Рішення № 111030472, 19.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45076/18

Провадження № 2/761/1022/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Щиголь О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кристалбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" про визнання договорів недійсними, яка була розподілена судді Кондратенко О.О.

Під час слухання справи як третю особу було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор".

На підставі розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року, справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

В позовних вимогах позивач просить: визнати недійсними

-кредитний договір про встановлення овердрафту №П-20/30 від 24 травня 2013 року,

-додаткову угоду №1 від 27 червня 2013 року до Кредитного договору про встановлення овердрафту за картковим рахунком №П-20/30 від 24 травня 2013 року,

-договір про внесення змін №2 від 19.05.2014 року до Кредитного договору про встановлення овердрафту за картковим рахунком №П-20/30 від 24.05.2013 року,

-договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку з видачею спеціального платіжного засобу №16918 від 25 квітня 2013 року.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач зазначені договори не підписувала, грошові кошти не отримувала, не мала волевиявлення до їх укладання, дані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні оскільки позивач не надала суду доказів, що вона не підписувала оскаржувані договори.

Третя особа в судове засідання представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи.

Суд на підставі положень статті 223 ЦПК України ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.2 ст.216 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні, 24.05.2013 року між ПАТ «Терра банк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір про встановлення овердрафту №П-20/30 за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит на умовах овердрафту в сумі, що не перевищує 20 000,00 грн. з датою повернення кредиту - 19.05.2014 року.

27.06.2013 року між зазначеними сторонами була підписана Додаткова угода №1 до Кредитного договору про встановлення овердрафту за картковим рахунком №П-20/30 від 24.05.2013 року за умовами якого було змінено ліміт овердрафту до 50 000,00 грн.

19.05.2014 року між сторонами був підписаний Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору про встановлення овердрафту за картковим рахунком №П-20/30 від 24.05.2013 року за умовами якого змінено ліміт овердрафту до 40 000,00 грн. та дату остаточного повернення кредиту та процентів - 14.05.2015 року.

Позивач при зверненні до суду з позовом зазначала, що вона не підписувала оскаржуваних договорів, а тому за клопотанням позивача ухвалою суду від 16.10.2019 року було призначено судову почеркознавчу експертизу для встановлення чи дійсно позивач підписувала оскаржувані договори.

Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №32702/32703/21-32 від 25.11.2022 року, експерт не зміг встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 в договорах: Кредитному договорі про встановлення овердрафту №П-20/30 від 24 травня 2013 року; додатковій угоді №1 від 27 червня 2013 року до Кредитного договору про встановлення овердрафту за картковим рахунком №П-20/30 від 24 травня 2013 року; договорі про внесення змін №2 від 19.05.2014 року до Кредитного договору про встановлення овердрафту за картковим рахунком №П-20/30 від 24.05.2013 року.

Позивач не зверталась до суду з клопотанням про призначення повторної чи додаткової експертизи.

Таким чином позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вона не підписувала оскаржувані договори.

Позивач не надала суду Договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку з видачею спеціального платіжного засобу №16918 від 25 квітня 2013 року. Суд позбавлений можливості встановити його умови.

Крім того, за Договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 27.12.2018 року, право вимоги за договором №П-20/30 від 24.05.2013 року перейшло до ТОВ «ФК Омега фактор».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вона не підписувала оскаржувані договори, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кристалбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» про визнання договорів недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 травня 2023 року

Суддя: Н.Г.Притула