Постанова № 11113174, 06.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

06.07.10 Справа № 12/88

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 31.01.2010 р. без номера

на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.01.2010 р.

у справі № 12/88

за позовом ОСОБА_2, м.Рівне

до Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, смт.Гоща Гощанського р-ну Рівненської обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного реєстратора Гощанської райдержадміністрації Рівненської області, смт.Гоща Гощанського р-ну Рівненської обл.

про стягнення 713 875, 4 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.12, Том 2)

За участю представників:

від позивача ОСОБА_3 (адвокат, довіреність від 28.04.2009 р. за № 1571 в матеріалах справи, а.с.242, Том 2);

від відповідача Буковський В.М. (юрисконсульт, довіреність від 01.06.2010 р. вих. № 01-06/2010 в матеріалах справи);

від третьої особи не з»явився

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р., 27.04.2010 р., 25.05.2010 р.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.01.2010 р. у справі № 12/88 (суддя Крейбух О.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю за недоведеністю (а.с.245-249, Том 2).

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що до його виходу з товариства статутний фонд Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” становив 13871 грн., а його частка у статутному фонді даного товариства - 13, 06 %, яка еквівалентна 338, 5 грн., розмір статутного фонду ніким не оспорювався, не змінювався; довідкою від 22.10.1997 р., підписаною директором з економічних питань відповідача, підтверджено факт внесення позивачем суми внеску до статутного капіталу Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”; експертиза не дала відповіді щодо виготовлення довідки від 22.10.1997 р.; господарський суд упереджено віднісся до наданих позивачем доказів при винесенні рішення (щодо печатки ТзОВ); суд першої інстанції не розглянув усного клопотання про проведення аудиторської перевірки й отримання висновку щодо формування статутного фонду.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. з метою правильного вирішення господарського спору за клопотанням позивача залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на його стороні Державного реєстратора Гощанської райдержадміністрації Рівненської області. Заперечення відповідача проти задоволення даного клопотання, так як, на його думку, залучення до участі в справі не дасть ніякого результату для вирішення даного спору по суті, бо згідно з представленим ним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” серед учасників товариства ОСОБА_2 не значиться, колегією суддів відхилені, оскільки поданий відповідачем у судовому засіданні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” виготовлений станом на 13.04.2010 р., тобто після подачі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 про вихід з товариства (09.01.2007 р.).

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. в порядку ст.38 ГПК України третьою особою в справі був представлений оригінал реєстраційної справи Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” для огляду та ретельного вивчення, з матеріалів якої зняті копії деяких доказів, які мають суттєве значення при вирішенні даного спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.4.3 угоди про створення та діяльність Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, затвердженої рішенням зборів учасників товариства від 30.03.1994 р., протокол № 1 (далі - угода) (а.с.27-32, Том 2), статутний фонд товариства утворюється за рахунок наступних внесків учасників:

- фірми «PST INVEST»- 100000 доларів США;

- фірми «Канцер» - 5370 доларів США;

- громадянки України ОСОБА_6 2000 доларів США;

- громадянина України ОСОБА_7 2670 доларів США.

Пунктом 4.5 угоди передбачено, що після внесення вкладів відповідно до п.4.3 угоди частки учасників будуть становити:

- фірма «PST INVEST»- 51 %;

- фірма «Канцер» - 26, 12 %;

- громадянка України ОСОБА_6 9, 8 %;

- громадянин України ОСОБА_7 13, 08 %.

Згідно з п.3 статуту Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.03.1994 р., протокол № 1, зареєстрованого розпорядженням голови Рівненської міської адміністрації (управи) № 572-р від 13.05.1994 р. (далі - статут) (а.с.39-40, Том 2), який відповідно до його ст.17 є невід»ємним додатком до угоди та вступає в силу одночасно з останньою, котра згідно з її ст.11 вступає в силу з моменту її підписання всіма учасниками, тобто 30.03.1994 р., учасниками Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” є:

- фірма «Канцер» (м.Рівне);

- фірма «PST INVEST»(м.Острава, Чехія);

- громадянка України ОСОБА_6 (м.Рівне);

- громадянин України ОСОБА_7 (м.Рівне).

Як вбачається з оригіналу рішення загальних зборів учасників фірми «Канцер», оформленого протоколом № 2 від 10.06.1996 р., копія якого знята судом апеляційної інстанції з матеріалів реєстраційної справи Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” та долучена до матеріалів справи Господарського суду Рівненської області № 12/88, на загальних зборах прийнято рішення про виведення з числа учасників Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” фірму «Канцер»і уступку частки фірми «Канцер»в статутному фонді Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у рівних долях.

Більше того, у матеріалах справи міститься рішення загальних зборів учасників Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, оформлене протоколом № 2 від 19.06.1996 р. (а.с.83, Том 2), згідно з яким на загальних зборах прийнято рішення, зокрема, про виведення з числа учасників товариства фірму «Канцер»(п.1), введення в число засновників громадян України ОСОБА_5 і ОСОБА_8 (п.2), внесення змін і доповнень до угоди та статуту (п.3).

Так, 04.07.1996 р. зареєстровані розпорядженням Рівненського міськвиконкому № 917 р. зміни та доповнення до угоди (а.с.37-38, Том 2) та статуту (а.с.53-54, Том 2), згідно з якими учасниками Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, зокрема, стали ОСОБА_2 з часткою 13, 06 % статутному капіталі та ОСОБА_8 з часткою 13, 06 % статутному капіталі.

