Рішення № 11103738, 31.08.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року                                                                      Справа №18/1246

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача –Шапошник Т.М. –представник за довіреністю,

          від відповідача –Удод С.М. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Полек –ТОП”, м. Київ

до дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”,

м. Черкаси

про стягнення 573 934 грн. 52 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Полек –ТОП” до дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №32-08/Т від 17 липня 2008 року та умов договору купівлі –продажу 41- 08/Т від 03 жовтня 2008 року, в розмірі 573 934 грн. 52 коп., в тому числі: 478 278 грн. 77 коп. основний борг та 95 655 грн. 75 коп. штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 серпня 2010 року за клопотанням представника відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи до 05 вересня 2010 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача суму основного боргу в розмірі 478278 грн. 77 коп. визнав повністю, проти вимог позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 95655 грн. 75 коп. заперечував, з підстав пропуску позивачем спеціальних строків позовної давності.

В судовому засіданні, яке відбулося 31 серпня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1246.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Полек –ТОП” (продавець) та дочірнім підприємством “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” (покупець) було укладено договір купівлі - продажу за №32-08/Т.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов’язався передати у власність покупця шини для вантажних авто та витратний матеріал (далі –товар), а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Позивач свої зобов’язання за договором купівлі - продажу від 17 липня 2008 року виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 469 920 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-          №РН-003628 від 01 жовтня 2008 року на суму 124 600 грн. 00 коп.;

-          №РН-003666 від 03 жовтня 2008 року на суму 109629 грн. 00 коп. з них 89 000 грн. 00 коп. –вартість автомобільної шини;

-          №РН-003779 від 10 жовтня 2008 року на суму 128 160 грн. 00 коп.;

-          №РН-003853 від 16 жовтня 2008 року на суму 128 160 грн. 00 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом представника та відтиском печатки на вищевказаних видаткових накладних та копіями довіреностей на отримання товарно –матеріальних цінностей.

Відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті поставленого товару згідно договору купівлі - продажу від 17 липня 2008 року виконав не повністю, сплативши позивачу лише 12 270 грн. 23 коп.

Таким чином, сума боргу за поставлений товар згідно договору купівлі - продажу №32-08/Т від 17 липня 2008 року становить 457649 грн. 77 коп.

В подальшому 03 жовтня 2008 року сторони уклали договір купівлі –продажу №41-08/Т, згідно умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця диски для авто, а покупець –прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно видаткової накладної №РН-003666 від 03 жовтня 2008 року позивач поставив товар на суму 109629 грн. 00 коп., з яких 20 629 грн. 00 коп. вартість диску стального.

Проте, відповідач поставлений товар не оплатив.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 478278 грн. 77 коп. за поставлений товар згідно договорів купівлі –продажу №32-08/Т від 17 липня 2008 року та №41-08/Т від 03 жовтня 2008 року.

Розмір заборгованості відповідачем не заперечується, про що сторонами підписано та засвідчено печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 травня 2009 року (а.с. 14).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договорів купівлі - продажу покупець здійснює оплату вартості замовленого товару:

- за шини для вантажних авто та витратний матеріал протягом 30 днів після отримання товару;

- за диски для авто протягом 20 днів після отримання товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.3.3. договорів купівлі - продажу право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцю та підписання видаткових накладних.

Так, за товар поставлений згідно видаткової накладної №РН-003628 від 01 жовтня 2008 року відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 31 жовтня 2008 року, за видатковою накладною №РН-003666 від 03 жовтня 2008 року - до 02 листопада 2008 року –за автомобільні шини та до 23 жовтня 2008 року за диски, за видатковою накладною №РН-003779 від 10 жовтня 2008 року - до 09 листопада 2008 року та за видатковою накладною №РН-003853 від 16 жовтня 2008 року - до 15 листопада 2008 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 478 278 грн. 77 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктами 7.2. договорів купівлі - продажу передбачено, що покупець, в разі прострочення розрахунку за товар більше ніж на 20 календарних днів, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від вартості вчасно не сплаченого товару.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 95 655 грн. 75 коп. штрафу, нарахованого на суму боргу в розмірі 478 278 грн. 77 коп.

Відповідач у своєму відзиві зазначав, що строк позовної давності щодо стягнення штрафу за несвоєчасну оплату отриманої продукції минув 02 лютого 2010 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 16 червня 2010 року, тобто після закінчення строку позовної давності.

Свої заперечення відповідач обгрунтував наступним:

Остання поставки товару позивачем була здійснена 16 жовтня 2008 року, строк сплати з урахуванням п.4.2. договорів закінчився 15 листопада 2008 року. Оскільки отриманий товар оплачено не було, прострочення сплати на 20 календарних днів настало 04 грудня 2008 року. Відтак в цей день настав юридичний факт, що є необхідною підставою для стягнення штрафу –прострочення з оплати на строк більше ніж 20 календарних днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

02 лютого 2009 року відповідачем було сплачено позивачу 10000 грн. 00 коп. Так як вчинення платежу є дією, що свідчить про визнання особою, що вчинила цю дію, свого обов’язку, то зазначена обставина перервала строк позовної давності. У відповідності до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначав, що строк позовної давності в один рік сплив 02 лютого 2010 року.

Проте, суд дійшов висновку, що доводи відповідача стосовно спливу строку позовної давності є помилковими, оскільки відповідно до п. 7.3. договорів купівлі –продажу продавець має право вимагати оплату неустойки згідно пунктів 7.1, 7.2 договорів лише після пред’явлення письмової вимоги –претензії. Вимога вважається виконаною належним чином після відправлення її поштою та отримання повідомлення з відміткою про її отримання.

31 липня 2009 року на адресу відповідача було надіслано претензію від 29 липня 2009 року №29-07/09, яку було отримано останнім 03 серпня 2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 15-16).

          Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з вищевикладеного, перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій передбачених п. п. 7.1 та 7.2 договорів купівлі –продажу у позивача почався лише 03 серпня 2009 року –з моменту отримання претензії відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються на їх власний розсуд.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У Господарському кодексі України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231).

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу є вірним, а вимога позивача такою, що узгоджується з умовами договору, тому заявлена сума штрафу підлягає стягненню з відповідача.

При цьому слід вказати, що договорами купівлі-продажу було також передбачено умови нарахування та сплати покупцем пені за прострочення розрахунків.

Проте, позивач вимог до відповідача про сплату пені, інфляційних та 3% річних не заявляв.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” вул. Чигиринська, 60, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21751510 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Полек –ТОП”, вул. Генерала Наумова, 23 - Б, м. Київ, ідентифікаційний код 30300288 –478 278 грн. 77 коп. –основної заборгованості, 95 655 грн. 75 коп. –штрафу, 5 739 грн. 35 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 03 вересня 2010 року.