Рішення № 11102766, 07.09.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2010 р. Справа № 6/86-56.4 Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши справу за позовом Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»

до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

про стягнення 142701, 77 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: Омельчук М.М. – дов.№ 1421-19 від 23.03.2010р.

В судовому засіданні з 30.08.2010 р. до 07.09.2010 р. оголошувалась перерва для уточнення позивачем розрахунку нарахованих штрафних санкцій.

Суть спору:

Позивач - Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень», звертаючись до господарського суду Волинської області з позовом, уточненим заявою № 02-6/321 від 07.09.2010 р. просить стягнути з відповідача - ПАТ «Західінкомбанк»на його користь суму заборгованості в розмірі 142701, 77 грн. за неналежне виконання договірних зобов’язань, в т.ч. 115476, 74 грн. основного боргу, 1481, 63 грн. –інфляційних нарахувань, 1955, 20 –3% річних та 23788, 20 грн. –пені в розмірі 0, 1% за кожен день прострочення.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору про прийом платежів № 2902/001-Т, укладеного 14.11.2006 р. між Комерційним банком «Західінкомбанк»та Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»безпідставно припинено перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що призвело до виникнення боргу в сумі 115476, 74 грн. Дана обставина підтверджується Актом звіряння розрахунків по прийому платежів за надані послуги станом на 25.05.2010 р.

Відповідач у письмовому відзиву № 01-29/14406 від 30.08.2010 р., додаткових письмових поясненнях № 01-29/14909 від 07.09.2010 р. та представник в судовому засіданні пояснює, що 12.02.2009 р. постановою Правління НБУ № 68 з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів КБ «Західінкомбанк»ТОВ, докладної оцінки його фінансового стану та вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності та ліквідності, стабілізації діяльності, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану строком на 1 рік (з 13.02.2009 р. до 12.02.2010 р.) призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В даний час банком та інвестором здійснюються практичні заходи, спрямовані на відновлення своєчасного та повного проведення розрахункових операцій з поточних рахунків за платіжними документами клієнтів банку, проте, фінансове становище ПАТ «Західінкомбанк»залишається складним.

Між тим, відповідач не заперечує, що станом на 27.08.2010 р. на рахунку позивача міститься 115476, 74 грн. та не оспорює права власності на ці кошти.

Щодо нарахування пені, посилається на приписи ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким передбачено «У випадку порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу». У зв’язку з цим, як зазначає відповідач, максимальний розмір пені, який можна стягнути в даному випадку становить 11547, 67 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, господарський суд встановив:

          14.12.2006 року між позивачем –Державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень»та Комерційним банком «Західінкомбанк»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” згідно п. 1.1 Статуту) був укладений договір про прийом платежів № 2902/001-Т.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору про прийом платежів № 2902/001-Т від 14.11.2006 р., що за правовою природою є договором банківського рахунка.

Стаття 1066 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до вимог статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. п. 1.1, 5.1 договору банк зобов’язувався своїми силами і засобами приймати та перераховувати на користь Підприємства готівкові кошти у національній валюті, що надходять від клієнтів Підприємства –юридичних та фізичних осіб за надані послуги Підприємства. Всі суми платежів, які прийняті банком на користь Підприємства, перераховуються на рахунок Підприємства не пізніше наступного операційного дня, за днем, на протязі якого грошові кошти надійшли у касу.          

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, в порушення умов договору відповідач з 07.02.2009 р. по даний час не здійснив перерахування грошових коштів в сумі 115476, 74 грн. на рахунок позивача, що підтверджується Актом звіряння розрахунків по прийому платежів за надані послуги станом на 25.05.2010 р. та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. А згідно частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 115476, 74 грн.

Водночас, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховані інфляційні в сумі 1481, 63 грн. та 1955, 20 –3% річних.

Крім того, за порушення Банком умов договору на підставі п.7.2 позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 0,1 % від перерахованої суми за кожен день прострочення, що станом на 06.09.2010 р. згідно розрахунку становить 23788, 20 грн.

Разом з тим, відповідно до п.п.1,2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З врахуванням зазначеного позовна вимога про стягнення пені підлягає до часткового задоволення в сумі 11547, 67 грн., а тому в позові на суму 12240, 53 грн. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 1304, 61 грн. та 214, 76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 526, 625, 1066, 1068 Цивільного кодексу України, ст.ст.5, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в сумі 130461, 24 грн.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, ЄДРПОУ 19233095, МФО 303484) на користь Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (30383, м.Київ, пр-т Науки, 57, р/р 2600214853 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 300335, ЄДРПОУ 33880040) 130461,24 грн. боргу, в т.ч. 115476, 74 грн. основного боргу, 1481, 63 грн. –інфляційних нарахувань, 1955, 20 –3% річних, 11547, 67 грн. пені та 1304, 61 грн. в повернення витрат по сплаті держаного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

3. В позові на суму 12240, 53 грн. відмовити.

Суддя В.А. Пахолюк

Дата складання повного тексту рішення –10.09.2010 р.