09.01.2007 р. ОСОБА_2 повідомив Спільне українсько-чеське підприємство ТзОВ “РSТ Україна” про вихід з товариства та виплату йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі, в грошовому еквіваленті, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою за № 37 (а.с.23, Том 1).

Дванадцятимісячний строк з дня виходу ОСОБА_2 з товариства, протягом якого повинна бути проведена виплата вартості частини майна товариства, пропорційна частці у статутному капіталі товариства, сплив ще 09.01.2008 р., а кошти, належні до виплати, ОСОБА_2 так і не отримав, а тому 14.07.2008 р. останній звернувся з позовом до господарського суду про виплату вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі товариства, яка в порушення вимог ст.54 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 1576-ХП з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 1576-ХП) не проведена.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи Господарського суду Рівненської області № 12/88 та реєстраційної справи Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Рівненської області від 12.01.2010 р. у справі № 12/88 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 713875, 4 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі та судові витрати.

При цьому колегія виходила з наступного.

Учасник ТзОВ вправі в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у звязку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід (п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", яка прийнята з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, формування єдиної судової практики у цій сфері). Хоча така згода не потрібна, проте вона була надана на загальних зборах учасників Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” 30.04.2007 р. (протокол № 30-04/2007, а.с.116-120, Том 1).

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов”язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу.

Відповідно до ст.54 Закону № 1576-ХП при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства (абз.6 п.3.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" з наступними змінами та доповненнями).

Заперечення товариства проти позову грунтуються виключно на тому, що ОСОБА_5 не подано документального підтвердження внесення ним вкладу до статутного капіталу Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”. Проте такі покликання не відповідають дійсності та суперечать вимогам закону.

Згідно з ч.ч.1, 4 Закону № 1576-XII учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Таким чином, відступається тільки сплачена частка в статутному капіталі товариства.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в т.ч. реєстраційної справи Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, в липні 1995 року фірмою «Канцер»було внесено вклад у статутний фонд відповідача товарно-матеріальними цінностями на суму 5370 доларів США, що і визнано самим товариством у його відзиві на позовну заяву (п.7, а.с.69, Том 2).

Як зазначалося вище, 10.06.1996 р. фірма «Канцер»прийняла рішення про уступку її частки в розмірі 26, 12 % в статутному фонді Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у рівних долях, а 19.06.1996 р. на загальних зборах Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” прийняті рішення про виведення з числа учасників товариства фірму «Канцер», введення в число засновників громадян України ОСОБА_5 і ОСОБА_8, внесення змін і доповнень до угоди та статуту, які проведені 04.07.1996 р. Відповідачем не представлено доказів повернення фірмі «Канцер»її частки в статутному капіталі товариства відповідно до ст.33 ГПК України через їх відсутність.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.52 Закону № 1576-ХП до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталуне менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

У матеріалах справи відсутні докази зменшення розміру статутного фонду Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” та реєстрації відповідних змін до статуту товариства у встановленому порядку, що і не спростовано відповідачем документально згідно з ст.33 ГПК України.

Як вбачається з висновку про вартість майна Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” від 09.01.2007 р., складеним на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.09.2008 р. у справі № 12/88 ЗАТ фірмою «Техносервіс», що діє на підставі сертифіката суб»єкта оціночної діяльності ФДМ України від 24.03.2006 р. № 4701/06 (а.с.161, Том 1), ринкова вартість майна товариства становить 5466121 грн. без ПДВ (Том 3).

Таким чином, розмір частки ОСОБА_2 в грошовому еквіваленті становить 713875, 4 грн. (5466121 грн. х 13, 06 %).

Отже, позовна вимога про стягнення 713 875, 4 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі є підставною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У матеріалах справи знаходяться докази оплати послуг адвоката в сумі 20 000 грн. на момент розгляду справи (угода про надання юридичної допомоги від 17.06.2008 р. й додаток № 1 до неї - а.с.13-14, Том 2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 614 від 05.06.2008 р. а.с.20 А, Том 2, квитанція до прибуткового касового ордера від 17.06.2008 р. про сплату адвокатських послуг в сумі 20000 грн. - а.с.20, Том 2), що є підставою для їх відшкодування, а згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, зокрема, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

На думку колегії суддів, розмір витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката, не є неспіврозмірним з ціною позову, тобто явно завищеним. Такий підхід передусім передбачений ст.22 ГПК України, де зазначається, що сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Таким чином, в сучасній практиці суди керуються принципом розумності, який є оціночним поняттям.

На відміну від ЦПК УРСР (ст.77 5 % від задоволеної частини позовної вимоги), який втратив чинність у зв”язку зі вступом у дію з 01.01.2004 р. ЦПК України, на сьогоднішній день у жодному чинному процесуальному законі (ГПК України, КАС України, ЦПК України), що відповідно не дозволяє застосувати аналогію закону, не визначений чітко граничний розмір витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.01.2010 р. у справі № 12/88 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Стягнути з Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” (ідентифікаційний код 21095660) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 713 875, 4 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Стягнути з Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна” (ідентифікаційний код 21095660) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 7138, 75 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 9000 грн. за проведення оцінки майна Спільного українсько-чеського підприємства ТзОВ “РSТ Україна”, призначеної ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.09.2008 р., 20000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3569, 37 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Достягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31116095700002; банк отримувача УДК в Рівненській області; МФО 833017) 3592, 96 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

Витрати за проведення судово-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.05.2009 р., в сумі 2103, 2 грн. залишити за Спільним українсько-чеським підприємством ТзОВ “РSТ Україна”.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин