Рішення № 11103483, 16.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 серпня 2010 року справа № 5020-1/090-10/246 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”в особі Філії централізованого продажу послуг Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”

(бульвар Т.Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01030)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-телеком”

(вул. Шостака, буд. 1, кв. 1, м. Севастополь, 99045;

вул. Хрустальова, 107, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 4831,54 грн., у тому числі: 4437,65 грн. основного боргу, 287,76 грн. пені, 58,84 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 47,29 грн.,

за участю представників:

позивача –Михайлюк Ю.В., представника за довіреністю №303 від 23.09.2009;

відповідача –не з’явився.

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Філії централізованого продажу послуг Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-телеком” (далі –Відповідач) про стягнення 4392,36 грн., у тому числі: 4128,69 грн. основного боргу, 178,68 грн. пені, 58,84 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 26,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо оплати послуг відповідно до умов договору №317-27 від 08.06.2007.

Ухвалою суду від 05.07.2010 позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-1/090. Справу призначено до розгляду в засіданні на 26.07.2010.

Представник Позивача у судовому засіданні надав клопотання, в якому вказав на те, що з квітня 2010 року відповідач став платником ПДВ, у зв’язку з чим Позивачем було здійснено перерахунок суми основного боргу, яка склала 3988,80 грн., у зв’язку з чим представник Позивача зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 4252,47 грн., у тому числі: 3988,80 грн. основного боргу, 178,68 грн. пені, 58,84 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 26,15 грн.

У судовому засіданні 26.07.2010 розгляд справи відкладено на 16.08.2010.

Ухвалою від 10.08.2010 справу прийнято до провадження суддею Юріною О.М., з присвоєнням їй номеру 5020-1/090-10/246.

10.08.2010 на адресу суду від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог за вих. №888103/6-6288, просить суд стягнути з Відповідача 4831,54 грн., у тому числі: 4437,65 грн. основного боргу, 287,76 грн. пені, 58,84 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 47,29 грн.

Суд відмовляє у прийнятті вищевказаної заяви про збільшення позовних вимог за вих. №888103/6-6288 в частині нового періоду стягнення заборгованості, а саме, стягнення заборгованості за травень 2010 року та приймає вказану заяву в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, виходячи з наступного.

Позивач в цій заяві збільшує суму позову шляхом встановлення нової вимоги про стягнення заборгованості за новий період.

Відповідно до пункту 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(зі змінами та доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочу платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають право на одночасну заміну предмету та підстав позову.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.7 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(зі змінами та доповненнями), а саме, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тобто, суд дійшов висновку, що вказаними заявами Позивач просить змінити, і предмет, і підстави позову, а саме, стягнути заборгованість за новий період не вказаний у позовній заяві.

Суд зазначає, що це не перешкоджає повторному зверненню Позивача з цими вимогами до господарського суду в загальному порядку.

В судовому засіданні 16.08.2010 представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання 26.07.2010, 16.08.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення №9901112634657 від 06.07.2010 /а.с.79/, повідомлення про вручення поштового відправлення №9901112692193 від 29.07.2010 /а.с.103/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (Укртелеком) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-телеком” (Оператор) укладений договір №803620-510 про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні (далі –Договір), предметом якого є взаємне надання Сторонами телекомунікаційних послуг доступу до телекомунікаційних мереж на місцевому рівні, що взаємоз’єднуються у місті Севастополі відповідно до договору про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею Укртелеком №288-27 від 30.05.2007 /а.с.17-25/.

Відповідно до пункту 7.1 Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до31.12.2008.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2008 /а.с.34/ строк дії договору продовжено до 31.12.2009 і передбачено, що строк дії Договору продовжується на кожний наступний рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не повідомить письмово про своє бажання припинити його.

