Рішення № 11103479, 16.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 серпня 2010 року справа № 5020-1/089-10/245 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг”

(вул. Павла Корчагіна, буд. 34, м. Севастополь, 99059)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідростройінвест”

(вул. Павла Корчагіна, буд. 6, кв. 10, м. Севастополь, 99059)

про стягнення 51348,55 грн. заборгованості,

За участю представників:

позивача –Вертій Н.А., довіреність №169 від 28.09.2009;

відповідача –Кузьмук Н.А., довіреність №30 від 16.08.2010.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідростройінвест” про стягнення 51348,55 грн. заборгованості.

Ухвалою від 11.08.2010 справа прийнята до провадження суддею Юріною О.М., з присвоєням їй номеру 5020-1/089-10/245.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.

          Позивач у судовому засіданні 16.08.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач у судовому засіданні 13.08.2010 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідростройінвест” надало послуги з перевезення піску т/х Славутич-9 Рибальчє –СМПТ причал №56 на загальну суму 115500,00 грн., факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт №734/12 від 07.12.2009 /а.с.15/, що підписаний представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.          

Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за надані послуги. Так, зобов’язання з надання послуг Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом виставлений Відповідачу рахунок №734 від 10.12.2009 на суму 115500,00 грн. /а.с.14/ оплачений ним частково в розмірі 64 151,45 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача, і станом на день подання позову сума основної заборгованості склала 51 348,55 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором постачання. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за виконані Позивачем роботи у повному обсязі.

                    Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №22 направлена претензія від 01.06.2010 /а.с.17/ про сплату заборгованості у розмірі 52348,55 грн. Факт отримання Відповідачем вказаної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8905900737713 від 01.06.2010 /а.с.18/.

Після отримання вказаної претензії Відповідачем в рахунок погашення боргу сплачено 1000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача, отже, сума основної заборгованості складає 51 348,55 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 по 20.05.2010, що підписаний представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств /а.с.16/ та визнається Відповідачем.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

                    На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 51 348,55 грн. доведеною та обґрунтованою.

                    З матеріалів справи вбачається, що Позивачем сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 472,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями /а.с.6, 38/, тоді як відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 №825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005»розмір оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” передбачено, що повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

                    Таким чином, суд повертає з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти у розмірі 236,00 грн.                    

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідростройінвест” (вул. Павла Корчагіна, буд. 6, кв. 10, м. Севастополь, 99059, ідентифікаційний код 3548268, р/р №26008341 у Філії ПАТ «ПУМБ», МФО 308092, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «“Мортрансмаркет-Юг” (вул. Павла Корчагіна, буд. 34, м. Севастополь, 99059, ідентифікаційний код 22301713, р/р 26008035705702 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 51348,55 грн. (п’ятдесят одну тисячу триста сорок вісім грн. 55 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 513,49 грн. (п’ятсот тринадцять грн. 49 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

3. Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22050003) Товариству з обмеженою відповідальністю «“Мортрансмаркет-Юг” (вул. Павла Корчагіна, буд. 34, м. Севастополь, 99059, ідентифікаційний код 22301713, р/р 26008035705702 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), сплачене за квитанцією №109/122 від 25.06.2010, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.08.2010.