Рішення № 11102728, 26.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2010Справа №2-19/3225-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», АР Крим, м.Ялта

До відповідача - Фороської селищної ради, АР Крим, м.Ялта, смт.Форос

про визнання незаконними дій та бездіяльності і спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Руденко В.П. – нач. юр. відділу, довіреність № 3542 від 31.12.2009 р.;

Від відповідача – не з’явився;

Суть спору: Позивач – Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Фороської селищної ради та просить суд визнати незаконними дії відповідача про залишення без прийняття рішення по клопотанню позивача від 12.06.2008 р. №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га; зобов’язати відповідача у місячний строк з дати набрання рішенням господарського суду законної сили розглянути клопотання позивача від 12.06.2008 р. №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, з прийняттям відповідного рішення, а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Фороської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, необхідної для експлуатації берегоукріплювальних споруд, однак селищна рада не розглянула вказане клопотання, посилаючись на те, що рішення з цього питання не прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів.

21.08.2010 р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вказаний спір підлягає розгляду виключно за нормами Кодексу адміністративного судочинства, у зв’язку з чим просить припинити провадження по справі. Даний відзив судом прийнято.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористувався, про час та дату судового засідання повідомлялись належним чином: рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.1 Статуту, зареєстрованого Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 10.09.2007 р., Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» (далі КРП «Протизсувне управління») входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, що є органом управління майном.

Підприємство є правонаступником державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» на підставі Постанови Ради Міністрів АР Крим від 23.11.2005 р. № 540.

Постійною комісією Верховної ради АР Крим по промисловості, будівництву, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичному комплексу 24 травня 2007 року було прийнято рішення № 17 «Про діяльність ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» і ситуації по утриманню і забудови берегозахісних споруд містах Алушта і Ялта» (а.с.23-24).

Відповідно до п.3.1. вказаного рішення №17 від 24 травня 2007 року було вирішено – рекомендувати Міністерству будівельної політики і архітектури АР Крим, Кримському протизсувному управлінню: прийняти заходи по підготовці документів для отримання державних актів на земельні ділянці, на яких розташовані берегозахісні та інші будівлі та споруди, що знаходяться на балансі підприємств.

На виконання рішення № 17 Постійної комісії по промисловості, будівництву, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичному комплексу 24 травня 2007 року та у відповідності з ст.122, 123 Земельного кодексу України КРП «Протизсувне управління» листом за вих. № 1379 від 12.06.2008 р. звернулось до Фороської селищної ради з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у постійне користування загальною площею 1,155 га для експлуатації берегоукріплювальних споруд, а саме:

-          нежитлові приміщення з береговим укріпленням пляжної зони оздоровчого табору ім.Терлецького у складі: штучного пляжу, бун № 1, 2, 3, 4, гідротехнічної підпірної стіни, набережної, підпірної стіни другого ярусу, загальною довжиною 202 м та площею 0,6 га;

- берегоукріплювальні споруди дачі «Тесселі» у складі: штучного галечного пляжу, буни-пірс № 1 та буни № 2, споруди з масивової кладки-причалу, гідротехнічної підпірної стіни, набережної, підпірної стіни другого ярусу, загальною довжиною 185 п/м та площею 0,5550 га (а.с.8-9).

Не отримавши у визначений термін відповіді на вищевказане клопотання, КРП «Протизсувне управління» направило до Фороської селищної ради лист за вих. № 741 від 13.02.2009 р., у якому просить повідомити про результати розгляду звернення про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки у постійне користування (а.с.10).

Виконавчий комітет Фороської селищної ради листом від 27.04.2009 р. за вих. № 493/02-12 за підписом селищного голови повідомила, що звернення позивача від 12.06.2008 р. за № 1379 та від 13.02.2009 р. № 741/02-12 були розглянуті на засіданні 38 сесії 5-го скликання Фороської селищної ради, яка відбулась 27.03.2009 р., однак рішення не прийнято більшістю голосів депутатського корпусу (а.с.12).

