Рішення № 11112028, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/35606.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Техпроект»

доДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

провизнання недійсною додаткової угоди та зобов’язання виконання обов’язку Суддя Ковтун С.А.

Представники Від позивачаСерединський Г. М. (за дов.) Від відповідачаСобко О.В. (за дов.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроект»з позовом до дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання недійсною додаткову угоду від 01.07.2004 р. про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. та зобов’язання відповідача передати позивачу право користування майном згідно з додатком № 1 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткова угода від 01.07.2004 р. про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. позивачем не укладалася та повноважним представником позивача не підписувалася, про цю додаткову угоду позивач дізнався з листа відповідача, ця угода в графі підпису представника позивача містить факсимільне відтворення підпису за допомогою засобу механічного копіювання, при цьому відсутня письмова згода сторін про застосування таких засобів. Тобто, на думку позивача, оскаржувана додаткова угода суперечить ст. 207 ЦК України і на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною. Оскільки договір № 493 є чинним, яким встановлено обов’язок відповідача передати право користування майном згідно з додатком № 1, і відповідач ухиляється від виконання цього обов’язку, позивача просить зобов’язати відповідача передати позивачу право користування майном, перелік якого наведений в додатку № 1 до договору № 493.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2010 р. порушено провадження у справі у справі №6/356, розгляд останньої призначено на 06.09.2010 р..

27.07.2010 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про призначення, в порядку ст. 65 ГПК України, судової експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 28.07.2010 р. призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

30.08.2010 р. через канцелярію суду надійшов висновок № 6248/10-11 від 05.08.2010 р. судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи № 6/356.

У судовому засіданні 06.09.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на те, що спірна додаткова угода від 01.07.2004 р. підписана представниками сторін та скріплена печатками позивача і відповідача, а твердження позивача, що підпис його представника не є справжнім, є лише припущенням позивача; позивачем при зверненні до суду з позовною заявою пропущено позовну давність; твердження позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав з листа відповідача від 25.06.2010 р. не відповідає дійсності, що підтверджується тим, що позивач з 2004 р. жодного разу не звертався до відповідача з будь-якими пропозиціями щодо здійснення спільної діяльності за договором № 493 від 24.03.2004 р.; таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав в момент укладення спірної додаткової угоди –01.07.2004 р., у зв’язку з чим позовна давність позивачем пропущена.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до п. 1.1 договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем, сторони зобов’язалися об’єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища шляхом: додаткового проектування розробки Вишневського родовища; стабілізації видобутку вуглеводнів на свердловинах №№ 1, 3, 6, 7, 21, 22 Вишневського родовища; капітального ремонту свердловин №№ 1, 3, 6, 7, 21, 22 Вишневського родовища; підготовки та впровадження програм, спрямованих на підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин; буріння, облаштування та експлуатація нових свердловин на Вишневському родовищі відповідно до проекту розробки; видобутку та реалізації видобутих вуглеводнів; отримання прибутку в інтересах сторін.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Частиною 1 ст. 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Пунктом 3.2 договору № 493 встановлено, що вкладом відповідача у спільну діяльність є право користування майном, згідно з додатком № 1 до даного договору, оцінка якого проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В пп. 5.3.1 п. 5.3 договору № 493 відповідач для досягнення мети, визначеної у ст. 1 цього договору, зобов’язався надати у якості вкладу у спільну діяльність право користування майном згідно з додатком № 1 до даного договору.

В додатку № 1 до договору № 493 сторони визначили перелік основних засобів, на які відповідач повинен передати право користування.

Згідно з п. 4.3 договору від 24.03.2004 р. ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює позивач як оператор.

Основні обов’язки та компетенція позивача визначені сторонами в п. п. 4.9 - 4.11, 4.13, 5.2 договору №493 від 24.03.2004 р.

15.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом №15/06-2, в якому просив відповідача протягом 7 днів передати позивачу як вклад в спільну діяльність право користування майном, перелік якого наведено в додатку № 1 до договору № 493.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач в своєму листі № 20/1-01/1-3979 від 25.06.2010 р. повідомив позивача, що 01.07.2004 р. сторонами спільної діяльності була укладена угода про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р., якою вказаний договір припиняється з дати укладення угоди, у зв’язку з чим усі зобов’язання сторін за договором № 493 від 24.03.2004 р. припинилася 01.07.2004 р., та відповідач не має правових підстав для передачі позивачу права користування майном, визначеним в додатку № 1 до договору № 493.

Відповідно до змісту угоди від 01.07.2004 р. про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р., сторони домовились, що з дати укладання цієї угоди дія договору № 493 від 24.03.2004 р. припиняється.

У висновку № 6248/10-11 судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи № 6/356, складеному 05.08.2010 р., вказано, що в угоді від 01.07.2004 р. про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. підпис від імені представника товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Техпроект», який міститься у графі «СТОРОНА-1», нанесений рельєфним кліше підпису –факсиміле.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний) правочин. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки в договорі № 493 сторони не передбачили можливість використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису, то угода від 01.07.2004 р. про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. була укладена з порушенням норм Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В ст. 20 ГК України вказано, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

З огляду на те, що договір № 493 від 24.03.2004 р. не припинив свою дію, цим договором передбачено обов’язок відповідача передати право користування майном згідно з додатком № 1 до договору № 493, відповідач ухиляється від виконання цього обов’язку, то позовна вимога позивача про зобов’язання відповідача передати позивачу право користування майном, перелік якого наведений в додатку № 1 до договору № 493, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, виходячи з того, що перебіг позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України розпочинається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а як вбачається з матеріалів справи, про укладення угоди від 01.07.2004 р. позивач довідався з листа відповідача від 25.06.2010 р..

Та обставина, що позивач не звертався письмово до відповідача з вимогою передати майно за договором № 493, не може бути підставою для твердження про те, що позивачу було відомо про угоду від 01.07.2004 р. раніше, ніж про це йому повідомив відповідач, адже звернення з вимогою є правом позивача і саме позивач визначає час звернення з такою вимогою.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 01.07.2004 р. про зупинення дії договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р..

Зобов’язати дочірню компанію «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) передати товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі «Техпроект»(62300, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код 31154312) право користування майном згідно з додатком № 1 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. за актом приймання-передачі.

Стягнути з дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі «Техпроект»(62300, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код 31154312) 170 (сто сімдесят) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяС.А. Ковтун Рішення підписано 09.09.2010 р..