Рішення № 11103065, 30.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "30" серпня 2010 р. Справа № 18/1044

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - юрисконсульт, довіреність від 20.08.2010р.;

від відповідача: Штиколенко Т.П. - юрисконсульт, довіреність від 10.08.2010р.

прокурора: не з'явився;

розглянув справу за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м.Житомир) в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня" (м.Житомир)

про стягнення 111152,51грн.,

Прокурором пред'явлено позов про стягнення з відповідача 111152,51грн., з яких: 103652,72грн. заборгованість за поставлену теплову енергію, 5788,02грн. пеня, 1020,65грн. інфляційні та 691,12грн. 3% річних.

Під час розгляду справи позивач в порядку ст.22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог за №6372/16 від 30.08.2010р., згідно якої просить стягнути з відповідача 109828,45грн., з яких: 102375,00грн. заборгованість за поставлену теплову енергію, 5741,68грн. пеня, 1020,65грн. інфляційні та 691,12грн. 3% річні.

Спір розглядається в межах уточнених вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та з урахуванням заяви від 30.08.2010р. про уточнення позовних вимог. Надав довідку, відповідно до якої сума основного боргу станом на день судового засідання не змінилась та становить 102375,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.31) визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 102375,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. між КП "Житомиртеплокомуненерго" (теплопостачальна організація, позивач) та ОП "Житомирська обласна друкарня" (споживач, відповідач) укладено договір №481 купівлі-продажу теплової енергії, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Згідно з п.4.8 договору відповідач зобов'язався всі розрахунки по цьому договору проводити до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Позивач на виконання умов договору виписував відповідачу рахунки на проведення оплати (а.с.6-10), однак відповідач не виконував своєчасно договірних зобов'язань щодо оплати за надані позивачем послуги з теплопостачання.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті поставленої теплової енергії в період з листопада 2009р. по квітень 2010р., яка станом на день прийняття рішення у справі не змінилась та становить 102375,00грн.

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 102375,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.6.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача становить 5741,68грн. (а.с.21).

Пунктом 6.3 сторони погодили, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадках несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.21), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 5741,68грн. нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 691,12грн. 3% річних та 1020,65грн. інфляційних.

Приписами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних (а.с.16-17), вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 691,12грн. 3% річних та 1020,65грн. інфляційних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав, нарахування пені, річних та інфляційних не спростував, позов не оспорив.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 109828,45грн., з яких: 102375,00грн. основного боргу, 5741,68грн. пені, 1020,65грн. інфляційних та 691,12грн. 3% річних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня" (10014, м.Житомир, вул. М.Бердичівська, 17, код ЄДРПОУ 02466441)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.Київська 48, ідентифікаційний код 35343771):

- 102375,00грн. боргу за послуги з теплопостачання;

- 5741,68грн. пені;

- 691,12грн. 3% річних;

-1020,65грн. інфляційних.

3. Стягнути з Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня" (10014, м.Житомир, вул.М.Бердичівська, 17, код ЄДРПОУ 02466441)

- в доход державного бюджету України –1098,28грн. державного мита;

- в доход державного бюджету України –236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 5- прим.

1 - в справу

2,3 - сторонам

4,5- прокурор