Постанова № 11113974, 01.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10 Справа № 12/104

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємця ОСОБА_3 від 23.06.2009р.

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 03.06.2009р.

у справі № 12/104

за позовом Міського комунального підприємства (далі МКП) «Газкомплектприлад», м. Чернівці

до відповідача Підприємця ОСОБА_3, м. Чернівці

про стягнення 38 536,38 грн.

за участю представників:

від позивачаПавлінська Г.П. представник;

від відповідачане зявився.

Постанова оформлена і підписана 16.07.2010 р.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, розяснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2009 р. у справі № 12/104, суддя Бутирський А.А., позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_3 на користь МКП «Газкомплектприлад»38 536,38 грн. боргу, 380,38 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання по договору № 9 на право зведення споруди на території ринку по АДРЕСА_1від 24.05.2006 р. в частині завершення будівництва та здачі в експлуатацію торгового обєкта за актом прийняття обєкта в експлуатацію в термін до 31.08.2006 р. За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за період з вересня 2006 року по березень 2009 року становить 38536,38 грн. боргу, з яких 19 858 грн. плата за послуги по утриманню торгового місця в належному стані, 18 180 грн. плата за затримку звільнення місця від торгового обєкта, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, підприємець ОСОБА_3, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції по справі № 12/104/09 від 03.06.2009 р. та направити на новий розгляд.

Скаржник посилається зокрема на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги те, що позивач на протязі всього періоду (з 01.09.2006 р.) будь-яких претензій до відповідача щодо звільнення місця, яке надане для будівництва торгового обєкта, сплати за це місце грошових сум в касу, а саме по 20 грн. не предявляв, будь-яких актів звірки щодо грошових розрахунків або інших документів про не звільнення місця, яке надано для розміщення торгового обєкта не проводив.

Крім того, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення за відсутності відповідача, чим порушив його право на захист, право надати відповідні письмові докази, право рівності перед законом, право змагальності та право на обґрунтування та подання свого заперечення по суті позову.

Також скаржник зазначає, що, на його думку, позивач, подаючи позовну заяву до суду, не міг надати поштову квитанцію про відправлення відповідачеві копії позовної заяви, так як за вказаною адресою підприємець не проживає більше року.

Позивач МКП «Газкомплектприлад»- подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2009 р. у справі № 12/104 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач у поданих суду апеляційної інстанції запереченнях б/н від 10.01.2010 р. та від 21.05.2010 р. зазначає про те, що позивач всупереч ст. 33 ГПК України не надав суду будь-якого офіційного документу в обґрунтування своїх позовних вимог щодо порушення відповідачем п. 2.2.3. договору № 9 від 24.05.2006 р. та будь-яких письмових доказів про невиконання відповідачем п. 3.2. зазначеного договору. Позивачу, як зазначає скаржник, відомо про наявність у відповідача акта технічної комісії про приймання стаціонарної малої архітектурної форми типу «Павільйон»в експлуатацію.

Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 20.05.2010 р. участь представників сторін обовязковою не визнавалась, у матеріалах справи достатньо відомостей та документів для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

МКП «Газкомплектприлад»звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення з нього 38536,38 грн. боргу, з яких 19 858 грн. плата за послуги ринку, 18 180 грн. плата за затримку звільнення місця від торгового обєкта, та судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2006 р. між МКП «Газкомплектприлад»(Підприємство) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Забудовник) був укладений договір № 9 на право зведення споруди на території ринку по АДРЕСА_1, відповідно до п. 1.1. якого Підприємство надає, а Забудовник отримує право на будівництво торгового обєкта № 320, сектор 2, типу «Павільйон»площею 40 кв. м на території ринку МКП «Газкомплектприлад» по АДРЕСА_1(надалі Договір) (а.с. 7).

Відповідно до п. 2.2. Договору Забудовник (відповідач у справі) зобовязується: розробити та погодити в установленому порядку проектну документацію на будівництво торгового обєкту та отримати дозвіл на будівництво в ДМК (п. 2.2.1.); організувати авторський та технічний нагляд за веденням будівельних робіт (п. 2.2.2.); побудувати та здати торговий обєкт в експлуатацію за актом прийняття обєкта в експлуатацію площею 40 кв. м в строгій відповідності до проекту в термін до 31 VІІІ 2006 року (п. 2.2.3.).

