Постанова № 11104046, 07.09.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2010 р.Справа № 17/14/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

(відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2010р. №228 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Скоробагатько О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився, належним чином повідомлений,

від відповідача – не з’явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” Закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2010 року

по справі № 17/14/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод”

до відповідача Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” Закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон”

про стягнення коштів у сумі 29462 грн. 66 коп.

встановив:

          Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, але своїх представників не забезпечили в судове засідання апеляційної інстанції, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за відсутністю представників сторін.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод” (далі-завод (позивач) звернулось у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” Закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон” (далі-птахофабрика (відповідач) про стягнення з останнього 23452,49 грн. основного боргу, 5088,97 грн. пені, 686,68 грн. індексу інфляції, 234,52 грн. три проценти річних за прострочку оплати поставленого жмиху соняшникового насіння на вказану суму заборгованості.

          При цьому позивач (завод) обґрунтував свої позовні вимоги договором поставки №02/07-1 від 02.07.2009р. (пунктами 4.1 і 5.2 при стягненні пені), додатковою угодою до нього від 02.07.2009р., видатковими накладними на кожну поставлену партію товару за липень, серпень і вересень 2009р., по яким був поставлений товар відповідачу, податковими накладними по нарахуванню ПДВ на вартість поставленої кожної партії товару, платіжними дорученнями на оплату відповідачем поставленого товару і розрахунком позову.

          У відзиві на позов відповідач визнав його частково в сумі 21842,98 грн., у тому числі: 21516,25 грн. основного боргу, 211,07 грн. індексу інфляції і 115,66 грн. три проценти річних, зазначивши при цьому наступне.

          Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу (ЦК) України грошове зобов’язання було припинено частково зарахуванням позивачу зустрічних однорідних вимог в сумі 1936,23 грн. за заявою №134 від 11.03.2010р. Вказана сума в заяві є заборгованістю позивача за отриману тару з яйцями курячими по накладним №706, №10/5 від 10.08.2009р. і №1063 від 05.10.2009р., які надані до відзиву на позов (а.с.82-84).

          Позивач на цей відзив відповідача посилається на те, що товар (яйця курячі) повинен поставлятись в упакованій тарі, яка забезпечує його захист та не підлягає поверненню відповідачу, накладні, по яким були поставлені яйця курячі в картонній тарі і в прокладках, не скріплені печаткою, але погашення заборгованості у пред’явленій зустрічній вимозі в заяві на суму 1936,23 грн. не спростував (а.с.104-105).

          У процесі розгляду справи Завод уточнив свої позовні вимоги в сторону їх збільшення і просив стягнути з відповідача на його користь 23452 грн. 49 коп. боргу, 5088,97 грн. пені за договором, 1805,28 грн. індексу інфляції, 465,83 грн. три проценти річних та судові витрати по справі по сплаті держмита 308,63 грн. і 236 грн. на ІТЗ судового процесу.

          Рішенням місцевого господарського суду від 22 червня 2010 року (суддя Коваль С.М.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 23452,49 грн. основного боргу, 874,23 грн. збитки від інфляції, 346,97 грн. три проценти річних і від стягнутої суми відповідні судові витрати в сумі 436,12 грн., а в решті позову відмовлено.

          Задовольняючи позов Заводу частково, суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування пені в сумі 5088,97 грн. по укладеному договору, а суму індексу інфляції і 3% річних суд, приймаючи до уваги претензію позивача, самостійно здійснив їх розрахунок.

          Приймаючи оскаржене рішення, суд не зарахував зустрічні однорідні вимоги на суму 1936,23 грн., висунуті позивачу в заяві відповідача від 11.03.2010р. відповідно до ст.601 ЦК України, зазначивши при цьому відсутність акценту позивача щодо прийняття цих вимог, оскільки в накладних відповідача відсутні печатки та підписи позивача.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги (такий строк відновлено ухвалою від 02.08.2010р.), оскаржене рішення суду змінити в частині основного боргу, який стягнути на користь позивача в сумі 21516,26 грн., зарахувавши зустрічні однорідні вимоги в сумі 1936,23 грн. згідно ст.601 ЦК України на підставі поданої заяви до суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві на позов визнав його частково, а саме в сумі основного боргу –21516,25 грн., втрати від інфляції –211,07 грн. та три проценти річних –115,66 грн., посилаючись при цьому на зарахування ним заявою від 11.03.2010р. зустрічних однорідних вимог на суму 1936,23 грн. за вибрані позивачем самовивозом яйця курячі в картонних коробах та прокладках коробкових по накладним відповідача №706 і №1063 від 05.10.2009р. (а.с.88-89) на суму 3463,24 грн.

По даним відповідача, які документально не спростовані позивачем, останній частину цих коробів картонних та прокладок повернув відповідачу по накладній №10/5 від 10.08.2009р. на суму 2251,51 грн., а сума 1936,23 грн. складає вартість картонних коробів і прокладок, які позивачем не повернуті, що було підставою для звернення відповідача до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму на підставі ст.601 ЦК України.

Вказана заява відповідача підписана директором останнього.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.601 Цивільного кодексу України, господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

При цьому характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення.

За правовою природою заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов’язання.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України звернутись до господарського суду за захистом своїх охоронюваних законом прав і спір підлягає вирішенню з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Позивачем не доведено, що залік однорідних вимог за заявою відповідача, як одностороння угода, визнаний недійсним згідно норм Цивільного кодексу України.

При таких обставинах суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення по справі, помилково дійшов висновку, що заява відповідача про зарахування однорідних вимог для погашення його заборгованості перед позивачем в сумі 1936,23 грн. на підставі ст.601 ЦК України і ст.203 ГК України не підлягають задоволенню.

Отже, основна сума боргу, яка підлягала стягненню з відповідача з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1936,23 грн., складає 21516,26 грн. (23452,49-1936,23), що є підставою для зміни оскарженого рішення суду.

В решті оскаржене рішення суду слід залишити без змін як таке, що відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” Закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон” задовольнити.

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2010 року по справі №17/14/10 змінити.

          Резолютивну частину цього рішення викласти в наступній редакції.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” Закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон” (с. Весняне, вул. Центральна, 1-а, код 30124834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод” (м. Херсон, вул. 9-го Січня, 29, код 36419799) суму основного боргу 21516,26 грн., збитки від інфляції в сумі 874,23 грн., три проценти річних в сумі 346,97 грн., держмито в сумі 227,37 грн., витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 174,14 грн. та 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

          В решті позову відмовити.

          Видачу наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10 вересня 2010 року

Головуючий суддя                                                            Тофан В.М.

          Судді                                                                                          Журавльов О.О.

                                                                                                    Михайлов М.В.