У відповідь на звернення КРП «Протизсувне управління» з клопотанням про надання копії рішення 38 сесії 5-го скликання Фороської селищної ради від 27.03.2009 р. від Виконавчого комітету Фороської селищної ради надійшов лист за вих. № 558/02-12 від 19.05.2009 р., у якому повідомлялося, що питання про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки буде повторно розглянуто на засіданні сесії Фороської селищної ради (а.с.14).

Також, у відповідь на звернення КРП «Протизсувне управління» (лист № 308 від 29.01.2010 р.) про надання відомостей щодо результатів повторного розгляду на сесії Фороської селищної ради питання про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, розташованої під берегоукріплювальними спорудами, Виконавчий комітет Фороської селищної ради листом від 09.03.2010 р. за вих. № 326/02-12 за підписом селищного голови повідомив, що вказане питання було розглянуто на засіданні чергової 53 сесії 5-го скликання Фороської селищної ради від 26.02.2010 р., однак рішення не було прийнято у зв’язку з недостатньою кількістю голосів (а.с.16).

Не погоджуючись з відповідною позицією відповідача, КРП «Протизсувне управління» звернулось з позовом про визнання незаконними дій Фороської селищної ради щодо залишення без прийняття рішення по клопотанню від 12.06.2008 р. № 1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га та зобов’язання відповідача у місячний строк з дати набрання рішенням господарського суду законної сили розглянути клопотання позивача від 12.06.2008 р. №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, з прийняттям відповідного рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.74 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями) державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

КРП «Протизсувне управління» є державною спеціалізованою організацією, на яку Постановою Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 р. «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають під вплив дій негативних природних процесів» та Статутом підприємства покладено функцію замовника по проектуванню, будівництву та капітальному ремонту усіх видів споруд інженерного захисту територій, нагляду за їх технічним станом на всій території АР Крим, а також функції головної координуючої організації з вирішення цих питань.

Відповідно до п.5.2. Статуту КРП «Протизсувне управління» майно підприємства входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим і закріплюється за ним на праві господарського органом управління. Підприємство несе відповідальність за цілість і використання та збереження закріпленого за ним майна.

Майно підприємства позивача складають берегоукріплювальні і протизсувні споруди (включаючи штучно створені хвильогасящі пляжі), які, на підставі п.6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.1986 р. № 238 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань», у відповідності до проведеної інвентаризації у 1986-1987 р.р. враховані у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань за нормами, встановленими для основних гідротехнічних споруд.

15.03.2000 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнята Постанова № 982-2/2000 про перелік майна, яке належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до п.п.в) п.1 вказаної Постанови до переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим, віднесені берегоукріплювальні та протизсувні споруди, які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».

У додатку № 3 вказаної Постанови міститься Перелік берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що належать Автономній Республіці Крим та перебувають на балансі КРП «Протизсувне управління», серед яких у пункті 119 зазначені протизсувні споруди дачі «Тесселя» (смт.Форос).

Нежитлові приміщення з береговим укріпленням пляжної зони оздоровчого табору ім.Терлецького передані на баланс ДП «Кримське протизсувне управління», правонаступником якого є позивач, згідно з Розпорядженням Керівника Державного управління справами № 619 від 18.12.2002 р., що підтверджується актом про передачу від 25.12.2002 р. (а.с.25-27).

Відповідно до діючих на Україні будівельних норм і правил – БНіП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування» берегоукріплювальні споруди та протизсувні споруди, включаючи штучно створені хвильогасящі пляжі, є основними гідротехнічними спорудами, та які відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ із змінами та доповненями) є об’єктами загальнодержавного значення, що не підлягають приватизації.

У відповідності з приписами ст.58 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) та ст.4 Водного кодексу України (Закон України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР із змінами та доповненнями) до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Також, відповідно до положень статті 59 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 12 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями) територіальній громаді смт.Форос належить право комунальної власності на землю.

Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Фороська селищна рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина 3 ст.123 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент звернення позивача з клопотанням) передбачає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевої державної адміністрації.

Частиною 5 ст.123 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент звернення позивача з клопотанням) встановлено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки та рішення ради з цього питання приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради ( ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями»).

Також частиною 9 ст.123 Земельного кодексу (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент звернення позивача з клопотанням) передбачено, що відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями) передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради – сесії.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на відповідної сесії ради.

