Рішення № 11103066, 03.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2010 р. Справа № 12/78-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача Купріянчук А.П., дов. б/н від 01.07.10

від відповідача не з"явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська м'ясна компанія" (с. Малинівка Малинського району)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіон груп" (м.Київ)

про розірвання договору та визнання права власності

Позивачем подано позов про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель та визнання права власності на нежитлові будівлі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмовому поясненні від від 30.07.10 та письмовому доповненні до пояснення (а.с. 22, 23, 50-52 ).

Представник позивача в судове засідання не з"явився. Письмовий відзив на позовні вимоги не надано.

Про час та дату судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення кореспонденції (а.с. 48).

В порядку ст. 75 ГПК України спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська м'ясна компанія" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіон Груп" (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель:

- приміщення охолодження і зберігання продукції, побудоване з цегли, загальною площею 1115,5м. кв.;

- приміщення обробки тварин і їх продукції, побудоване з цегли, загальною площею 1010, 2 м. кв.;

- ветеринарної лабораторії побудованої з цегли, загальною площею 175,9м.кв., розташованих за адресою: Житомирська область, Коростенський район, село Новаки, вулиця Центральна, будинок 52.

Зазанчений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 738.

Згідно з п. 1.6 вищезазначеного договору, право власності на майно виникає у Покупця (відповідача) з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору відбулись 26.02.2009 року.

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі - продажу від 26.02.2009р., сторони дійшли згоди про те, що продаж майна здійснюють за ціною 888273, 00 грн.

У відповідності до п. 2.3 договору купівлі - продажу від 26.02.2009р., Покупець (відповідач) зобов'язався сплатити Продавцю (позивачу) ціну майна, вказану в п. 2.2. вищезазначеного договору, в строк до 31 грудня 2009 р. на банківський поточний рахунок Продавця (позивача), реквізити якого останній зобов'язався повідомити Покупцю (відповідачу) протягом одного тижня з моменту підписання договору.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму .

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Враховуючи, що сторони домовились про сплату коштів до 31.12.2009 року, суд погоджується з позицією позивача, що товар продано в кредит з відстроченням платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.3 договору, позивач надав відповідачу лист - повідомлення від 26.02.2009р. (а.с. 12) про реквізити поточного банківського рахунку, яке було отримане відповідачем 26.02.2009р., що підтверджується особистим підписом директора ТОВ "Лівон Груп" на вищезгаданому листі.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, кошти в сумі 888273,00 грн. позивачу не перерахував., що підтверджується довідкою Голосіївського відділінення ПАТ "Банк Форум" за №15.65/57/51 від 23.06.2009р. (а.с. 13).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся з листом від 27.02.2009р. (а.с. 14) до позивача, в якому зазначив про те, що незважаючи, що нежитлові будівлі були придбані в кредит з нульовою процентною ставкою, з відстрочкою платежу майже на 10 місяців, ТОВ "Лівіон груп" не бачить можливості для ефективного використання придбаного майна, і за браком вільних фінансових ресурсів, повідомляє про неможливість виконання умов вищезазначеного договору, в частині оплати придбаного майна.

Крім того, відповідач вказав, що проект угоди з метою повернення майна у власність ТОВ "Малинська м"ясна компанія" буде надано для погодження позивачу до 04.03.2009 року.

Актом приймання - передачі від 27.02.2009р. (а.с. 15) відповідач передав позивачу нежитлові приміщення вказані в договорі від 26.02.2009р., даний акт був підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пуктом 9.3 договору від 26.02.2009р. встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

06.03.2009 р. позивач направив відповідачу вимогу - претензію про необхідність отримання від відповідача проекту угоди про повернення придбаного майна у власність ТОВ "Малинська м'ясна компанія" та про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.02.2009р. Дана вимога була отримана відповідачем 06.03.2009р., про що свідчить підпис директора ТОВ "Лівон Груп" (а.с. 16).

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, всупереч нормам чинного законодавства та листу від 27.02.09 (а.с. 14) відповідач відповіді на вимогу про розірвання договору позивачу не надав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 188 ГК України встановлено лише порядок зміни та розірвання господарських договорів, в тому числі в судовому порядку у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання заінтересованою стороною відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст.16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив.

Враховуючи наявність вищевикладених обставин, а саме: умови договору від 26.02.09 передбачають розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішеням суду в разі невиконання однією із сторін умов цього Договору; відповідач не виконав умов договору щодо проведення розрахунків; на день судового засідання майно знаходиться в користуванні позивача; пропозиція про розірвання договору була направлена на адресу відповідача, однак залишена останнім без уваги, тому суд вважає вимоги позивача в частині розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.02.2009р. правомірними і такими, що грунтуються на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає вимоги позивача в частині визнання права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Житомирська область, Коростенський район, село Новаки, вулиця Центральна, будинок 52, а саме:

-приміщення охолодження і зберігання продукції, побудоване з цегли, загальною площею 1115,5м. кв.;

- приміщення обробки тварин і їх продукції, побудоване з цегли, загальною площею 1010, 2 м. кв.;

- ветеринарної лабораторії побудованої з цегли, загальною площею 175,9м.кв., такими що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, звернутися з позовом про захист права власності шляхом його визнання може саме власник цього майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, і це право повинно підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами, на підставі яких у встановлених законом випадках здійснюється реєстрація права власності.

Однак, матеріали справи вказують, що на момент звернення позивача до суду право власності на вищевказані приміщення належить ТОВ "Лівіон груп", а тому є безпідставним звернення позивача з позовом про визнання його права власності на вказані приміщення.

За таких обставин, в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Розірвати, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська м'ясна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіон Груп", договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 26.02.2009р., зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н.І. за № 738.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіон Груп", 03127, м.Київ, проспект 40 - річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1, ідентифікаційний код 35838451 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська м'ясна компанія", 11642, Житомирська область, Малинський район, с. Малинівка, провулок Леніна,1, ідентифікаційний код 34082568

- 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита,

- 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено: 08.09. 2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)