Рішення № 11112361, 02.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2010 р. Справа № 60/171-10

вх. № 5573/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Електрокомплект", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 25860,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Електрокомплект" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" про стягнення боргу у розмірі 25860,30 грн., який виник внаслідок часткової сплати відповідачем товару, отриманого за накладними на відвантаження №№ РН ХА-0000456, РН ХА-0000457, РН ХА-0000474 від 12.05.2009 р. та №№ РН ХА-0000823, РН ХА-0000824 від 17.07.2009 р.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд з метою забезпечення позову для унеможливлення уникнення відповідальності відповідача, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку відповідача - оскільки відповідач тривалий час ухиляється від оплати заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09 серпня 2010 року о 10:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2010 року в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено, розгляд справи було відкладено на 20 серпня 2010 року о 14:30.

Позивач надав 20 серпня 2010 року до початку розгляду справи по суті уточнення до позовної заяви згідно супровідного листа (вх.16604), відповідно до яких змінив предмет позову та вказує на те, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки №38 від 16.03.2009р.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог та до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Представник відповідача, що був присутній у судовому засіданні 20.08.2010 року визнав позов частково в сумі 20760,79 грн., в іншій частині позов не визнає з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву (вх.17255 від 20.08.2010 р.), а саме посилається на те, що товар на суму 5099,51 грн. не реалізовано відповідачем, що з огляду на п.7.7. Договору свідчить про ненастання строку для сплати за отриманий товар в сумі 5099,51 грн.

Також відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення з графіком сплати: до 30.09.2010р. - 4000,00 грн., до 31.10.2010р. - 4000,00 грн., до 30.11.2010р. - 4000,00 грн., до 31.12.2010р. - 4000,00 грн., до 31.01.2011р. - 4760,79 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2010 року прийнято уточнення до позовної заяви до розгляду, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення прийнято до розгляду, клопотання сторін про продовження строку вирішення спору задоволено, продовжено строк вирішення спору до 05 вересня 2010 року, розгляд справи №60/171-10 відкладено на "02" вересня 2010 р. о 09:30.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надійшла заява (в порядку зменшення позовних вимог і надання пояснень по суті справи), відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог до 20760,79 грн. у зв`язку з тим, що станом на 01.09.2010р. товар на суму 5099,51 грн. залишився нереалізованим.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що зменшення розміру позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих зменшень.

Крім того, позивач у вищезазначеній заяві заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у зв`язку з неможливістю його прибуття до м. Харкова через участь у судовому засіданні 02 вересня 2010 року у м. Києві.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Також, у вищезазначеній заяві позивач заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення, у зв`язку з тривалим часом очікування оплати від відповідача за реалізований товар (близько року).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 16 березня 2009 року було укладено договір №38.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Постачальник (позивач) зобов`язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця (відповідача), а відповідач зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно п.2.8. Договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив товар відповідачу на загальну суму 34558,67 грн., що підтверджується накладною на відвантаження №ХА-0000456 від 12.05.2009р., №ХА-0000457 від 12.05.2009р., №ХА-0000474 від 12.05.2009р., №ХА-0000823 від 17.07.2009р. та №ХА-0000824 від 17.07.2009р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та довіреностями №635 від 08.05.2009р. та №1099 від 16.07.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.7.7. Договору відповідач сплачує позивачу вартість наданого за цим договором товару, після реалізації товару іншим особам через оптово - роздрібну торгівельну мережу відповідача. Відповідач два рази в місяць перераховує позивачу кошти у розмірі загальної вартості товару, реалізованих у відповідному періоді. Фактом оплати вважається зарахування коштів на поточний рахунок Продавця. Кошти, отримані від відповідача зараховуються позивачем у погашення заборгованості, що виникла хронологічно раніше, незалежно від номеру рахунку вказаного відповідачем у платіжному дорученні.

Відповідно до п.7.9. Договору на вимогу позивача або з власної ініціативи відповідач готує акти звірки взаєморозрахунків, звіти про надходження і реалізацію товару та направляє їх позивачу. Позивач повинен протягом трьох діб з моменту отримання акту звірки підписати його або заявити письмові мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом трьох діб з моменту отримання акту позивач не передасть чи не надішле відповідачу підписаний примірник, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку позивача.

Позивач у позовній заяві визнає, що відповідачем було частково сплачено отриманий товар в сумі 8068,37 грн., з урахуванням чого станом на момент подачі позову до суду відповідачем залишився несплачений товар на суму 26490,30 грн.

Згідно акту залишків товарів на складах станом на 01.08.2010р. відповідач має товар на складі, отриманий від позивача та нереалізований на суму 5099,51 грн., з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 21390,79 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач визнає суму боргу в сумі 20760,79 грн., суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 20760,79 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення з графіком сплати: до 30.09.2010р. - 4000,00 грн., до 31.10.2010р. - 4000,00 грн., до 30.11.2010р. - 4000,00 грн., до 31.12.2010р. - 4000,00 грн., до 31.01.2011р. - 4760,79 грн.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.»(Справа «Горнсбі проти Греції»(Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

В контексті розгляду даної справи це означає, що пріоритет повинен бути наданий саме виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, у встановленому відповідним законом порядку і строки. І тільки у виняткових випадках, як це і передбачає ст.121 ГПК України, пріоритетною може бути відстрочка або розстрочка виконання рішення. Зі змісту ст.121 ГПК України випливає також, що сама по собі наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку його виконання. Ці обставини повинні мати винятковий характер, суд оцінює докази, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, за правилами ст.43 ГПК України.

В обґрунтування доводів клопотання (вх. № 17255 від 20.08.2010 р.) про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області відповідач вказав на тимчасові фінансові труднощі, викликані падінням попиту на будівельні матеріали.

З матеріалів справи вбачається , що тривалий час відповідач користувався грошовими коштами та не сплачував за поставлений товар позивачу. Вказана обставина впливає на фінансовий стан позивача.

          Інфляційні процеси в економіці держави в даному випадку мають негативні наслідки також для позивача, оскільки відповідачем тривалий час не виконуються свої зобов’язання, і за цей час відбувається певне знецінення грошових коштів. Позивач же не заявляв вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення згідно ст.625 ЦК України.

Відповідач не надав доказів наявності дійсних фінансових труднощів, що може підтверджуватись відповідними звітами про фінансові результати, річними звітами, балансом підприємства.

При таких обставинах суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 207,61 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти зменшення позовних вимог до розгляду та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, к.914, р/р №26003202119001 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, ідентифікаційний код 31799372) на користь Приватного підприємства "Електрокомплект" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2 (БЦ "Алкон"), р/р №26009010559441 у КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, ідентифікаційний код 30783141) заборгованість в сумі 20760,79 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 207,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/171-10 підписано 06 вересня 2010 року.