Частиною 5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями) визначає, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менш одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок – не рідше ніж один раз на місяць.

Таким чином, комплексний аналіз вказаних статей дає підставу зробити висновок про те, що клопотання КРП «Кримське протизсувне управління» про надання йому у постійне користування земельної ділянки під берегоукріплювальними спорудами у смт.Форос повинно було розглянуто на пленарному засіданні Фороської селищної ради.

Але, в порушення п.34 ч.1 ст.26, ч.5 ст.46 Закону України«Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями), відповідач не виконав вимоги закону щодо обов’язковості розгляду земельних питань на пленарних засіданнях та спрямував до позивача листи за підписом Фороського селищного голови, які, фактично не тягнули за собою правових наслідків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач фактично розглядав звернення КРП «Кримське протизсувне управління» про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, про що свідчать зазначені судом вище відповіді Виконавчого комітету Фороської селищної ради за підписом Фороського селищного голови, але, діяв при цьому не в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Як було вказано вище, відповідач не виконав вимог закону щодо обов’язковості розгляду земельних питань на пленарних засіданнях ради з прийняттям мотивованого рішення.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) передбачає право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачені ч.3 ст.152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями). Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами та доповненнями).

З огляду на викладене, вимоги позивача зобов’язати Фроську селищну раду у місячний строк з дати набрання рішенням господарського суду законної сили розглянути клопотання позивача від 12.06.2008 р. №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, з прийняттям відповідного рішення, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про визнання незаконною бездіяльності Фороської селищної ради про залишення без розгляду клопотання КРП «Протизсувне управління» від 12.06.2008 р. № 1379., оскільки судом було встановлено, що відповідач неодноразово спрямовував у 2009-2010 році на адресу позивача відповіді на його звернення, що свідчить про розгляд вказаних клопотань, але, не в спосіб, передбачений законом.

Стосовно позиції Фороської селищної ради, що даний спір підлягає розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки при прийнятті спірного рішення вона здійснювала владні управлінські функції, у тому числі при вирішенні питань у галузі земельних відносин, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин» від 18 лютого 2010 року № 1914-VI було доповнено статтю 12 Господарського процесуального кодексу України пунктом 6, згідно з яким господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 положення пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, на законодавчому рівні та відповідно до рішення Конституційного Суду України проведено розмежування земельних спорів, які належать до компетенції господарських та адміністративних судів. При цьому запропоноване розмежування зроблено з урахуванням правової позиції, до якій наявність в спорі суб'єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення земельного спору до компетенції господарського чи адміністративного суду.

У даному разі, проводячи розмежування земельних спорів, законодавець і Конституційний Суд України виходили з того, чи бере участь у спорі фізична або юридична особа, чи суб'єкт господарської діяльності.

Отже, компетенцію господарських судів, враховуючи положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, було поширено на земельні спори, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Компетенцію адміністративних судів - на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З огляду на викладене, оскільки, позивач КРП «Протизсувне управління» є суб’єктом господарської діяльності, суд вважає що даний спір підлягає вирішенню у господарському суді АР Крим.

У процесі розгляду справи відповідачем суду не надано будь-яких доказів в якості підстави для відмови у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та зобов’язати відповідача у місячний строк з дати набрання рішенням господарського суду законної сили розглянути клопотання позивача від 12.06.2008 р. №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, з прийняттям відповідного рішення.

Судові витрати господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          Зобов’язати Фороську селищну раду (АР Крим, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 3, ідент. код 04367565) у місячний строк з дати набрання рішенням господарського суду законної сили розглянути клопотання Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (АР Крим, м.Ялта, вул.Горького, 30, ідент. код 03348324) від 12.06.2008 р. №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, з прийняттям відповідного рішення.

·          Стягнути з Фороської селищної ради (АР Крим, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 3, ідент. код 04367565) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (АР Крим, м.Ялта, вул.Горького, 30, ідент. код 03348324, р/р 26003515513221 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, м.Ялта, МФО 324010) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

·          В іншій частині позову відмовити.

·          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.08.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.