Згідно з п. 2.1.1. Договору Підприємство зобовязується надати Забудовнику місце для спорудження торгового обєкта згідно з планом ринку площею 40 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням комісії, оформленим протоколом № 8 від 24.05.2006 р., земельна ділянка для будівництва торгового обєкта сектор 2, місце № 320, було виділено ОСОБА_3 (а.с. 8,9).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не подано суду належних і допустимих доказів того, що договір № 9 від 24.05.2006 р. визнаний судом недійсним, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, наведений вище договір є правомірним.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Приватний підприємець ОСОБА_3 в порушення умов Договору, а саме п. 2.2.3. не побудував та не здав торговий обєкт в експлуатацію за актом прийняття обєкта в експлуатацію в термін до 31.08.2006 р., що є підставою відповідно до умов вказаного Договору для нарахування йому плати за послуги ринку та плати за затримку звільнення місця від торгового обєкта.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача перед МКП «Газкомплектприлад»за період з 01.09.2006 р. по 27.03.2009 р. (дата звернення з позовом до суду) становить 19858 грн. за послуги по утриманню торгового місця в належному стані та 18180 грн. за затримку звільнення місця, які стягнуті місцевим господарським судом (а.с. 10, а.с. 10 на звороті).

Проте судова колегія частково не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29.12.2005 р. № 1040/23 «Про визначення придатності обєктів торгівлі та сфери послуг на ринках і мікроринках до експлуатації»було дозволено адміністраціям ринків та мікроринків для забезпечення надання господарюючим субєктам дозволів на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг, створювати комісії щодо визначення придатності цих обєктів до експлуатації.

Розпорядженням міського голови від 27.12.2005 р. № 509-р «Про створення технічної комісії з прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм»було призначено технічну комісію з прийняття в експлуатацію стаціонарних малих архітектурних форм (надалі МАФ).

Відповідно до Акта технічної комісії про прийняття стаціонарної МАФ в експлуатацію від 10.07.2008 р., складеного технічною комісією, яка призначена розпорядженням міського голови від 27.12.2005 р. № 509-Р, торговий павільйон площею 60 кв. м , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (Шухевича, 8-А), був прийнятий в експлуатацію.

Зазначений вище Акт підписаний головою та членами технічної комісії, склад якої затверджений розпорядженням Чернівецького міського голови від 27.12.2005 р. № 509-р.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалося вище, у відповідності до п. 2.2.3. Договору відповідач взяв на себе зобовязання побудувати та здати торговий обєкт в експлуатацію за актом прийняття обєкта в експлуатацію площею 40 кв. м в термін до 31.08.2006 р.

Згідно з п. 3.2. Договору в разі недотримання Забудовником терміну завершення будівництва та здачі в експлуатацію торгового обєкту на ринку Підприємства згідно п. 2.2.3.цього договору, Забудовник зобовязується з моменту закінчення даного терміну, сплачувати в касу підприємства плату за послугу по утриманню торговельного місця в належному стані згідно займаної площі та діючих тарифів на території ринку Підприємства щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.4. Договору за кожен день затримки звільнення місця на території ринку згідно п. 3.3. цього договору від своїх будівельних матеріалів Забудовник сплачує в касу Підприємства по 20 грн.

Сторони несуть відповідальність за неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України (п. 3.5. Договору).

Відповідно до Акта технічної комісії про прийняття стаціонарної МАФ в експлуатацію від 10.07.2008 р. торговий павільйон площею 60 кв. м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (Шухевича, 8-А), був прийнятий в експлуатацію - 10.07.2008 р.

А відтак, враховуючи умови Договору (п. 2.2.3. Договору) та встановлені судом фактичні обставини справи, позов в частині стягнення плати за послуги ринку за період з 01.09.2006 р. по 09.07.2008 р. в розмірі 13119,76 грн. та плати за затримку звільнення місця від торгового обєкта за вказаний період в розмірі 12960 грн. підлягає задоволенню.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково, а судові витрати покладенню на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Скасувати частково рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2009 р. у справі № 12/104.

3.Відмовити у позові в частині стягнення боргу у сумі 11958,24 грн. (6738,24 грн. плати за послуги ринку та 5220 грн. плати за затримку звільнення місця від торгового обєкта), витрат по сплаті державного мита в розмірі 119,59 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 37,10 грн.

4.В решті рішення залишити без змін.

5.Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку на суму 130,40 грн. покласти на скаржника.

6.Стягнути з МКП «Газкомплектприлад»(ідентифікаційний код 14268108, м. Чернівці, вул. Шухевича, 8а) на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) 59,79 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

7.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.