Відповідно до пункту 3.2 Договору щомісяця, не пізніше 7 числа місяця, що настає за звітним, на підставі даних тарифікації Укртелеком/Оператор надає інформацію про кількість завершених технічних хвилин (успішно завершених місцевих телефонних з’єднань) за формою, наведеною в додатку №5. На підставі цих даних визначається вартість наданих Укртелекомом/Оператором послуг. Сторони до 10 числа кожного місяця подають одна одній акти здачі-приймання наданих послуг за формою, наведеною в додатках №6, 7. Підписані сторонами акти здачі-приймання наданих послуг є достатньою підставою для надсилання рахунків.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата сторонами рахунків проводиться протягом 20 днів, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду. Рахунки за отримані послуги сплачуються шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок. Також, рахунки між сторонами за цим договором можуть проводиться шляхом зарахування зустрічних однорідних фінансових вимог. Для здійснення такої форми розрахунку сторони підписують протокол проведення розрахунків, в якому відображають вартість послуг, наданих за звітний період, та суму перевищення, що належить до сплати Стороною, визначеною боржником, у встановленні строки. Форму протоколу проведення розрахунків наведено у додатку №8 до Договору.

Додатком №3 до Договору /а.с.28/ встановлені розрахункові такси за послуги доступу до телекомунікаційних мереж Сторін при наданні послуг місцевого телефонного зв’язку, а саме, завершення з’єднання ( утому числі транзит) від телекомунікаційної мережі Оператора на телекомунікаційні мережі Укртелекому та ТМЗК через точки взаємоз’єднання –0,015 грн. на користь Укртелекому та завершення з’єднання від телекомунікаційної мережі Укртелекому на телекомунікаційні мережі Оператора через точки взаємоз’єднання –0,01 на користь Оператора.

Відповідно до пунктів 7.3, 7.2 «Порядку взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій за послуги доступу до телекомунікаційних мереж загального користування», затвердженого рішенням НКРЗ від 09.07.2009 №1586, Взаєморозрахунки між операторами телекомунікацій за послуги доступу до телекомунікаційних мереж проводяться за даними обліку тривалості з'єднань в точках взаємоз'єднання місцевих телефонних мереж, що належать різним операторам телекомунікацій. Оплата здійснюється за розрахунковими таксами за кожну хвилину успішно встановлених місцевих телефонних з'єднань, які були завершені на кінцевій місцевій телефонній мережі.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 встановлює обов’язок виконавця надати послугу особисто.Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003).

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 33 Закону України від 18.11.2003 №1280-ІV «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Судом встановлено, що Позивачем у період з листопада 2009 по квітень 2010 року надані Відповідачу послуги за Договором, але не сплачені останнім у порушення наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, у зв’язку з чим за Відповідачем виникла заборгованість у розмірі 4128,69 грн.

Позивачем на виконання вимог пункту 3.2 Договору на підставі актів здавання-приймання наданих послуг за листопад 2009 року –квітень 2010 року /а.с.37, 40, 43, 46, 49, 52/, підписаних представниками обох сторін без зауважень надсилались відповідні рахунки за телекомунікаційні послуги /а.с.38, 41, 44, 47, 50, 53/.

Крім того, між Відповідачем та Позивачем підписані протоколи проведення розрахунків про зарахування зустрічних вимог /а.с.38, 41, 44, 47, 50, 53/.

Таким чином, заборгованість Відповідача складає 4128,69 грн. Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не надав, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 4128,69 грн. за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року доведеною та обґрунтованою.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 01.01.2010 по 31.07.2010 у розмірі 47,29 грн. та 58,84 грн. інфляційних втрат за період з січня по березень 2010 року.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних /а.с.117/ та інфляційних втрат /а.с.119/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 287,76 грн. за період з 01.01.2010 по 31.07.2010, які суд також вважає такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

           Згідно зі статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати послуг, що надаються відповідно до цього Договору, Оператор/Укртелеком зобов’язуються сплатити Укртелекому/оператору суму боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки платежу, включаючи день оплати.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем /а.с.118/, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 287,76 грн. заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 47,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 58,84 грн. та пені в розмірі 287,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-телеком” (вул. Шостака, 1, кв. 1, м. Севастополь, ідентифікаційний код 25138308, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код –21560766; отримувач –СФ ВАТ “Укртелеком”, ідентифікаційний код –01190103, р/р 2600613647 в Кримській Республіканській дирекції «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) 4522,58 грн. (чотири тисячі п’ятсот двадцять дві грн. 58 коп.), у тому числі: 4128,69 грн. основного боргу, 287,76 грн. пені, 58,84 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 47,29 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.08.2010.