Рішення № 11103271, 02.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10                                                                                 Справа № 8/164

За позовом Головного управління МНС України в Луганській області, м. Луганськ,

до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний»», м. Рубіжне Луганської області, -

про стягнення 262251 грн. 85 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Андреєва Т.В. –представник, - довіреність №015/11 від 07.05.10 року; Чернявська Т.В. - представник, - довіреність №20/11 від 07.07.10 року;

від відповідача – Тавадян Л.Р. –представник, - довіреність № б/н від 06.08.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: 22.06.10 року позивачем до господарського суду Луганської області подано позов (вих. № 02-2374/11 від 17.06.10року), у якому заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 220039,33 грн., пені за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року у сумі 37439,89 грн., штрафу у сумі 17603,12 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 500 про організацію державної пожежної охорони МНС України на Державному підприємстві «Хімічний завод «Південний»», укладеного між сторонами 01.01.2008 року.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 12.07.10 року до 29.07.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

          29.07.10 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № б/н від 29.07.10 року), у якій у зв’язку з частковою добровільною сплатою відповідачем (після звернення позивача до суду) основного боргу у сумі 95036,76 грн. (а.с.85-87) просить стягнути з нього основний борг у сумі 125002,57 грн. та штрафні санкції (пеню та штраф) за період з 27.10.08 року по 26.07.10 року (з урахуванням періодів виникнення боргу) у загальній сумі 53425,44 грн.

          Судом прийнято цю заяву.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29.07.10 року до 19.08.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

          19.08.10 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № б/н від 19.08.10 року), у якій у зв’язку з частковою добровільною сплатою відповідачем (після звернення позивача до суду) основного боргу у сумі 62868,38 грн. (а.с.99) просить стягнути з нього основний борг у сумі 62134,19 грн. та штрафні санкції (пеню та штраф) за період з 27.10.09 року по 17.08.10 року (з урахуванням періодів виникнення боргу) у загальній сумі 55199,43 грн.

Судом прийнято цю заяву.

          19.08.10 року відповідач, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, подав заяву про продовження терміну розгляду справи на 15 днів, мотивуючи це необхідністю підготовки відзиву на позов та клопотань по справі.

          Судом вказану заяву задоволено шляхом продовження терміну розгляду справи до 06.09.10 року.

          До початку судового засідання 02.09.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач у судовому засіданні подав 2 заяви про уточнення позовних вимог, а саме:

за вих. № б/н від 20.08.10 року, - у якій у зв’язку з частковою добровільною сплатою відповідачем (після звернення позивача до суду) основного боргу у сумі 62868,38 грн. (а.с.99) просить стягнути з нього основний борг у сумі 62134,19 грн. та штрафні санкції (пеню та штраф) у загальній сумі 55199,43 грн. (аналогічна вищезгаданій заяві від 19.08.10 року);

за вих. № б/н від 02.09.10 року, - згідно якій у зв’язку з повним добровільним погашенням відповідачем станом на 02.09.10 року основного боргу (після звернення позивача до суду) просить стягнути з нього пеню за період з 27.10.09 року по 17.08.10 року (з урахуванням періодів виникнення боргу) у сумі 37439,89 грн. та штраф у сумі 17603,12 грн.

Виходячи з того, що вказані заяви відповідають вимогам ч.4 ст. 22 ГПК України, судом їх прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, але у судовому засіданні 02.09.10 року усно заявив, що позов визнає тільки в частині основного боргу; питання про стягнення штрафу та пені ставить на розсуд суду, але подав клопотання (вих. №б/н від 02.09.10 року), у якому, посилаючись на ст. 83 ГПК України, просить на 50% зменшити суму пені, заявленої до стягнення.

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, пославшись на те, що він здійснює свою діяльність у таких же фінансово-економічних умовах, що і відповідач. Внаслідок неналежного виконання останнім умов вищезгаданого договору, у позивача виникли зобов’язання перед Державним бюджетом, на погашення яких підуть кошти у вигляді штрафу та пені, які він просить стягнути з відповідача.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          01.01.08 року між позивачем (пожежна охорона) та відповідачем (госпорган) укладено договір № 500 про організацію державної пожежної охорони МНС України на Державному підприємстві «Хімічний завод «Південний»я», згідно якому пожежна охорона здійснює протипожежний захист, проведення аварійно-рятувальних робіт на території госпоргану та його об’єктах силами 36-ї Державної пожежної частини 5-го загону Державної пожежної охорони (далі –ДПЧ-36 ЗДПО-5) (п.1.3).

