Постанова № 11104338, 02.09.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р. Справа № 53/21-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Такмаков Ю.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пулькін Ю.П.

відповідача - Козлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2271Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.10 р. у справі № 53/21-10

за позовом ТОВ "Еко-Флекс", м. Харків

до ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 16134,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 13033,31 грн., 1815,38 грн. пені, 1020,51 грн. інфляційних витрат, 265,67 грн. 3% річних, всього - 16134,87 грн. та 161,35 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2010 р. по справі № 53/21-10 (суддя –Прохоров С.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 13033,31 грн. основного боргу, 1020,51 грн. інфляційних витрат, 265,67 грн. 3% річних, 161,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати, доказів погашення заборгованості не надав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення вартості нереалізованого товару в сумі 459,46 грн., 1815,38 грн. пені, 265,67 грн. річних,1020,51 грн. інфляційних втрат.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що між сторонами укладений договір поставки, оплата товару здійснюється покупцем після реалізації товару іншим особам, станом на 6.07.2010 р. вартість нереалізованого товару склала 459,46 грн., тому виходячи з умов договору, відповідач не повинен оплачувати даний товар та 1815,38 грн. пені, 265,67 грн. річних,1020,51 грн. інфляційних втрат.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що товар на суму 459,46 грн. нереалізований є необґрунтованим, оскільки відповідач не надав доказів того, що товар знаходиться у нього і не проданий іншим особам, договором встановлена оплата пені за весь час прострочення, в зв’язку з порушенням строку оплати двічі на місяць обґрунтовано нараховані інфляційні та річні за час прострочення.

Судова колегія, повторно розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між сторонами укладений договор № 171 від 06.10.2008 року, за яким позивач зобов’язався доставляти та передавати непродовольчу продукцію у власність відповідача, а відповідач зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його.

Пунктами 7.7, 7.9 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника два рази на місяць у розмірі загальної кількості товарів, реалізованих у відповідному періоді; на вимогу постачальника покупець готує акти звірки взаєморозрахунків, звіти про надходження і реалізацію товару та направляє їх постачальнику.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадках не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Статтями 264 - 271 Господарського кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв’язку з чим, необхідно застосувати норми ст.ст. 692, 712 ЦК України, згідно з якими покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку досудового врегулювання майнового спору позивачем на адресу відповідача направлено дві вимоги погасити заборгованість за договором поставки № 171 від 6.10.08 р. та акт звірки розрахунків, які отримані відповідачем та залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання щодо передання товару виконав належним чином, що підтверджується належними доказами, а відповідач свої зобов‘язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що станом на 01.11.2009 року заборгованість відповідача становила 13596,24 грн., відповідачем було повернуто позивачеві товар на суму 562,93 грн., залишок заборгованості складає 13033,31 грн. та стягнув основний борг у сумі 13033,31 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на відсутність доказів реалізації товару безпідставне та спростовується матеріалами справи, станом на 1.06.2010 р. нереалізованим був товар на суму 562,93 грн., який отриманий позивачем, доказів наявності товару на суму позову відповідач не надав.

Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув інфляційні витрати у розмірі 1020,51 грн. та 265,67 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, але суд першої інстанції безпідставно не розглянув питання про стягнення пені, яке пред’явлено в позові.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець на вимогу постачальника відповідачем строку сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Посилання позивача на умови договору, яким встановлена оплата пені за весь час прострочення безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема п.8.2 договору.

В зв’язку з чим, стягненню підлягає пеня за 6 місяців у сумі 1332, 25 грн., а в інший частині в стягненні пені - відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального права, але судом допущені порушення норм процесуального права, що є підставою для його зміни, керуючись ст.ст. 526, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 101 - 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2010 р. по справі № 53/21-10 змінити.

Стягнути з ЗАТ «Техноімпекс»(61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 914, код 31799372) на користь ТОВ «Еко-Флекс»(61003, м. Харків, майдан Рози Люксембург, 2, кв. 145, код 36032304) - 1332,25 грн. пені.

В інший частині рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Наказ доручи надати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Такмаков Ю.В.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 02.09.2010 р.