Постанова № 11111419, 02.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2010 р.Справа №2а-4117/10/8/0170 (11:34год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в КРиму

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення

за участю представників:

від позивача: Бєлоусов Станіслав Володимирович, довіреність б/н від 12.04.2010р.; Алієв Валерій Валерійович, довіреність №89 від 15.07.2010р.

від відповідача: Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0 від 19.01.2010р.

Сутність спору: Позивач Державне підприємство Будівельного управління ГУ МВС України в Криму звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002611502/0 від 04.03.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать чинному законодавству України. При цьому вказує, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.05.2006р. за заявою ДПІ у м.Сімферополі було порушено провадження у справі про банкрутство ДП БУ ГУ МВС України в Криму і ухвалою Господарського суду АРК від 03.07.2006р. були визнані вимоги ініціюючого кредитора (ДПІ), а ухвалою Господарського суду АРК від 19.10.2006р. затверджено реєстр вимог кредиторів у справі, що, на думку позивача, дозволяло відповідачу подати свої вимоги за період до порушення справи про банкрутство, але такі вимоги не були ним подані.

Крім того, вважає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на період дії процедури банкрутства повинен діяти мораторій, протягом дії якого на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4117/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (а.с. 17).

Зокрема, вказує, що державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі Шкильовою А.А. на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., була проведена перевірка вчасності сплати до бюджету ПДВ, під час якої було встановлено, що ДП БУ ГУ МВС України в Криму порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, що виразилося у порушенні строків оплати податкового зобовязання з ПДВ, нарахованого за актом камеральної перевірки вх. № 8151/15-2 від 21.11.2005р. по строку оплати 22.11.2005р. на суму 76747,00грн., оплата суми боргу здійснювалась частково. Крім того, встановлено, що позивачем порушені строки сплати податкового зобовязання з ПДВ по декларації вх. №503436 від 20.01.2006р. за грудень 2005р. по строку сплати 30.01.2006р. на суму 842,00грн., фактично сплачено 24.12.2007р., платіжне доручення № 209 на суму 205739,14грн. із запізненням на 693 дня. Таким чином, як стверджує відповідач, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. у картці особового рахунку платника податків ДП БУ ГУ МВС України в Криму за несвоєчасну сплату ПДВ нараховані штрафні санкції в сумі 38794,50грн. (50%). У звязку з цим, за результатами акту невиїзної документальної перевірки № 2718/15-2/08563903 від 03.03.2010р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002611502/0 від 04.03.2010р. в сумі 38794,50грн., яке було відправлено поштою з повідомленням 04.03.2010р., а вручено позивачу 10.03.2010р.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Будівельного управління ГУ МВС України в Криму має статус юридичної особи з 05.03.1998р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 432120, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим (а.с. 88) та Статутом Державного підприємства Будівельного управління ГУ МВС України в Криму у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 24.02.2009р., номер запису 18821050008001289 (а.с. 58-68).

03.03.2010р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка ДП БУ ГУ МВС України в Криму з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складно акт перевірки № 2718/15-2/08563903 від 03.03.2010р. (а.с. 9-10)

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, визначених позивачу контролюючим органом на підставі Акту камеральної перевірки № 8151/15-2 від 21.11.2005р. в сумі 76747,00грн. та визначених платником податків самостійно у податковій декларації №503436 від 20.01.2006р. за грудень 2005р. в сумі 842,00грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені відповідачем в основу податкового повідомлення-рішення № 0002611502/0 від 04.03.2010р., яким до позивача на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 вищевказаного Закону застосовані штрафні санкції в розмірі 38794,50грн. (50%) (а.с. 8).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ДП БУ ГУ МВС України в Криму є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/545 податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

Отже, штрафні санкції також є податковим зобовязанням.

Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з актом перевірки спірні штрафні санкції застосовані до позивача за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, визначених позивачу контролюючим органом на підставі Акту камеральної перевірки №8151/15-2 від 21.11.2005р. в сумі 76747,00грн. (граничний строк сплати 22.11.2005р.) та визначених платником податків самостійно у податковій декларації № 503436 від 20.01.2006р. за грудень 2005р. в сумі 842,00грн. (граничний строк сплати 30.01.2006р.)

Однак, проаналізувавши Акт камеральної перевірки № 8151/15-2 від 21.11.2005р. (а.с.44), суд встановив, що за даними цієї перевірки позивачу було зменшено суму відємного значення, зарахованого у зменшення суми боргу з ПДВ - 76747,00грн., але будь-яке повідомлення-рішення, де був би зазначений граничний строк сплати визначеного у ньому податкового зобовязання, з цього приводу відповідачем не виносилось, а отже правильність визначення відповідачем граничного строку сплати 22.11.2005р. належними доказами не підтверджується.

Крім того, суд виходить з наступного.

П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає перевірку позивача від 03.03.2010р. щодо своєчасності сплати зобовязань з ПДВ по граничним строкам сплати 22.11.2005р. та 30.01.2006р. необгрунтованою, а нараховані за цей час згідно з податковим повідомленням-рішенням №0002611502/0 від 04.03.2010р. штрафні санкції в розмірі 38794,50грн. безпідставними, оскільки для їх нарахування пропущено строк давності.

Судом також встановлено, що як зазначив відповідач у запереченнях на позов, висновок про порушення позивачем граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено ним на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

В той же час, п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством України не передбачено.

Судом враховано також те, що відповідно до абз. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі- Порядок № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п.1. 7 Порядку № 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обовязок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обовязок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Крім того, відповідно до положень чинних протягом спірного періоду Інструкцій про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 37 та № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Судом досліджені платіжні доручення, які відображені в акті перевірки №2718/15-2/08563903 від 03.03.2010р. в обґрунтування висновків ДПІ про порушення позивачем граничних строків сплати ПДВ по декларації за грудень 2005р. та акту камеральної перевірки від 21.11.2005р., та встановлено, що згідно відображених в них призначень платежів позивач сплачував ними поточні зобовязання з ПДВ за лютий 2007р. серпень 2007р. (а.с. 74-76).

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, чинним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі, картка особового рахунку не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобовязань, у звязку з чим суд приходить до висновку про необгрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.

Вказана обставина свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Крім того, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами по суті, за заявою ДПІ в м. Сімферополі про порушення справи про банкрутство ДП БУ ГУ МВС України в Криму, ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.05.2006р. було порушено провадження у справі про банкрутство ДП БУ ГУ МВС України в Криму і ухвалою Госпоадрського суду АРК від 03.07.2006р. були визнані вимоги ініціюючого кредитора.

Ухвалою Господарського суду АРК від 19.10.2006р. затверджено реєстр кредиторів у справі № 2-26/1980-2006, відповідно до якого вимоги ДПІ в м. Сімферополі складали 123474,35грн. основного боргу. Вимог щодо штрафних санкцій та пені, не зважаючи на їх заявлення ДПІ, судом затверджено не було (а.с. 69-71).

Платіжним дорученням № 209 від 21.12.2007р. позивачем було сплачено до бюджету 205739,14грн., призначення платежу «ПДВ кредиторська заборгованість згідно реєстру вимог кредиторів. Ухвала ГС АРК від 19.10.2006р. Перераховано повністю» (а.с. 87).

Ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП БУ ГУ МВС України в Криму є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 02.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 09.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0002611502/0 від 04.03.2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Будівельного управління ГУ МВС України в Криму (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, буд. 10, код ЗКПО 08563903) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.