Постанова № 11102727, 02.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.09.2010Справа №2-19/5111-2008А За адміністративним позовом - Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим, м.Сімферополь АР Крим

про скасування вимоги про оплату боргу

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Попова А.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Абхаірова Е.Ш. – вед. юрисконсульт, дов. № 1/1 від 05.01.2010 р.

Від відповідача – Лукіна О.В. – гол. спец. – юрисконсульт юр. відділу, дов. № 1233/09-5 від 10.02.2010 р.

Суть спору: Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом в порядку адміністративного судочинства до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя № Ю-256 від 07.04.2008 р. про сплату боргу у сумі 1123186,39 грн., з яких 294104,40 грн. недоїмка по страховим внескам, 559192,78 грн. фінансові санкцій, 269889,21 грн. пеня. Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч положенням ст.14, 15, ч. 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) відповідачем до спірної вимоги включено суми штрафних санкцій та пені за рішеннями №1032 від 13.12.2007р. та №167-177 від 07.02.2008р., які оскаржені підприємством в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.05.2008 р. провадження у справі зупинялось до розгляду господарським судом АР Крим справ про визнання недійсними рішень Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя № 1032 від 13.12.2007 р. та № 167-177 від 07.02.2008 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.09.2009 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.09.2009 р. провадження по справі було зупинено, у зв’язку із призначенням по справі судово – економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.04.2010 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду, у зв’язку із надходженням 14.04.2010 р. до суду висновку судово – економічної експертизи № 180 від 14.04.2010 р.

У процесі розгляду справи позивач заявою про уточнення адміністративного позову доповнив підстави позовних вимог і додатково обґрунтував неправомірність спірної вимоги з посиланням на приписи ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями).

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить скасувати спірну вимогу з підстав зазначених у позові та уточненнях до нього (а.с.22-23).

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов. Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що спірна вимога винесена на підставі ч.1 п.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями), п.8.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від (19.12.2003р. №21-1). Стосовно рішення № 1032 від 13.12.2007 р. відповідач зазначає, що у визнанні його недійсним судом було відмовлено, а рішення № 167-177 станом на травень 2008 р. не визнані недійсними (а.с.33-35).

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити через необґрунтованість позовних вимог за мотивами, викладеними у письмових запереченнях на позов.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась у зв’язку з виходу з ладу технічної системи звукозапису програми «Діловодство», що підтверджують акти від 13.05.2010 р., 15.06.2010 р., 12.08.2010 р.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи сторонам були роз’яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам’ятки про права та обов’язки сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» зареєстровано як платник внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим за реєстраційним номером – 15-01-0094.

07.04.2008 р. відповідач на підставі картки особового рахунку позивача, рішень №1032 від 13.12.2007 р. та №167-177 від 07.02.2008 р. прийняв і направив позивачу вимогу про сплату боргу № Ю-256 на суму 1123186 грн. (а.с.5).

Згідно спірної вимоги станом на 01.04.08 р. заборгованість позивача відповідно до картки особового рахунку склала 1123186 грн., з якої 294104,40 грн. є недоїмкою зі сплати страхових внесків, 559192,78 грн. фінансових санкцій та 269889.21 грн. пені.

З заперечень відповідача слідує, що станом на березень 2008 р. за рахунком 4%, 32%, 42% недоїмка складає у сумі 277899,89 грн., за рахунком 1-5% 16204,51 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків за грудень 2007 року, січень – лютий 2008 року (110031,04 грн.+94584,02 грн.+89489,34 грн.=294104,40) та карткою особового рахунку позивача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо скасування вимоги № Ю-256 від 07.04.2008 р. виходячи з наступного.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно з частиною 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Позивачем надано у матеріали справи копії платіжних доручень за період з грудня 2007 року по лютий 2008 року, згідно яких позивач сплатив страхових внесків на суму 299253,09грн., а повинен був сплатити 294104,44 грн. Таким чином позивач переплатив відповідачу 5148,65 грн. Про дану обставину також свідчить проведена судово – економічна експертиза (а.с. 94-105).

Стосовно визначення спірною вимогою позивачу фінансових санкцій в сумі 559192,78грн. фінансових санкцій та 269889,21 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для включення у спірну вимогу сум фінансових санкцій та пені стали рішення відповідача №1032 від 13.12.2007 р. та № 167-177 від 07.02.2008 р. Рішення № 1032 від 13.12.2007 р. було предметом судового розгляду за позовом ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», яке постановою господарського суду АРК від 11.04.2008 р. у справі №2-29/466-2008А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2008 р., залишено без задоволення з огляду на обґрунтованість цього рішення.

Отже, станом на дату формування спірної вимоги – 01.04.2008 р., № Ю-256 від 07.04.2008 р. спір щодо рішень №1032 від 13.12.2007 р., №167-177 від 07.02.2008 р., суми фінансових санкцій і пені за якими включені до спірної вимоги, мав місце, але судові рішення не набрали законної сили. Про дану обставину також свідчить проведена судово – економічна експертиза (а.с. 94-105).

Абзацом 2 частини 12 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) встановлено правило, за яким у разі оскарження страхувальниками вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафних санкцій нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.

Згідно абзацу 3 частини 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон України № 1058 від 09.07.2003 р. із змінами та доповненями) оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладення штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов’язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Таким чином, при наявності судового спору щодо відповідних рішень територіального органу пенсійного фонду до його вирішення за суттю і набрання судовим рішенням законної сили відповідач не мав права включати до вимоги про сплату боргу №Ю-256 від 07.04.2008 р. суми штрафних санкцій та пені за цими рішеннями.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено правомірності і обґрунтованості висунутої спірної вимоги про сплату боргу № Ю-256 від 07.04.2008 р. у сумі 1123186,39 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування вимоги про сплату боргу № Ю-256 від 07.04.2008 р. у сумі 1123186,39 грн., з яких 294104,40 грн. недоїмка по страховим внескам, 559192,78 грн. фінансові санкцій, 269889,21 грн. пеня є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач просив суд скасувати спірну вимогу про сплату боргу, суд враховуючи викладене вище, вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК від 07.04.2008 р. № Ю-256 від 07.04.2008 р. у сумі 1123186,39 грн., з яких 294104,40 грн. недоїмка по страховим внескам, 559192,78 грн. фінансові санкції, 269889,21 грн. пеня.

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб також не суперечить правилу, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 105, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.

На підставі викладеного та керуючись статтями 17, 18, 70, 86, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд -

П О С Т А Н О В И В :

·          Позов задовольнити у повному обсязі.

·          Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим № Ю-256 від 07.04.2008 р. у сумі 1123186,39 грн., з яких 294104,40 грн. недоїмка по страховим внескам, 559192,78 грн. фінансові санкцій, 269889,21 грн. пеня.

·          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 44; ідентифікаційний код 05905680) 3,40 грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений 07.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.