Рішення № 11112008, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/33607.09.10 За позовомвідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

дожитлово-будівельного кооперативу «Нейрон»

простягнення 29491,09 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Омельченко А. А. (довіреність №172 від 01.07.2010 року); Юраков Є.Ю. (довіреність №175 від 01.07.2010 року) від відповідача:голова правління Тимошенко М.Ф. (виписка з протоколу №3 від 23.03.2008 року); представник Овчіннікова О.П.(довіреність від 10.08.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Нейрон»заборгованості за договором №01145/4-06 від 17.02.1993 року на суму 29 491,09 грн. (у тому числі 25888,26 грн. основного боргу; 3087,85 грн. інфляційних втрат та 514,98 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому питну воду та приймання стічних вод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року порушено провадження у справі №23/336 та призначено її розгляд на 29.06.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, щодо боргу, який утворився до березня 2007 року просив застосувати правові наслідки спливу строку позовної давності.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №01145/4-06 від 17.02.1993 року про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до пункту 1.1 договору №01145/4-06 від 17.02.1993 року, Позивач зобов’язався забезпечувати постачання питної води,приймати каналізаційні стоки через приєднані мережі, а Відповідач –здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором. Відповідно до пункту 3.1 договору №01145/4-06 від 17.02.1993 року кількість води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками Позивача та Відповідача.

Відповідно до пункту 3.5 договору №01145/4-06 від 17.02.1993 року Відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту Відповідача, шляхом зняття з його рахунку сум, зазначених Позивачем у платіжній вимозі.

Позивачем, зокрема заявлено вимогу про стягнення 10488,52 грн. заборгованості, яка виникла до березня 2007 року.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує щодо стягнення заборгованості у розмірі 10488,52 грн., яка виникла до березня 2007 року зазначаючи, що Позивачем безпідставно не враховано, що поточними платежами заборгованість за попередній період було погашено.

Оскільки, Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт надання послуг на суму 10488,52 грн., суд відмовляє у цій частині позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у період з березня 2007 року по лютий 2010 року Відповідачу було надано послуг на суму 189640,15 гривень. Відповідач несвоєчасно розраховувався за надані послуги та допустив виникнення заборгованості у розмірі 15399,74 гривень.

Відповідач заперечує щодо виникнення поточної заборгованості по розрахунках з Позивачем та зазначає, що навпаки у певні періоди утворювалась переплата по поточним розрахункам.

Пунктом 3.8 договору №01145/4-06 від 17.02.1993 року передбачено, що при обґрунтованості претензій надлишки сум, одержані Позивачем, можуть бути зараховані на погашення наступних рахунків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду жодних доказів направлень на адресу Позивача претензій щодо зарахувань поточних переплат у погашення наступних рахунків, не надано копій платіжних доручень, які б підтверджували своєчасне та у повному обсязі здійснення оплат за надані послуги.

Таким чином, доводи Відповідача є необґрунтованими та відхиляються судом.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково у розмірі 15399,74 гривень.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив що до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Нейрон»(04086, м. Київ, вул. Ольжича, 18, 18А; ідентифікаційний код 22884821) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 15399,74 грн. (п'ятнадцять тисяч триста дев’яносто дев’ять гривень 74 копійки) основного боргу; 514,98 грн. (п’ятсот чотирнадцять гривень 98 копійок) трьох процентів річних; 3087,85 грн. (три тисячі вісімдесят сім гривень 85 копійок) інфляційних втрат; 190,02 грн. (сто дев’яносто гривень 02 копійки) державного мита та 152,06 грн. (сто п’ятдесят дві гривні 06 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 08.09.2010 року.