронювані законом інтереси (ст.1 ГПК України) ТМБФ «Скринька Милосердя»та її засновників –парафіян «Святої Католицької Церкви Непорочного Серця Марії», який є балансоутримувачем спірної культової споруди, а засновники фонду її власниками.

Позивач та відповідач у справі подали апеляційному господарському суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2010р. у цій справі, залишити без змін, а апеляційну скаргу ТМБФ «Скринька Милосердя»без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до КП «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» про зобов’язання вчинити дії, а саме демонтувати самочинно споруджені капличку площею 40 кв. м та піднавіс площею 103 кв. м в районі Співочого поля у парку Національного відродження за адресою вул. Вербицького, 18 у м. Тернополі.

Відповідач з позовними вимогами погодився повністю, посилаючись на відсутність будь-яких погоджень та дозволів на здійснення будівництва каплички та під навісу на землях рекреаційного призначення в парку «Національного відродження».

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області проведено перевірку (лист від 01.03.2010р. № 01-16/356 (а.с.7-8), в результаті якої встановлено, що біля джерела в районі Співочого поля на території парку Національного відродження по вул. Вербицького, 18 у м. Тернополі самовільно встановлено капличку площею 40 кв. м. та піднавіс площею 103 кв. м. для проведення релігійних обрядів.

Листом від 01.03.2010р. № 325/02-1 (а.с.5) Тернопільська міська санітарно-епідеміологічна станція повідомила Прокуратуру міста Тернополя, що стосовно дотримання вимог санітарного законодавства при встановленні каплички у парку «Національного відродження»спеціалістами міської СЕС будь-які погоджувальні документи на вищевказаний об’єкт не видавались.

Управлінням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Тернопільській області на виконання доручення від 27.02.2010р. № 1924 Прокуратури міста Тернополя було здійснено обстеження (лист № 40-27/1019 від 01.03.2010р., а.с.6) дотримання вимог земельного законодавства при встановленні каплички і піднавісу в районі Співочого поля у парку «Національного відродження»за адресою м. Тернопіль, вул. Вербицького, 18, про що був складений акт (а.с.10), з якого вбачається, що біля джерела в районі Співочого поля на території парку Національного відродження невідомими особами самовільно зайнято земельну ділянку загальною площею 143 кв. м. із земель рекреаційного призначення, на якій встановлено капличку площею 40 кв.м. та піднавіс площею 103 кв.м. для проведення релігійних обрядів. З метою притягнення винних до адміністративної відповідальності, у зв’язку з тим, що особи, які самовільно зайняли земельну ділянку під час перевірки не були встановлені, буде направлено клопотання до Тернопільського міського відділу МВС України у Тернопільській області щодо встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області від 01.03.2010р. № 01-16/356 (а.с.7-8) Інспекцією дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва каплиці у м. Тернополі на території парку «Національного відродження»не видавався. Вказане будівництво проводилось без відповідно погодженої та затвердженої проектної документації.

Як вбачається з листа Тернопільського міського управління Головного управління МНС України в Тернопільській області від 01.03.2010р. № 1778 (а.с.9), 01.03.2010р. представником державного пожежного нагляду м. Тернополя проведеною перевіркою каплички у парку «Національного відродження»в районі Співочого поля встановлено, що влаштування даної споруди проведено без документів дозвільного характеру від органів державного пожежного нагляду. На момент перевірки неможливо було встановити місце перебування відповідальної особи за протипожежний стан каплички у зв’язку з його відсутністю.

Проведеною Прокуратурою міста Тернополя перевіркою за зверненням директора КП «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя»щодо самовільного будівництва каплички поблизу джерела в парку Національного відродження, виявлено порушення вимог законодавства про основи містобудування в діяльності Тернопільської міської ради, внаслідок чого 09.03.2010р. прокурором міста Тернополя внесений припис Тернопільському міському голові про негайне вжиття дієвих заходів щодо вирішення в порядку, передбаченому ст.376 Цивільного кодексу України, питання щодо самовільно збудованих каплички і піднавісу на землях рекреаційного призначення –поблизу джерела в районі Співочого поля на території парку Національного відродження.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про прокуратуру»письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Доказів, які б спростовували факт самочинного будівництва, суду не подано.

Згідно з ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вирішуючи спір у цій справі, місцевий господарський суд з’ясував обставини, що мають значення для справи зокрема, ті факти, що збудовані культова споруда та піднавіс є самочинним будівництвом, а особу (осіб), яка здійснила самочинне будівництво не виявлено (не знайдено).

Проте у цьому випадку суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: ст.376 ЦК України, що підтверджується наступним.

Як вбачається з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області від 01.03.2010р. № 01-16/356 (а.с.7-8), на земельній ділянці розміщена фігура та капличка каркасного типу з металевого профілю та покрита полікарбонатними листами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, у цьому випадку споруди капличка та піднавіс є самочинним будівництвом, оскільки вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

На думку позивача, як органу, який відповідно до п.п.3 п.»б»ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»здійснює державний контроль за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, спірне самочинне будівництво порушує права інших осіб (ч.4 ст.376 ЦК України).

Згідно з ч.1 , ч.2 ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

У цьому випадку позивачем не подано суду доказів взяття на облік спірних споруд органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені; подання оголошення у друкованих засобах масової інформації; передання відповідним рішенням суду спірних споруд у комунальну власність.

З огляду на викладене, у цьому випадку суд першої інстанції помилково зобов’язав особу (відповідача), яка не здійснювала самочинне будівництво спірних споруд і яка не є їх власником чи балансоутримувачем (спірні споруди не є у комунальній власності), знести їх, відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині припинення провадження у справі у зв’язку з непідвідомчістю спору за участю фізичних осіб –парафіян господарському суду, оскільки у цьому випадку мало місце участь у справі неналежного відповідача, а саме: «КП «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», то такі вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядає правильність і законність рішення суду першої інстанції за станом на день прийняття ним рішення, а як вже було зазначено вище, судом першої інстанції на підставі наявних в справі матеріалів було встановлено, що особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво не встановлено, відповідно суд першої інстанції вирішив спір за позовом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, до КП «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», відповідача у справі, як органу, у віданні якого перебуває парк Національного відродження, на території якого було здійснено самочинне будівництво.

Крім того, норми ГПК України в процесі апеляційного провадження (перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку) не передбачають залучення до участі у справі іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача, визначених статтею 24 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010р. у цій справі таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовільнити частково.

2.          Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010р. у справі № 11/24-487 і прийняти нове рішення.

3.          Відмовити у позові.

4.          Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя                     Процик Т.С.

Суддя                     Дубник О.П.

Суддя                     Скрипчук О.С.