Постанова № 11112962, 05.07.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

05.07.10                                                                                           Справа № 16/13-230

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Ковалишин Ю.

За участю представників сторін:

Від апелянта- не з»явився

Від позивача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу СТзОВ»Дністер»

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 26.04.10

за заявою СТзОВ»Дністер»про визнання наказу господарського суду Тернопільської області від 03.04.10 таким, що не підлягає виконанню

у справі № 16/13-230

за позовом - ТзОВ»Тридента Агро»

до відповідача - СТзОВ»Дністер»

про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від

26.04.10 у справі № 16/13-230, в задоволенні заяви

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

“Дністер” про визнання наказу господарського суду Тернопільської

області від 03 квітня 2009 року по справі № 16/13-230 таким, що

не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою суду, відповідач подав

апеляційну скаргу з проханням скасувати її з підстав порушення

норм процесуального права, не повного з»ясування обставин справи.

Апелянт зазначає, що 27.04.2009 року Львівським апеляційним

господарським судом було прийнято до свого провадження апеляційну

скаргу Заявника на рішення господарського суду Тернопільської

області від 19.03. 2009 року по справі №16/13-230. Стверджує, що

рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2009

року на момент видачі наказу на примусове виконання не набуло

чинності, а відтак наказ був виданий помилково. Рішення за

результатами розгляду апеляційної скарги було прийнято апеляційним

судом лише 23.11.2009 року, а тому наказ про примусове виконання

рішення суду мав би бути виданий лише після набрання рішенням суду

апеляційної інстанції законної сили. Крім того, в обґрунтування

своїх доводів заявник посилається на ст.117 ГПК України, якою

визначений перелік підстав для визнання наказу таким, що не

підлягає виконанню.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти

доводів апелянта, просив ухвалу суду залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.03.2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дністер»22560 грн. основного боргу, 489 грн. 52 коп. –пені, 61 грн. 05 коп. –3% річних, 3384 грн. –штрафу, 2250 грн. –адвокатських послуг, 270 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат. Рішення по справі № 16/13-230 підписано суддею 23.03.2009 р.

У відповідності до ч. 3 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

З врахуванням ч. 3 ст. 85 та з дотриманням ч. 1 ст. 116 ГПК України, 03 квітня 2009 р. господарським судом Тернопільської області видано наказ по даній справі.

Як встановлено судом, Заявник –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Дністер” звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Тернопільської області від 19 березня 2009 року по справі № 16/13-230 лише 14 квітня 2009 року (що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Тернопільської області на вказаній апеляційній скарзі за № 6262 від 14.04.2009 року). Відтак, наказ № 16/13-230 від 03 квітня 2009 р. господарським судом Тернопільської області видано з дотриманням вимог ч. 3 ст. 85 та ч. 1 ст. 116 ГПК України.

Щодо тверджень апелянта про те, що Заявник повернув позивачу товар на загальну суму 18048 грн., що підтверджується видатковою накладною №ДН-00000001 від 17.03.2009 року, а решту частину товару оплатив грошима відповідно до платіжного доручення № 53 від 21.09.2009 року на суму 4512 грн., тобто на момент набрання чинності рішенням суду обов’язок боржника був відсутній повністю, у зв’язку з його припиненням, то такі твердження, апелянт в силу ст.ст. 33,34 ГПК України, не підтвердив належними доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 117 ГПК України господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Як визначається в ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

У відповідності до п. 3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 04-5/365 від 28.03.2002 року частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведений перелік є вичерпним. Однак, апелянтом не підтверджено наявності підстав для визнання наказу господарського суду Тернопільської області від 03 квітня 2009 року по справі № 16/13-230 таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 26.04.10 у справі № 16/13-230 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк