Постанова № 11113073, 05.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

05.07.10                                                                                           Справа № 9/38

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Мурської Х.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) –Габор О.М.

від відповідача - не з’явився

Розглядається апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», вих.№3296 від 03.06.2010 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2010 року (підписане 25.05.2010 року), суддя Бобрик Г.Й.

по справі № 9/38,

за позовом Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м.Ужгород-Оноківці

до відповідача Дочірнього підприємства «Житловий комплекс №1», м.Ужгород

про стягнення 34600,97 грн.

в с т а н о в и в :

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалась заява про уточнення та зміну розміру позовних вимог (від 17.05.2010 року за вих.№6-5-128, арк. справи 34), згідно якої останній просив стягнути з відповідача 33439,45 грн. –заборгованості за спожиту електричну енергію, 942,57 грн. –інфляційних, 218,95 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.05.2010 року по справі №9/38 позов ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»задоволено частково, стягнено з ДП «Житловий комплекс №1»на користь ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»- 33439,45 грн. –заборгованості за спожиту активну електроенергію. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію, підтверджена матеріалами справи, підставна та враховуючи положення ст.ст.193, 526, 629 ЦК України підлягає задоволенню. Поряд з цим, судом відмовлено у стягненні 942,57 грн. –інфляційних втрат та 218,95 грн. –3% річних, через необґрунтованість позивачем даної вимоги в позовній заяві та не подачу доказів, що дають право на стягнення інфляційних та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2010 року по справі №9/38 скасувати в частині відмови у задоволенні позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що право на нарахування інфляційних та 3% річних передбачено ст.625 ЦК України, а до заяви про уточнення та зміну розміру позовних вимог від 17.05.2010 року вих.№6-5-128 додано обґрунтований розрахунок інфляційних та 3% річних. А відтак, на думку скаржника, судом безпідставно відмовлено у позові в цій частині.

Розпорядженням першого заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року склад судової колегії змінено.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

07.12.2001 року між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” в особі Ужгородського МРЕМ (в тексті договору –енергопостачальна організація) та Дочірнє підприємство "Житловий комплекс № 1" (в тексті договору –споживач) укладено договір № 1644 на користування електричною енергією на класі напруги 0,4 кВ (для непромислових споживачів), згідно умов якого, позивач зобов’язався постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а відповідач зобов’язався оплачувати спожиту електричну енергію, а також здійснювати інші передбачені договором платежі.

Згідно із п.6 договору плата платіжних документів за спожиту електроенергію здійснюється відповідачем самостійно в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі (рахунку), відповідно до порядку розрахунків (додаток № 4).

Проте, відповідач в порушення умов договору та Правил користування електричною енергією, протягом періоду з листопада 2009 року по лютий 2010 р. рахунки надані позивачем не сплачував.

З урахуванням заяви про уточнення та зміну розміру позовних вимог (від 17.05.2010 року за вих.№6-5-128, арк. справи 34), заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 439,45 грн., яка, як зазначено у рішенні суду першої інстанції визнана відповідачем у судовому засіданні.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 33439,45 грн. –заборгованості за спожиту електричну енергію є підставним та обґрунтованим. Слід зазначити, що позивач рішення суду в цій частині не оскаржує.

Щодо відмови суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних та 3% річних через необґрунтованість позивачем даної вимоги в позовній заяві та не подачу доказів, що дають право на стягнення інфляційних та 3% річних, з якими не погоджується позивач (скаржник), колегією суддів відзначено наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено відповідачем, протягом періоду з листопада 2009 року по лютий 2010 р. останнім оплата за поставлену позивачем електричну енергію не здійснювалась, тобто мала місце заборгованість в сумі 33439,45 грн.

В заяві про уточнення та зміну розміру позовних вимог від 17.05.2010 року вих.№6-5-128 (арк. справи 34) позивач просить про стягнення з відповідача 942,57 грн. –інфляційних, 218,95 грн. –3% річних та додає до вказаної заяви уточнений розрахунок інфляційних та 3% річних (арк. справи 36), в якому вказані суми заборгованості за відповідний період, величини індексу інфляції, кількість днів прострочення та виведено суму інфляційних та 3% річних про стягнення яких просить позивач.

З огляду на наведене, посилання суду першої інстанції на необґрунтування позивачем даної вимоги та неподання доказів, що дають право на стягнення інфляційних та 3% річних є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Таким чином, рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2010 року по справі №9/38 слід скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 942,57 грн. –інфляційних та 218,95 грн. –3% річних.

В зв’язку із скасуванням рішення частково, апеляційний господарський суд, враховуючи ст.ст.44, 49 ГПК України, проводить новий розподіл судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 346 грн. –в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. –в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.103,104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.05.2010 року по справі №9/38 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 942,57 грн. –інфляційних, 218,95 грн. –3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житловий комплекс № 1" (м. Ужгород, вул. Загорська, 26, код ЄДРПОУ 31624623) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 942,57 грн. –інфляційних, 218,95 грн. –3% річних, 346 грн. –в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. –в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житловий комплекс № 1" (м. Ужгород, вул. Загорська, 26, код ЄДРПОУ 31624623) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" –51 грн. витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Мурська Х.В.

Юрченко Я.О.