Рішення № 11112364, 02.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2010 р. Справа № 63/224-10

вх. № 6660/4-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., довіреність від 21.05.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 45721,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 45721,16 грн. заборгованості, з яких: 12782,48 грн. лізингові платежі, 24453,68 грн. лізингові платежі в частині комісії, 3056,99 грн. інфляційні, 715,15 грн. 3% річних, 4592,86 грн. пеня, 120,00 грн. спеціальні лізингові платежі, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов2язань по договору № LА08000293 від 23.06.2008 року. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 610-612, 625, 651, 806-809 ЦК України, ст.ст. 235-237 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

02.09.2010 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № LА08000293, відповідно умов якого позивач зобов'язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов укладеного договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Виконуючи свої зобов'язання за договором лізингу, позивач, відповідно до встановленої відповідачем специфікації, придбав у АТ "Українська автомобільна корпорація" "Автосервісний філіал "ТДЦ "Авто" ВАТ "Харків-Авто" згідно договору поставки від 24.06.2008 року № НОМЕР_4 транспортний засіб JAC HFC1020KR тип кузова бортовий с тентом, об'єм двигуна 2540 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, колір білий, шини 7.50 R 16.

На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо передачі майна між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання - передачі предмета лізингу від 10.07.2008 року, згідно до якого відповідач прийняв в лізинг від позивача транспортний засіб: JAC HFC1020KR тип кузова бортовий с тентом, об'єм двигуна 2540 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, колір білий, шини 7.50 R 16. Зауважень до якості предмету лізингу з боку відповідача не було, що свідчить про отримання відповідачем товару належної якості.

Відповідно до п. 8.2 додатку № 2 до договору фінансового лізингу, лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується сплачувати позивачеві лізингові платежі згідно договору, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі та виставленому рахунку. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 67701,00 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізингу № LА08000293 від 23.06.2008 року.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобовязався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 6770,10 грн.

Перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 24.06.2008 року у сумі 6770,10 грн., що підтверджується випискою банку від 24.06.2008 року.

Відповідно до пункту 3.4 договору та додатку № 4 до договору фінансового лізингу № LА08000293 від 23.06.2008 року сторони погодили щомісячні лізингові платежі у розмірі 1015,51 грн., в т.ч. відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 1015,51 грн. та комісія у сумі 1660,70 грн.

Виходячи із зазначених пунктів договору позивачем в період з 31.07.2008 року по 25.03.2010 року були виставлені відповідачеві рахунки на відшкодування вартості предмету лізингу на загальну суму 21325,71 грн. (без урахування першого лізингового платежу).

Відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 16221,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, у відповідача, станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (23.07.2010 року) утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 12782,48 грн.

Враховуючи те, що всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не виконував зобов'язання зі сплати лізингових платежів і мав заборгованість, 03 березня 2010 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу з вимогою про сплату суми лізингових платежів і повернення предмету лізингу.

Відповідач предмет лізингу повернув 03 березня 2010 року, що підтверджується актом повернення предмету лізингу.

В п. 5 Акту повернення предмету лізингу сторони визнали, що лізинг транспортного засобу припиняється з моменту підписання Акту.

В п. 6 Акту повернення предмету лізингу від 03.03.2010 року сторони узгодили, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного місяця та обов'язковий до сплати лізингоодержувачем.

За період 31.07.2008 року по 25.03.2010 року позивачем були виставлені відповідачеві рахунки на оплату щомісячних лізингових платежів в частині комісії на загальну суму 37379,08 грн., з урахуванням вимог п. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач сплатив лізингових платежів в частині сплати комісії на суму 12925,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (23.07.2010 року) у відповідача утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині сплати комісії, яка становить 24453,68 грн.

Всього заборгованість відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу № LА08000293 від 23.06.2008 року (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та в частині комісії) складає 37236,16 грн.

Документів, які б спростували наявність вказаної заборгованості, відповідачем не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок лізингоотримувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ЗАТ “Єврофінанс” про стягнення ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та комісії) у сумі 37236,16 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4592,86 грн. пені за неповну та не своєчасну оплату лізингових платежів.

У відповідності до п. 8.8 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу № LА08000293 від 23.06.2008 року, у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобовязання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та арифметично обчислена вірно, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 4592,86 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 715,15 грн. та інфляційних у сумі 3056,99 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача спеціальні лізингові платежі в сумі 120,00 грн., а саме: витрати що були понесені позивачем на діагностику предмету лізингу для проходження державного технічного огляду на підставі рахунку-фактури № СФ-0006523 від 25.08.2009 року.

Відповідно до п. 7.2 додатку № 2 до договору, відповідач самостійно несе всі витрати на проведення всього технічного обслуговування предмета лізингу, переданого йому у володіння та користування на умовах договору фінансового лізингу.

Позивач вказує на те, що відповідачу був наданий рахунок-фактура № СФ-0006523 від 25.08.2009 року на оплату послуг діагностики предмета лізингу для Державного технічного огляду у сумі 120,00 грн., який станом на момент звернення позивача з позовом до суду залишається несплаченим.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 120,00 грн., наданням відповідачеві додаткових послуг, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження факту надання таких послуг та (або) понесення витрат на їх надання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вище, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 120,00 грн. вартості спеціальних лізингових платежів.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 22, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.1, 2, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_5 в АКБ "Меркурій", МФО 351663, код НОМЕР_3) на користь Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корпус 20, офіс 315, код ЄДРПОУ 30726921, п/р № 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005) - 12782,48 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 24453,68 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 4592,86 грн. пені, 3056,99 грн. інфляційних, 715,15 грн. трьох відсотків річних, 456,01 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 вересня 2010 року