          Пожежна охорона зобов’язана виконувати свої обов’язки згідно розділу 2 (пункти 2.1-2.18) договору, у т.ч.:

          організовувати та здійснювати тушіння пожеж на об’єктах госпоргану, рятувати людей, надавати допомогу у ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих, залучати для цієї мети робітників та службовців госпоргану за погодженням з керівництвом об’єкту (п.2.3);

          надавати консультації інженерно-технічним працівникам госпоргану з питань попередження та профілактики надзвичайних ситуацій та протипожежного захисту технологічних процесів виробництва (п.2.5);

          здійснювати ввідний інструктаж новоприйнятих працівників госпоргану з питань пожежної безпеки (п.2.6).

          За виконання обов’язків пожежною охороною госпорган зобов’язаний щомісячно, не пізніше 25-го числа кожного місяця, на розрахунковий рахунок пожежної охорони здійснювати оплату згідно договору, без виставлення рахунків. За порушення термінів виконання зобов’язань стягується пеня у розмірі 1% вартості послу по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів –додатково стягується штраф у розмірі 7% цієї вартості відповідно до Господарського кодексу України (п.4.1).

          Сума договору сторонами визначена в 377210,30 грн. (додаток №2) (п.4.2).

          Додаткові послуги, надані пожежною охороною поза умовами цього договору, оплачуються госпорганом, підлягають оплаті відповідно до умов додаткової угоди (п.4.5).

          Договір набирає чинності з 01.01.08 року та діє до 01.01.09 року, з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених п.5.1 договору (а.с.22-27).

          31.12.08 року сторони уклали додаткову угоду №16 до основного договору, якою внесли зміни до п.5.1 договору та встановили термін дії договору з 01.01.09 року по 31.12.09 року; інші умови договору залишили без змін (а.с.29).

          На підтвердження факту надання замовнику послуг за вищезгаданим договором позивач надав до справи:

1)підписані обома сторонами та скріплені їх печатками акти виконаних робіт до вищезгаданого договору за період з 21.09.09 року по 19.05.10 року на загальну суму 502947,04 грн. (а.с.30-38);

докази часткової сплати відповідачем вартості отриманих послуг (а.с.39-50; 85-87; та ін.).

          У зв’язку з несплатою боргу відповідачем 27.05.10 року за вих. №;01-2068/11 позивач спрямував на його адресу претензію на суму 220039,33 грн. та запропонував його сплатити у встановленому законом порядку (а.с.56), однак, відповідач таких дій не вчинив, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

          Судом взято до уваги, що позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (а не про часткову відмову від позову), якою повідомив про повне добровільне погашення відповідачем основного боргу.

          На час вирішення спору по суті його предметом (з урахуванням внесених до нього змін) є:

пеня за період з 01.10.09 року по 31.05.10 року у сумі 78692,24 грн.;

штраф за той же період у сумі 41352,96 грн., - а всього 446646,40 грн., - які позивач просить стягнути з відповідача.

          Останній позов визнав тільки в частині основного боргу; просить удвічі зменшити суму заявленої до стягнення пені.

ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін) з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, при цьому гідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту надання охоронних послуг, повинен був у визначений договором строк сплатити їх вартість, однак не зробив цього.

          Згідно ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Як сказано у ч.1 ст.903 ЦКУ, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ч.1 ст.902 ЦКУ, - тобто особисто надав послуги замовнику.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, - тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Діяльність позивача фінансується за рахунок бюджетних коштів, а відповідач належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

          З огляду на це суд при вирішенні спору керується частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), за приписами якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Позивач, звертаючись з позовом до суду, дотримався цієї вимоги закону при визначенні пені (з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені) та штрафу.

2.Розглянувши клопотання відповідача про відмову у стягненні заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій та пені, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідач не надав до справи переконливих доказів свого тяжкого фінансового становища.

          Згідно ст. 42 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Безпідставне надання судом переваг одному суб’єкту господарювання порівняно з іншим буде проявом дискримінації.

          За приписами частини 2 ст. 31 ГКУ дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд не вбачає фактичних та правових підстав для застосування у даному випадку правила п. 3 ст. 83 ГПК України щодо зменшення суми пені, заявленої позивачем до стягнення.

          За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково (з урахуванням внесених до нього змін) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 901-903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,55,75,п.1-1ч.1ст.80 та ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний», ідентифікаційний код 35283037, яке знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1-«г»Луганської області, - на користь Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області, ідентифікаційний код 08588582, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв.Олексієва, 12-а, - пеню у сумі 37439 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять дев’ять) грн. 89 коп., штраф у сумі 17603 (сімнадцять тисяч шістсот три) грн. 12 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 2622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі щодо інших позовних вимог припинити.

          За згодою сторін у судовому засіданні 02.09.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.          

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 06 вересня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа