Рішення № 11103459, 10.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 серпня 2010 року справа № 5020-10/144 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

(вул. Комінтерну, 30, м. Київ, 01032)

в особі Севастопольського відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

(вул. В. Морська, 43, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»

(вул. Шабаліна, 19-Б, м. Севастополь, 99029)

про стягнення частини кредитної заборгованості у розмірі 350000,00 грн.,

та зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»

(вул. Шабаліна, 19-Б, м. Севастополь, 99029)

до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

(вул. Комінтерну, 30, м. Київ, 01032)

про визнання недійсним доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом –Каптусарової Г.В., довіреність №672 від 13.10.2010;

відповідача за первісним позовом – Горевого О.І., довіреність №58 від 01.04.2010.

14.05.2010 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(далі –ПАТ «Сведбанк») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»(далі - ТОВ ВКФ «Арис-Крим») про стягнення частини кредитної заборгованості у розмірі 350 000,00 грн. Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.05.2010 порушено провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються умови кредитного договору №32Т13022008К, а саме, не сплачуються сума кредиту, проценти за користування ним.

28.07.2010 представник позивача уточнила, що заявлена до стягнення сума грошових коштів 350 000,00 грн. є заборгованістю за кредитною лінією –частиною кредиту, що підлягає поверненню (пояснення за вих.№958 від 22.07.2010).

У судовому засіданні 03.06.2010 ТОВ ВКФ «Арис-Крим»надало відзив на позовну заяву /а.с.26-27/, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

28.07.2010 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про визнання недійсним доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008.

Ухвалою суду від 28.07.2010 зустрічна позовна заява ТОВ ВКФ «Арис-Крим»про визнання недійсним доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008 прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008 (Графік) не відповідає вимогам законодавства України щодо порядку оформлення та змісту правочину.

10.08.2010 представник ПАТ «Сведбанк»надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні вимог щодо визнання недійсним доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008 відмовити у повному обсязі, та клопотання про розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»(Позичальник), укладений типовий кредитний договір №32Т13022008К (далі –Договір) /т.1 а.с. 28-35/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов’язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Згідно з пунктом 1.3 Договору строк користування кредитною лінією: з 24 червня 2008 року по 23 червня 2011 року включно з урахуванням Графіку.

Відповідно до пункту 1.2 Договору розмір кредитної лінії –1200000, 00 (один мільйон двісті тисяч) доларів США, який змінюється відповідно Графіку, наведеного у додатку №1, що є невід’ємною частиною Договору.

Додатковою угодою №4 від 24.06.2008 до договору поновлювальної кредитної лінії №40 від 07.12.2006, укладеному також між сторонами Договору /а.с.130 т.1/, встановлений загальний ліміт по обом договорам –1200000,00 (один мільйон двісті тисяч) доларів США.

Додатковою угодою №2 від 30.06.2009 до Договору /т.1 а.с.38/ встановлено, що сторони домовились про нову редакцію пункту 1.1 Договору, а саме, про те, що грошові кошти можуть бути видані Банком у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється.

Порядок та строки повернення кредитної лінії, порядок нарахування та сплати процентів передбачені розділами 3, 4 Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 23 червня 2011 року включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності з пунктами 1.2, 1.3 Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісячно до 05 числа (включно) кожного місяця за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.

          Позивач за первісним позовом зобов’язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахував Позичальнику кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ ВКФ «Арис-Крим»/а.с.117-119 т.1/, а також актом звірки розрахунків від 19.07.2010, підписаним сторонами без зауважень /а.с.121 т.1/.

Проте, Позичальник у порушення пункту 3.1, 4.1 Договору систематично порушував взяті на себе зобов’язання щодо строків сплати платежів, у зв’язку з чим станом на 26.04.2010 за ним утворилась заборгованість у розмірі 793318,35 доларів США, у тому числі заборгованість за простроченим кредитом та відсотками –793 318,35 доларів США, пеня –3329,52 доларів США /а.с.7 т.1, розрахунок/.

          Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за порушення Позичальником вимог даного Договору, Банк має право вимагати дострокове повернення кредитної лінії в повному обсязі по першій вимозі Банку та сплати процентів, а Позичальник зобов’язаний достроково повернути кредитну лінію в повному обсязі по першій вимозі Банку та сплатити проценти за її користування.

          Викладені обставини з’явилися підставою для звернення Банку до суду із позовом про стягнення з ТОВ ВКФ «Арис-Крим»частини кредитної заборгованості у сумі 350000,00 грн.

                    Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

                    Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв’язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

                    Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

                    Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

                    Зі змісту частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає право вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому.

                    Аналогічні умови містить і кредитний договір №32Т13022008К від 24.06.2008 /пункт 5.4/.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

                    Аналогічну умову містить і кредитний договір №32Т13022008К від 24.06.2008 /розділ 3 Договору/.

                    Судом встановлено, що позичальником обов’язок щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним належними чином не виконувався.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем за первісним позовом на адресу Відповідача за первісним позовом спрямована вимога про дострокове повернення кредитних коштів від 10.03.2010 за вих. №247 /а.с.18 т.1/, яка отримана Відповідачем 11.04.2010, про що свідчить відмітка на вказаній вимозі.

Також 26.03.2010 за вих. №317 Банк спрямував на адресу Позичальника претензію /а.с.19 т.1/ про повернення кредитних коштів, яка отримана Відповідачем 30.03.2010, про що свідчить відмітка на зворотному боці вказаної претензії.

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов’язань за Договором належним чином або повернення отриманих кредитних коштів, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    За таких обставин, позовні вимоги про стягнення кредитних коштів у розмірі 350 000,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

                    Стосовно зустрічного позову ТОВ ВКФ «Арис-Крим»про визнання недійсним доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, доповнення №1 (Графік), що є невід’ємною частиною даного Договору (пункт 1.2), вчинений, як і сам Договір, у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Спеціальних умов щодо форми кредитного договору, укладеного між банком та суб’єктом господарювання, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, посилання ТОВ ВКФ «Арис-Крим» на недодержання форми правочину є безпідставними.

Також, не відповідають дійсності твердження ТОВ ВКФ «Арис-Крим» щодо незаконності змісту правочину, у зв’язку з тим, що розрахунки у даному Графіку передбачені у доларах США.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що кредитна лінія надається у доларах США у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Позичальника для подальшої конвертації (конверсії) на МВРУ або на поточний (валютний) рахунок Позичальника з наступною проплатою за реквізитами контрактів.

Відповідно до пункту 1.2 Договору розмір кредитної лінії змінюється відповідно до Графіку, наведеного у додатку №1, що є невід’ємною частиною Договору.

Отже, якщо розмір кредитної лінії був встановлений у доларах США, а саме зміни розміру кредитної лінії, які відображає Графік, також встановлені в доларах США.

Крім того, Графік до кредитного договору не міг містити інформацію щодо щомісячних розрахунків Позичальника з Банком у гривні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України №496 від 12.11.2003, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється щоденно.

Також, суд звертає увагу на те, що пунктами 4.1, 4.6 Договору, наведений порядок погашення кредитної лінії та здійснення інших обов’язкових платежів по договору в національній валюті України, а саме, банку надано право здійснювати від імені Позичальника купівлю іноземної валюти за національну валюту України, що обліковується на рахунках позичальника. Сума національної валюти розраховується, а за її рахунок купівля іноземної валюти здійснюється по курсу продажу іноземної валюти на день здійснення купівлі.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ ВКФ «Арис-Крим».

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, витати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як за первісним позовом, так і за зустрічним, покладаються на ТОВ ВКФ “Арис-Крим”.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Севастопольського відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»про стягнення частини кредитної заборгованості у розмірі 350000,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-б, ідентифікаційний код 24870148, п/р 26007047021601 в Кримському відділенні АТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(вул. Комінтерну, 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 19356840, рахунок 37395000171103 в АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164) заборгованість в розмірі 350 000,00 грн. (триста п’ятдесят тисяч грн. 00 коп.), а також державне мито у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п’ятсот грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аріс-Крим»до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про визнання недійсним доповнення №1 до кредитного договору №32Т13022008К від 24.06.2008, відмовити у повному обсязі.

          Суддя           О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 16.08.2010